Рішення № 89130421, 29.04.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.04.2020

Справа № 320/2989/19

Провадження № 2/937/1338/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Прозорової Т.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 до 17.11.2017 року працював на ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» на посаді охоронця. В подальшому його було звільнено з даного підприємства за власним бажанням. На час звільнення відповідач мав заборгованість перед ним по виплаті заробітної плати в сумі 10801,49грн. Відповідачем у день звільнення розрахунок із ним не було проведено. 10.10.2018 року було здійснено фактичне розрахування та ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» перерахувало йому суму заробітної плати. Розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день звернення до суду в порядку ст. 117 КЗпП України становить: середньоденний заробіток – 230,32грн. Сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 17.11.2017р. по 10.10.2018р. складає 37542,16грн. Він неодноразово звертався до відповідача з питанням щодо виплати йому нарахованої заробітної плати, однак постійно отримував лише обіцянки, повний розрахунок був проведений майже через рік. Тому він просить суд стягнути з ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 37542,16грн. та судові витрати в сумі 768,40грн.

В судове засідання позивач не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечує, оскільки позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду із позовом щодо стягнення середнього заробітку.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №29-к від 02.06.2015 року працював на ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» на посаді охоронця та в подальшому 17.11.2017 року його було звільнено з даного підприємства за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.7-9).

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належну оформлену трудову книжку і про вести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно довідки від 06.02.2018р. №38 ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш», підприємство на день звільнення мало заборгованість перед ОСОБА_1 з нарахованої, але не виплаченої оплати праці у загальній сумі 10801,49грн. (а.с.12).

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, визначено: „п.8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі несвоєчасного розрахунку роботодавець повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до моменту фактичного розрахунку.

На підставі судового наказу №320/2847/17 Мелітопольського міськрайонного суду від 04.05.2017 року з ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 10801,49грн. та зазначена сума 10.10.2018 року була перерахована підприємством на рахунок ОСОБА_1 , згідно довідки АТ «ПриватБанк» від 20.02.2019р. Факт отримання коштів підтверджується позивачем у позові. (а.с.10, 13).

У своєму позові позивач ОСОБА_1 згідно наведено розрахунку зазначив, що розмір середньоденної заробітної плати за два повні останні робочі місяці складає: (3433,33грн.+4055,00грн.) / (15+15)=230,32грн., згідно довідки ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» від 07.05.2019р. Термін затримки виплати заробітної плати з 17.11.2017 року по 10.10.2018 року та становить 163 робочих дні. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку по виплаті заробітної плати складає: 230,32грн. х 163 робочих днів = 37542,16грн. (а.с.20).

За змістом ст. 233 КЗпП України - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012, яке є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Судом встановлено, і даний факт підтверджується позивачем у позові, виплата належних працівнику, позивачу по справі ОСОБА_1 , при звільнені суми в розмірі 10801,49грн. відбулась, тобто, власник фактично розрахувався зі звільненим працівником 10.10.2018р.

До суду з позовом ОСОБА_1 звернувся 16.04.2019 року, що підтверджується звітом про автоматичний розподіл судових справ і датою 16.04.2019р., яка зазначена у позові, а тому перебіг тримісячного строку для звернення до суду від 10.10.2018р. закінчився 10.01.2019р.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позивач, як отримувач коштів, був обізнаний про виплату йому заборгованості по заробітній платі, однак з позовом звернувся до суду із пропуском встановленого строку, а тому у позові необхідно відмовити за безпідставністю у зв`язку із пропуском тримісячного строку передбаченого ст. 233 КЗпП України для звернення до суду із позовом щодо стягнення середнього заробітку.

02 квітня 2020 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IХ (далі Закон №540-IХ).

За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону №540-IХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 211, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 116 - 117 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко