Вирок № 89123474, 07.05.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2627/20

н.п. 1-кп/415/908/20

ВИРОК

Іменем України

"07" травня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020130240000490 від 17 березня 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Полякова Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи працевлаштованим на ТОВ «Лисстальпром» (код ЄДРПОУ 36642376), яке розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Канатна, 58, на посаді токаря, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна та будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з 01 лютого 2020 року збирав лом чорного металу по території підприємства та складав у окреме місце.

16 березня 2020 року, у вечірній час, ОСОБА_1 , перебуваючи на чергуванні за місцем праці, зателефонував своєму знайомому ОСОБА_2 та попросив його допомогти вивезти з території підприємства лом чорного металу, який він відкладав впродовж місяця. ОСОБА_2 погодився на пропозицію та зателефонував своєму знайомому ОСОБА_3 , у якого в користуванні мається транспортний засіб марки «Газель» д.н.з. НОМЕР_1 , та попросив його допомогти у вивезенні вищевказаного лому чорного металу з території ТОВ «Лисстальпром», на що останній погодився та вони разом поїхали до вказаного підприємства, де їх очікував ОСОБА_1 .

Погрузивши у борт транспортного засобу марки «Газель» вищевказаний лом чорного металу загальною вагою 626 кг. на загальну суму 1565 гривень (згідно висновку товарознавчої експертизи №19/113/9/1-375е від 19.03.2020) ОСОБА_1 намагався покинути територію ТОВ «Лисстальпром» та разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які не були обізнані про злочинний намір ОСОБА_1 , попрямував до виїзду.

Не вчинивши усі дії, що не залежали від волі ОСОБА_1 та, які останній вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено, оскільки транспортний засіб, у борті якого знаходився лом чорного металу вагою 626 кг., був затриманий директором підприємства на виїзді з території.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, а саме незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності. Дійсно, він працював на ТОВ «Лисстальпром», яке розташоване за адресою: м. Лисичанськ, вул. Канатна, 58, на посаді токаря. Будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, здійснював викрадення чужого майна з 01 лютого 2020 року, а саме: збирав лом чорного металу по території підприємства та складав у окреме місце.

16 березня 2020 року, у вечірній час, він, перебуваючи на чергуванні за місцем роботи, зателефонував своєму знайомому ОСОБА_2 і попросив його допомогти вивезти з території підприємства лом чорного металу, який він відкладав впродовж місяця. ОСОБА_2 погодився на пропозицію та зателефонував своєму знайомому ОСОБА_3 , у якого в користуванні мається транспортний засіб марки «Газель», та попросив його допомогти у вивезенні вищевказаного лому чорного металу з території ТОВ «Лисстальпром», на що останній погодився і вони разом приїхали до вказаного підприємства, де він їх очікував.

Погрузивши у борт транспортного засобу марки «Газель» вищевказаний лом чорного металу, він намагався покинути територію ТОВ «Лисстальпром» разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які не були обізнані про його злочинний намір, попрямувавши до виїзду, але довести злочин до кінця не зміг, оскільки транспортний засіб, у борті якого знаходився лом чорного металу, був затриманий директором підприємства на виїзді з території.

Під час досудового розслідування він також визнавав свою провину. Скоїв замах на злочин, тому що на підприємстві заробітну плату платили не регулярно, у зв`язку з чим, він мав заборгованість по виплаті заробітної плати та знаходився у скрутному матеріальному стані, маючи на утримання матір - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Представник потерпілого ТОВ «Лисстальпром» Шаповалов А. В. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, не одружений, має на утриманні матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою, у побуті характеризується задовільно (а.с.94), за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.90), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.90), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 92), не судимий (а.с.88);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, усвідомлюючи характер своєї протиправної поведінки і її наслідків вибачався за вчинене та надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, а також беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який не судимий, на час скоєння злочину працював на ТОВ «Лисстальпром» , за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони, має постійне місце проживання,за яким характеризується задовільно та має на утриманні матір - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою, а також те, що внаслідок вчинення злочину тяжких наслідків не настало, викрадене майно повернуто потерпілому, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.185 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Згідно до ст. 174 КПК України захід забезпечення кримінального провадження - арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 26 березня 2020 року (а.с.38) на майно, вилучене під час проведення обшуку на території ТОВ «Лисстальпром», що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Канатна, 58: металобрухт загальною вагою 626 кг., після набрання вироком законної сили - підлягає скасуванню.

Цивільний позов у встановленому законом порядку представником потерпілого ТОВ «Лисстальпром» не пред`явлений, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-375е від 19.03.2020 року(а.с.77-79), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 76) складає 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп. - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- транспортний засіб марки «Газель» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_7 , який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області про визнання предмету речовим доказом та долучення його до кримінального провадження від 17 березня 2020 року (а.с.17), знаходився на зберіганні на майданчику зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, а надалі згідно ухвали Лисичанського міського суду про арешт тимчасово вилученого майна № 415/1994/20 провадження 1-кс/415/434/20 від 26.03.2020 (а.с. 38), місцем зберігання визначена територія автостоянки, що розташована за адресою: м.Лисичанськ, вул. Московська, 53 та відповідно до ухвали Лисичанського міського суду про скасування арешту майна №415/1994/20 провадження 1-кс/415/567/20 від 10.04.2020 (а.с.111), передано під розписку на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_7 (а.с. 112) - підлягає поверненню власнику ОСОБА_7 ;

- металобрухт загальною вагою 626 кг., який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 17 березня 2020 року (а.с.17), знаходиться на зберіганні на майданчику зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, - підлягає поверненню власнику ТОВ «Лисстальпром», що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул.Канатна, 58.

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання - у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 26 березня 2020 року на майно, вилучене під час проведення обшуку на території ТОВ «Лисстальпром», що знаходиться за адресою: м.Лисичанськ, вул. Канатна, 58: металобрухт загальною вагою 626 кг., після набрання вироком законної сили - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-375е від 19.03.2020 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ, складає 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 03 коп. на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- транспортний засіб марки «Газель» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_7 , який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області про визнання предмету речовим доказом та долучення його до кримінального провадження від 17 березня 2020 року, знаходився на зберіганні на майданчику зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, а надалі згідно ухвали Лисичанського міського суду про арешт тимчасово вилученого майна № 415/1994/20 провадження 1-кс/415/434/20 від 26.03.2020, місцем зберігання визначена територія автостоянки, що розташована за адресою: м. Лисичанськ, вул. Московська, 53 та відповідно до ухвали Лисичанського міського суду про скасування арешту майна №415/1994/20 провадження 1-кс/415/567/20 від 10.04.2020, передано під розписку на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_7 - повернути власнику ОСОБА_7 ;

- металобрухт загальною вагою 626 кг., який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 17 березня 2020 року, знаходиться на зберіганні на майданчику зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, - повернути власнику ТОВ «Лисстальпром», що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Канатна, 58.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити представнику потерпілого в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова