Рішення № 89131513, 08.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2020Справа № 910/3325/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 22 395,61 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 22 395,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ПрАТ «СК «АРКС», на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 204880а7к3 від 07.06.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, з вини якої трапилась ДТП, була застрахована відповідачем - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», позивач звернувся до останнього з вимогою відшкодувати сплачену позивачем страхову виплату. Враховуючи, що відповідачем не відшкодована заявлена сума, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 22 395,61 грн у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3325/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 10.03.2020 згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103053843046 та № 0103053843062 отримана позивачем та його представником 16.03.2020; згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053843054, відповідач отримав ухвалу суду 16.03.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

07.06.2017 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач - ПрАТ «СК «АРКС» (страховик) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , страхувальник, вигодонабувач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 204880а7к3 (далі - договір добровільного страхування), згідно з умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки BMW 525D, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску.

11.11.2017 у м. Києві по проспекту Степана Бандери 20Б трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки BMW 525D, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки BMW 316І, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 17.01.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 15.11.2017, у якій просив виплатити страхове відшкодування на користь СТО - ТОВ «АВТ Баварія Київ».

Згідно зі звітом № 480 від 29.01.2020 (дата оцінки 11.11.2017) вартість (розмір) відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу BMW 525D, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 23 993,54 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, страхове відшкодування не обов`язково має визначатись з урахуванням оціненої шкоди, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Згідно з рахунком-фактурою № К-14290 від 15.11.2017 СТО - ТОВ «АВТ Баварія Київ» вартість відновлювального ремонту повинна була скласти 30 091,03 грн.

На підставі вказаного рахунку-фактури позивачем був складений страховий акт № АХА2273521 ВІД 20.11.2017, згідно з яким виплаті підлягала грошова сума в розмірі 24 072,82 грн, яка є авансовим внеском на ремонт пошкодженого транспортного засобу та становить 80% від суми, вказаної у рахунку-фактурі № К-14290 від 15.11.2017.

Вищевказаний авансовий платіж був сплачений позивачем за платіжним дорученням № 392531 від 21.11.2017 на суму 24 072,82 грн.

Після виконання ремонтних робіт виявилось, що їх вартість є меншою, ніж було зазначено у рахунку-фактурі № К-14290 від 15.11.2017. Так, відповідно до складеного акту виконаних робіт № К-290442 від 30.11.2017 вартість ремонтних робіт становить 22 212,86 грн.

У зв`язку з цим позивачем був складений страховий акт № АХА2273521 від 02.05.2018 на повернення від СТО грошових коштів в розмірі 1 859,96 грн.

Пізніше, на підставі рахунку-фактури № П-377410 від 09.10.2018, складеного СТО - ТОВ «АВТ Баварія Київ», позивачем був складений страховий акт № АХА2427899 від 19.11.2018 на доплату страхового відшкодування в сумі 1 182,74 грн. Виплата позивачем вказаної суми страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 515407 від 20.11.2018.

Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування становить 23 395,60 грн (24 072,82 - 1 859,96 + 1 182,74).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у відповідача - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2748272 з лімітом відповідальності по майну 100 000,00 грн. та франшизою 999,99 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, на підставі вищезазначених норм чинного законодавства та у зв`язку з укладенням полісу № АК/2748272 відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки BMW 316І, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача заяву про страхове відшкодування № СУ/004666/3 від 20.03.2018, в якій просив відшкодувати сплачену позивачем страхову виплату.

У відповідь на вищевказану заяву відповідач направив позивачу лист № 1816/18 від 16.05.2018, в якому відмовив у відшкодуванні виплаченої позивачем страхової виплати посилаючись на те, що за приписами чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері страхування, відшкодуванню підлягає шкода, завдана особами, відповідальність яких застрахована, які при цьому правомірно володіють (користуються) забезпеченим транспортним засобом. Однак, ОСОБА_2 був порушений митний режим ввезення та перебування на митній території України транспортного засобу BMW 316І, державний номерний знак НОМЕР_2 . Так, згідно з листом Житомирської митниці ДФС України № 418/10/06-70-64 від 07.05.2018 вказаний транспортний засіб ввезений ОСОБА_2 на митну територію України 04.02.2017 у митному режимі «Транзит», що згідно з приписами ст. 95 Митного кодексу України, дозволяє перебування такого транспортного засобу на території країни не більше 10 діб. Оскільки ОСОБА_2 не було здійснено розмитнення транспортного засобу BMW 316І, державний номерний знак НОМЕР_2 , протягом встановленого законом строку, який на момент скоєння ним ДТП (11.11.2017) минув, ОСОБА_2 не може вважатись законним володільцем та правомірним користувачем зазначеного транспортного засобу. Враховуючи викладене, відповідач вважав, що підстави для відшкодування сплаченої позивачем страхової виплати відсутні.

Щодо наведених заперечень відповідача, викладених ним у листі № 1816/18 від 16.05.2018, суд зазначає наступне.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом. При цьому, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903, згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Згідно з п. 1.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 4 ст. 397 Цивільного кодексу України особами, відповідальність яких застрахована, вважаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом.

Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, для вирішення питання, чи є особа, яка керувала під час скоєння ДТП транспортним засобом, особою, відповідальність якої застрахована відповідно до норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, дослідженню підлягають обставини правомірності володіння такою особою зазначеним транспортним засобом.

Суду не надано доказів того, що заволодіння застрахованим автомобілем марки BMW 316І, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм ОСОБА_2 здійснено неправомірним способом, тому посилання відповідача на відсутність підстав для виплати страхової суми страховою компанією, яка застрахувала цей автомобіль, є безпідставними.

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Тож за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки BMW 316І, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_2 .

Таким чином, факт неправомірності керування забезпеченим транспортним засобом винуватцем ДТП судом не встановлений.

Виходячи з аналізу положень ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 44 Господарського кодексу України, сторони є не лише вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, але й здійснюють власну діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідачем не надано жодних доказів, а судом не встановлено спеціальних заборон щодо страхування автомобілів, ввезених в Україну на умовах тимчасового ввезення для особистого користування.

При цьому, суд бере до уваги те, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/2748272) недійсним не визнавався.

Порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини, а також обставини неправомірного перебування забезпеченого транспортного засобу на території України під час скоєння ДТП, не є підставою для звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З огляду на наведені приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк виконання відповідачем грошового обв`язку перед позивачем на момент розгляду та вирішення даного спору по суті настав, проте відповідач доказів виконання вказаного зобов`язання суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про відшкодування відповідачем страхової виплати, що була сплачена позивачем, заявлена правомірно.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом встановлено, що за умовами полісу № АК/2748272 розмір франшизи становить 999,99 грн, яку позивач самостійно вирахував із суми страхового відшкодування, яку просить стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 22 395,61 грн (двадцять дві тисячі триста дев`яносто п`ять грн 61 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.05.2020.

Суддя О.Г. Удалова