Рішення № 89128561, 07.05.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11814/19

Провадження № 2/727/228/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Булега Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів посилаючись на те, що вона та відповідач з 28.11.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.08.2005 року шлюб було розірвано та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини всіх прибутків (доходів) відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду, утворилась заборгованість по виплаті аліментів за період з 01.09.2008 року по 29.10.2019 року в сумі 91501,98 грн.

Згідно з розрахунком, розмір неустойки (пені) за період з 01.09.2008 року по 01.10.2019 року становить 86025,56 грн.

А тому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) в розмірі 86025,56 грн. за прострочення сплати аліментів.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив, просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов. В останнє судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи в їх відсутності, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка з відповідачем 28.11.2003 року зареєстрували шлюб, під час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.5).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.08.2005 року (а.с.4) шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21.07.2005 року і до повноліття дитини, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29.10.2019 року, виданого Першим відділом державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (а.с.8-10), заборгованість по аліментам за період з 01.09.2008 року по 29.10.2019 року становить суму 91501,98 грн.

Суд вважає, що посилання відповідача у відзиві на позов на те, що ним щомісячно сумлінно сплачувались аліменти та наміру ухилятись від сплати аліментів у нього не було, є безпідставним, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.8-10) відповідачем не в повній мірі сплачувався щомісячний розмір аліментів. Крім того, сплата аліментів взагалі відсутня у жовтні 2009 року, в листопаді 2009 року, в грудні 2009 року, в січні 2010 року, в березні 2012 року, в серпні 2013 року, в листопаді 2013 року, в червні 2014 року, в жовтні 2014 року, в грудні 2014 року, в січні 2015 року, в лютому 2015 року, в жовтні 2015 року, в лютому 2016 року, в червні 2016 року, в серпні 2016 року, в жовтні 2016 року, в грудні 2016 року, в серпні 2019 року, у вересні 2019 року та в жовтні 2019 року, що свідчить про те, що відповідач належним чином не сплачував аліменти, в тому числі і не здійснював регулярно щомісячні платежі по аліментам.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виходячи з цього сторони, як батьки дитини, повинні спільно вирішувати питання про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини.

Відповідно до вимог ст.ст.150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками щодо цього обов`язку, кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).

Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою, яка викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №334/7702/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Як вбачається з розрахунку нарахування пені за несвоєчасну сплату та несплату аліментів (а.с.11-16), розмір неустойки (пені) за період з 01.09.2008 року по 01.10.2019 року становить суму 86025,56 грн.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п.22 роз`яснив, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Суд вважає, що відповідач не підтвердив, що прострочення сплати аліментів відбулося з незалежних від нього причин.

Таким чином, є всі підстави вважати, що відповідач заборгував позивачці аліменти і одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені), однак при визначенні розміру неустойки (пені), суд враховує те, що відповідач ОСОБА_2 здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_5 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с.47) є інвалідом першої групи та потребує постійної допомоги від інших осіб при виконанні важливих соціально-побутових функцій, а тому, суд вважає, що необхідно частково зменшити розмір неустойки (пені) та стягнути з відповідача суму в розмірі 64519,17 грн. що становить 75% від суми заборгованості (86025,56*75%).

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 64519,17 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

Крім того, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн., оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.141, 150, 157, 180, 195, 196, 197 СК України, ст.ст. 7, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 64519 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн.17 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 24 квітня 2020 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: