Рішення № 89128580, 28.02.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 612/766/18

Провадження № 2/752/1248/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.02.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Воробйова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Близнюківського району Харківської області, третя особа: Приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Із урахуванням уточнених позовних вимог просила встановити факт постійного проживання заявника разом із спадкодавцем - чоловіком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 у будинку АДРЕСА_1 з серпня 2016 року по день смерті.

В обґрунтування заявлених вимог із урахуванням уточнених позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 11,02 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

Будинок, в якому заявник разом з чоловіком мешкали і за адресою якого відкрилась спадщина, належить їй на праві власності, згідно до договору купівлі-продажу житлового будинку. На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де вони мешкали разом.

На час відкриття спадщини, позивач також проживала за вказаною адресою на момент смерті ОСОБА_2 , бо з серпня 2016 року погіршився стан здоров`я чоловіка позивача і виникла необхідність в щоденному його догляді. Проте місце проживання заявника зареєстроване за аншою адресою: АДРЕСА_2 .

23.12.2018 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко О.І. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого чоловіка ОСОБА_2 . Постановою від 23.12.2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка, у звязку з тим, що у паспорті громадянина України позивача міститься відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а вона є відмінною від адреси міся проживання її померлого чоловіка, який на час своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на неможливість оформлення спадщини в позасудовому порядку просила вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2019 року відкрито провадження по даній справі та призначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Софіївської селищної ради Близнюківського району Харківської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа Приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович в судове засідання не з`явився, свого представника не направив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, та дослідивши письмові докази, суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявників з наступних підстав.

Судом встановлено, що встановлено наступні фактичні обставини справи, які підтверджені наданими сторонами доказами по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, з актовим записом № 27 від 26 квітня 2017 року.

Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 , виданого Роздолівським с/ЗАГС Близнюківського району Харківської області 11 грудня 1971 року, з актовим записом № 19 позивач є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 11,02 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області.

На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . В довідці Брусилівської селищної ради виконавчого комітету № 3418 від 14 грудня 2017 року зазначено, що на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 актовий запис № 27 від 26.04.2017 року був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 . З ним на дату смерті проживала без реєстрації дружина ОСОБА_1 , яка доглядала за ним та провела похорон. Інші особи в будинку не проживали.

Відповідно до довідки Об`єднання співвласників багатоквартирного юудинку «Мій Дім - 22» № 63 від 23.70.2018 року вбачається, що з сепрня 2016 року та по даний час ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 не проживала.

В довідці № 188 від 20.07.2018 року, виданою виконавчим комітетом Брусилівської селищної ради, зазначено про те, що позивач ОСОБА_1 мешкала разом із своїм чоловіком - ОСОБА_2 за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 , доглядала за чоловіком та провела його похорон.

Згідно довідки № 306 від 26.07.2018 року, виданою Комунальною установою «Брусилівська центральна районна лікарня» вбачається, що позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні з 15.04.2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та була виписана на амбулаторне лікування у зв`язку з важким станом чоловіка.

Довідкою № 1467 від 17.10.2018 року, виданою Виконавчим комітетом Брусилівської селищної ради підтверджено те, що «померлий ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 актовий запис № 27 від 26.04.2017 року був зареєстрований в АДРЕСА_1 та разом з ним постійно проживала без реєстрації ОСОБА_1 , 1949 року народження - дружина».

23.12.2017 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко О.І. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого чоловіка ОСОБА_2 . Постановою від 23.12.2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка, у зв`язку з тим, що у паспорті громадянина України позивача міститься відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а вона є відмінною від адреси місця проживання її померлого чоловіка, який на час своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також факт постійного проживання позивача за адресою спадкодавця підтверджується письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.95 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Тобто, суд вправі задовольняти обґрунтовані вимоги про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України, передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України, передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Нормами ст. 1258 ЦК України, визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, до спадкоємців за законом четвертої черги віднесено осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 та ч. 1 ст. 1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів.

Пунктом 3.22. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року N 296/5, визначено, що у разі відсутності в паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію місця проживання доказом постійного проживання можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкоємцем.

Згідно абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, оцінюючи безпосередньо досліджені та надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов в частині встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Близнюківського району Харківської області, третя особа: Приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний номер: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Чабанським СВМГУ МВС України в Київській області 04 лютого 1999 року) разом із спадкодавцем - чоловіком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 у будинку АДРЕСА_1 з серпня 2016 року по день смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Ю. Мазур