Рішення № 89125136, 07.05.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа 569/1804/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О. О.

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника - Гребенюка О .С. , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 03 лютого 2011 року у розмірі 26 610 грн. 81 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 10 грудня 2019 року відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 26 610 грн. 81 коп., з яких: 9 044 грн. 61 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 520 грн. 11 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 14 302 грн. 72 коп. заборгованість за пенею; 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу; 1 243 грн. 37 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов`язання.

У судове засідання представник позивача не з`явився при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився жодного разу, хоча про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав. Таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку за згодою позивача, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 лютого 2011 року ОСОБА_1 заповнив та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (надалі - Анкета-заява), отримавши, як вбачається із змісту позовної заяви, кредит у розмірі 4 700 грн. 00 коп. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Тип кредитної картки, яку бажає оформити ОСОБА_1 після ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, бажаний кредитний ліміт у Анкеті-заяві не зазначений.

До кредитного договору позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10 грудня 2019 року становить 26 610 грн. 81 коп., з яких: 9 044 грн. 61 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 520 грн. 11 коп. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 14 302 грн. 72 коп. заборгованість за пенею; 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу; 1 243 грн. 37 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Запропоновані АТ КБ «Приватбанк» умови публічного договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Аналіз положень ст.ст.633, 634 ЦК України дає підстави для висновку, що споживач послуг банку (особа, яка підписує Анкету-заяву) приєднується до тих умов, з якими ця особа ознайомлена.

Аналіз положень ст.ст.549, 551, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України дають підстави для висновку, що у разі укладення договору кредитного договору, проценти за користування кредитом та неустойка може встановлюватись законом та договором.

У Анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 03 лютого 2011 року процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), не зазначені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, крім розрахунку заборгованості за договором станом на 10 грудня 2019 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (надалі - Витяг з Тарифів) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів, а також Витягом з Умов та правил, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, умови, порядок нарахування та розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, дії банку при нарахуванні відсотків у випадку недостатності коштів та вичерпання кредитного ліміту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, порядку та умов збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, сплати неустойки (пені, штрафів).

Відповідно до п.1.1.5.1 наданого до позовної заяви Витягу з Умов та правил, зміни та доповнення до цього Договору вносяться Банком в односторонньому порядку у випадках, не заборонених законодавством України, шляхом його розміщення на цьому сайті у новій редакції. Отже, умови надання послуг залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). При цьому, Тарифи, Умови та Правил надання послуг неодноразово змінювались з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з даним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, умов та порядку нарахування пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, умов та порядку збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, надані до позовної заяви, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 03 лютого 2011 року шляхом підписання ОСОБА_1 . Анкети-заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Доцільність застосування цих висновків при відсутності заперечень щодо умов відповідного договору зі сторони відповідача та навіть при заочному розгляді справи підтверджена у низці постанов Верховного Суду, у т.ч.: від 09 жовтня 2019 року в справі № 180/1801/16-ц; від 31 липня 2019 року в справі № 755/1907/16-ц; від 24 липня 2019 року в справі № 203/3169/16-ц; від 31 липня 2019 року в справі 755/13316/16-ц; від 13 листопада 2019 року в справі № 755/17260/16-ц; від 24 липня 2019 року в справі №755/20484/15-ц; 21 жовтня 2019 року в справі №576/439/18; від 22 серпня 2019 року в справі № 243/515/16-ц; від 16 жовтня 2019 року в справі № 180/1706/16-ц; від 11 вересня 2019 року в справі № 753/23698/15-ц; від 30 жовтня 2019 року в справі № 355/558/18; від 04 вересня 2019 року в справі №382/1131/18.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства (встановлені законом), зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 в розмірі 1 520 грн. 11 коп., то як слідує з розрахунку заборгованості вона нарахована в розмірі відсоткової ставки визначеної з урахуванням Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умов та правил надання банківських послуг, яку сторони в письмовому вигляді не обумовлювали (проценти договірні), а не в розмірі трьох процентів річних від простроченої суми (проценти встановлені законом).

За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача наведених у позовній заяві та розрахунку заборгованості станом на 10 грудня 2019 нарахованої пені в розмірі 14 302 грн. 72 коп., штрафів в сумі 1 743 грн. 37 коп., а також заборгованості за простроченим тілом кредиту, розрахованих з урахуванням передбаченого Умовами та правилами порядку збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань у разі недостатності на рахунку коштів для нарахування відсотків в розмірі 9 044 грн. 61 коп. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит в розмірі 167 грн. 56 коп., в розмірі відсоткової ставки визначеної з урахуванням Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умов та правил надання банківських послуг, яку сторони в письмовому вигляді не обумовлювали.

Окрім того, беручи до уваги Анкету-заяву та виходячи з положень ст.ст.626, 628, 1046 ЦК України, суд встановив, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір позики, за узгодженими умовами якого АТ КБ «Приватбанк» передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти, а останній зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж їх суму. При цьому, укладений між сторонами кредитний договір від 03 лютого 2011 року у вигляді підписання ОСОБА_1 . Анкети-заяви, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у Анкеті-заяві не встановлено, зобов`язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред`явлення позивачем вимоги про це, тобто у даній справі - з дня пред`явлення позову.

У позовній заяві зазначається, що за договором від 03 лютого 2011 року ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 4 700 грн. 00 коп. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Доказів встановлення позичальнику саме такого розміру кредитного ліміту позивачем не надано. При цьому позовна заява та розрахунок не містять даних про те, коли змінювався розмір кредитного ліміту та який розмір мав кредитний ліміт після кожної такої зміни.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором станом на 10 грудня 2019 року містить відомості про витрати клієнтом кредитних коштів, з якого вбачається, що за період з 03 лютого 2011 року по 10 грудня 2019 року ним витрачались позичені кошти, і загальна сума таких витрат складає 11 409 грн. 59 коп. (сума витрат за кожну з наведених у розрахунку дат).

Крім того, вказаний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 містить відомості про суми погашення за наданим кредитом, з якого вбачається, що за період з 03 лютого 2011 року по 10 грудня 2019 року ним повертались позичені кошти, і загальна сума такого повернення складає 12 979 грн. 19 коп. (сума погашення за кожну з наведених у розрахунку дат).

Таким чином, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором станом на 10 грудня 2019 року, на дату звернення позивача з даним позовом відповідач повернув позикодавцеві суму коштів, яка перевищує суму позики, отримання якої суд вважає доведеним.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Виходячи з положень вищезазначеної статті, отримана відповідачем від АТ КБ «Приватбанк» позика на момент звернення позивача до суду повернута.

Отже, у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Судовий збір, що понесений позивачем при поданні позовної заяви, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на його ж рахунок.

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 07 травня 2020 року.

Суддя О.О. Першко