Ухвала суду № 89121595, 06.05.2020, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

Справа №348/1379/19

Провадження № 1-кп/348/138/20

06 травня 2020 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретаря судового засідання: Буратчук О.В.

з участю прокурора: Марчук С.В.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників: Поповича М.М., Халуса М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090200000182 за обвинувальним актом від 27.06.2019 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Прокурор клопотання мотивувала тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який належить до категорії тяжкого злочину. Крім того прокурор зазначила, що розгляд кримінального провадження триває, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також просить суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_1 переховувався від органу досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість призначення йому покаранання за вчинення данного злочину, тому застосування до нього більш м`ягкого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні.

Просить продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, та визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 -адвокат Халус М.М. в судовому засіданні заперечив проти продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає клопотання необгрунтованим, а зазначені в ньому ризики не доведеними, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджає встановленню істини по справі, давав показання, має постійне місце проживання, тобто має міцні соціальні зв`язки. Також зазначив, що прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе вберегти ОСОБА_1 від зазначених прокурором ризиків, обвинувачений ОСОБА_1 не має жодного наміру переховуватися від суду, впливати на свідків по кримінальному провадженні, а також вчиняти інші злочини. Крім того просить врахувати, що обвинувачений вже знаходиться під вартою тривалий час. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника. Зазначив, що не має жодного наміру переховуватись від суду, впливати на свідків по кримінальному провадженні чи вчиняти інші злочини. Також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Попович М.М. в судовому засіданні підтримали думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 10.03.2020 року ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08.05.2020.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, при цьому, на підставі ст.9 ч. 1 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 9 ч. 5 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ст. 183 КПК України).

До засудження обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов`язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов`язані переглядати правомірність попереднього ув`язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

Зокрема, у справі " Сергій Волосюк проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Крім того, відповідно до ст. 5 п. 3 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (п.37, п.38).

І, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 року)» особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п. 51).

Разом з тим, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що в даному кримінальному провадженні загальний термін тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою становить майже рік, суд вважає що доводи прокурора відносно того, що лише подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, на даний час не можна вважати належно обґрунтованим, оскільки з огляду на рішення Європейського суду, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106), і зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), і вагомість наявних доказів не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини § 38), відсутність роботи або сім`ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя против Єстонії § 64).

Посилання прокурора на необхідність подальшого тримання під вартою, у зв`язку з тим, що розгляд кримінального провадження триває суд вважає необґрунтованим, оскільки тривала неможливість розгляду даної кримінальної справи не залежить від поведінки самого обвинуваченого, при цьому, як зазначив ЄСПЛ, складність і специфіка розслідування є факторами, які необхідно враховувати при визначенні, чи проявили органи влади «особливу ретельність» в процесі провадження у справі (Скотт проти Іспанії §74).

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи загальний термін тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, який становить майже рік, з метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , якиймає постійне місце проживання, і, одночасно, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів і за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, суд вважає, що єдиним можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , є домашній арешт, пов`язаний із забороною обвинуваченому ОСОБА_1 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 194 ч. 5 КПК України наступні обов`язки:

-Прибувати до суду за першою вимогою;

-Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-Утриматися від спілкування з усіма заявленими потерпілими та свідками;

-Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України і в`їзд в Україну, зобов`язавши Управління ДМС України в Івано-Франківській області прийняти відповідний паспорт на зберігання;

-Допускати працівників поліції до свого житла з метою контролю за поведінкою підозрюваного та надавати їм усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних з виконанням покладених обов`язків.

На підставі ст.ст. 9, ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.ст. 176, ст. 178, ст. 181, ст. 186, ст. 193, ст. 194, ст. 196, ст. 201, ст. 331, ст. 372, ст. 395 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт на строк 60 (шістдесят) днів терміном до 04.07.2020 включно, з забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора, суду, без застосування електронних засобів контролю, та з покладенням обов`язків на час судового розгляду кримінального провадження, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Покласти на час судового розгляду кримінального провадження на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-Прибувати до суду за першою вимогою;

-Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-Утриматися від спілкування з усіма заявленими потерпілими та свідками;

-Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України і в`їзд в Україну, зобов`язавши Управління ДМС України в Івано-Франківській області прийняти відповідний паспорт на зберігання;

-Допускати працівників поліції до свого житла з метою контролю за поведінкою підозрюваного та надавати їм усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних з виконанням покладених обов`язків.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання прокладених обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала виконується в порядку, передбаченому п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України.

Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 , а контроль за її виконанням покласти на Надвірнянську місцеву прокуратуру Івано-Франківської області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , прокурору негайно після її оголошення, інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Міськевич О.Я.