Вирок № 89128699, 30.04.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20058/17

провадження № 1-кп/753/313/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

за участю:

секретаря Ткача А.Г.,

прокурора Ведули Л.Ю.,

захисника Фесенка С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12017100020011110 від 17.10.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Киева, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-26.09.2013 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

-21.11.2013 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 31.12.2015 р. по відбуттю строку покарання;

-03.06.2019 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в сумі 1700 грн.;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2017 близько 05 години 00 хвилин ОСОБА_1 , реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою обернення його на власну користь та особистого збагачення, знаходячись за адресою: місто Київ, вулиця Срібнокільська, 22, помітив припаркований навпроти під`їзду вищевказаного будинку транспортний засіб марки «Ауді» державний номерний знак НОМЕР_1 . Переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діяннями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 за допомогою рук віджав встановлене на дверцях праве дзеркало заднього виду з вищевказаного транспортного засобу, за допомогою ножиць, які були при ньому, перерізав електропровід, за допомогою якого дзеркало було підключене і поклав дзеркало до лівої кишені куртки, в яку був одягнений.

Після чого, ОСОБА_1 , маючи при собі викрадене дзеркало заднього виду, котре перебувало у лівій кишені куртки, в яку він був одягнений, одразу направився вздовж будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , однак довести свої злочинні наміри до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений працівниками поліції, та не мав змоги розпорядитись викраденим майном.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , міг спричинити потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку на загальну суму 6548 гривень 08 копійок.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України визнав повністю та суду пояснив, що дійсно 17.07.2017 близько 05.00 год., біля буд. № 22 по вул. Срібнокільській він помітив автомобіль «Ауді», та скориставшись відсутністю сторонніх осіб, зняв з автомобіля праве дзеркало заднього огляду, після чого намагався покинути місце злочину, однак був зупинений працівниками поліції, які вилучили у нього викрадене дзеркало, вартості якого обвинувачений в судовому засіданні не оспорював. У скоєному щиро покаявся.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред`явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз`яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також доказів на обгрунтування цивільних позовних вимог потерпілого, проти чого не заперечували учасники судового провадження.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, проте з 11.12.2006 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, стан відміни, має на утриманні малолітню дитину, 2008 р.н.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, розмір збитків, завданих злочином, позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні обвинуваченого, позицію прокурора, яка вважала за достатнє призначення обвинуваченому покарання у виді арешту, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у виді арешту із застосуванням положень ч.4 ст. 70 КК України шляхом зарахування невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.06.2019 р. та призначення покарання за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ч.1 ст. 70 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень Закону України «Про амністію у 2016 р.» не встановлено, оскільки встановлено, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2014 р. до обвинуваченого вже була застосована амністія.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого потерпілою цивільного позову, суд враховує наступне.

Потерпілим ОСОБА_2 до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому він просив суд стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11704 грн. 78 коп. В обґрунтування позову потерпілий зазначив, що скоєним обвинуваченим кримінальним правопорушенням йому було завдано матеріальної шкоди на зазначену суму, яка підтверджена актами виконаних робіт.

Обвинувачений частково визнав заявлений щодо нього цивільний позов, посилаючись на те, що завдана шкода була потерпілому відшкодована шляхом повернення викраденого майна, а захисник зазначив, що додані до цивільного позову документи не є належними доказами, які б обґрунтовували розмір завданої матеріальної шкоди.

Дослідивши зміст позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що внаслідок вчинення злочину обвинуваченим потерпілий зазнав матеріальних збитків, пов`язаних із купівлею та відновленням дзеркала автомобіля.

Аналіз наведених обставин та положень закону дозволяє суду зробити висновок про можливість задоволення цивільного позову потерпілої на суму 11704,78 грн. в повному обсязі, оскільки розмір збитків, тобто витрат, які зробив потерпілий для відновлення пошкодженого дзеркала, документально підтверджений відповідними актами виконаних робіт, яі суд визнає належними та допустимими доказами у справі.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

У зв`язку із призначенням обвинуваченому покарання у виді арешту, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 6 \шість\ місяців.

Відповідно до положень ст. 70 ч.4, ч.3 ст. 72 КК України до призначеного покарання зарахувати невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.06.2019 р. у виді штрафу в сумі 1700 грн., яке виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання у виді арешту ОСОБА_1 обчислювати з 10.03.2020 р.

До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду в сумі 11704 \одинадцять тисяч сімсот чотири\ гривні 78 коп.

Речові докази:

ножиці, які знаходяться в камері схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві - знищити;

дзеркало - залишити у власності ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв