Рішення № 89118315, 30.04.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/237/20

Провадження № 2-о/206/83/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря с/з Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою Дніпровської міської ради, заінтересована особа: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання спадщини відумерлою,

І. Стислий виклад позиції заявника.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_1 . З моменту відкриття спадщини минуло більше року, законні спадкоємці за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 відсутні. В зв`язку із чим, представник заявника просив визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та передати у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради (а.с. 1-2).

Представник заявника у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

20.01.2020 представником заявника подану заяву (а.с. 1-2).

24.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.02.2020.

30.01.2020 від заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника (а.с. 11).

21.02.2020 на електрону адресу суду надійшла заява представника заявника про відкладення розгляду справи (а.с. 14-15).

24.02.2020 у зв`язку із заявою представника заявника судове засідання було відкладено на 17.03.2020.

28.02.2020 від заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника (а.с. 21).

17.03.2020 на електрону адресу суду надійшла заява представника заявника про відкладення розгляду справи (а.с. 30-31).

17.03.2020 у зв`язку із заявою представника заявника судове засідання було відкладено на 14.04.2020.

13.04.2020 від заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника (а.с. 35).

14.04.2020 на електрону адресу суду надійшла заява представника заявника про відкладення розгляду справи (а.с. 36-37).

14.04.2020 у зв`язку із заявою представника заявника судове засідання було відкладено на 30.04.2020.

29.04.2020 від заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника (а.с. 41).

30.04.2020 на електрону адресу суду надійшла заява представника заявника про розгляд справи без його участі (а.с. 36-37).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

30.04.2020 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно копії відповіді на запит КП «ДМБТІ» № 15153 від 28.10.2019 та копії свідоцтва про право власності на житло від 09.12.1993, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_1 та члену її сім`ї (сину) ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 09.12.1993 (а.с. 3-3б).

Відповідно до копії відповіді на запит Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 6570/03.1-41 від 08.01.2020 та копії запису акта про смерть № 180 від 17.02.1999, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час реєстрації смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 23, 27).

Відповідно до копії відповіді на запит Відділу державного реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 5813/03.1-41 від 25.11.2019, копії актового запису про смерть № 1035 від 01.02.2006 та копії паспорта серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час реєстрації смерті проживала та була зареєстрована з 21.03.1991 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 24, 28-28б).

Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спадкові справи не відкривалися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 59176671 від 28.01.2020 та № 59176780 від 28.01.2020 (а.с. 12-13).

18.09.2019 рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 206/3763/19 за позовом ОСОБА_3 до Самарської районної у м. Дніпрі ради про визнання права власності за набувальною давністю, в задоволенні позову було відмовлено повністю, доводи позивача та його представника під час судового розгляду, щодо наявності підстав для задоволення позову не підтвердились (а.с. 44-47).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.03.2020 по справі № 206/3763/19, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 206/3763/19 за позовом ОСОБА_3 до Самарської районної у м. Дніпрі ради про визнання права власності за набувальною давністю залишено без змін, відтак суд апеляційного інстанції погодився із висновками викладеними у рішення суду першої інстанції (а.с. 48-50).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником заявника щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Так, ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частинами 1, 3 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

В той же час, за змістом ст. 1277 ЦК України, до предмета доказування у справі за заявою про визнання спадщини відумерлою встановленню підлягають обставини, які стосуються наявності спадкового майна, часу відкриття спадщини, відсутності спадкоємців, а також обставини щодо прийняття або відмови від спадщини.

Факт користування майном, яке входить до складу спадщини, іншими особами без встановлення факту, що вони є спадкоємцями, не може бути підставою для відмови у визнанні спадщини відумерлою.

Таким чином, з огляду на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі справі № 206/3763/19 від 18.09.2019 та постанову Дніпровського апеляційного суду по справі № 206/3763/19 від 17.03.2020, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_3 не відноситься до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , відтак рішення про визнання спадщини відумерлою жодним чином не вплине на його права та обов`язки, що свідчить про відсутність достатніх підстав для залучення останнього до участі у даній цивільній справі окремого провадження у якості заінтересованої особи.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Зі змісту ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» вбачається, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно ст. 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відтак, на підставі рішення суду про визнання спадщини відумерлою територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування стає власником спадкового майна. При цьому свідоцтво про право на спадщину у даному випадку не видається, а лише вносяться відповідні зміни в реєстр прав власників.

В той же час, норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 3 ст. 524 ЦК УРСР, якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Статтею 525 ЦК УРСР передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Так, згідно ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Зі змісту ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Статтею 555 ЦК УРСР передбачено, що cпадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави. У випадках, передбачених цією статтею, авторське право, що входить до складу спадщини, або право на частку в авторській винагороді, що належало спадкоємцеві, який відмовився, припиняється.

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 проживала разом зі своїм сином ОСОБА_2 в квартирі за адресою їх реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , яка нележала їм на праві власності та після смерті сина ОСОБА_2 05.02.1999 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме його часткою квартири, відтак ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак не отримала свідоцтво про право на спадщину.

В той же час, право на спадщину входить до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва та не здійснив державної реєстрації цього права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові №523/3522/16-ц.

Так, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилось спадкове майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина не прийнята, спадкова справа за заявою спадкоємців нотаріальною конторою не заводилась, заповітів ОСОБА_1 не залишала, а час, що сплив з моменту її смерті, перевищує один рік (14 років), дані обставини свідчать про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, відтак вимога заявника щодо визнання відумерлою спадщину, що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та передачу її у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради підлягає задоволенню.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17 (провадження № 61-39068св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 671/1656/17 (провадження № 61-5099св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 671/1153/18-ц (провадження № 61-5353св19), від 21 жовтня 2019 року у справі № 671/23/19 (провадження № 61-7584св19), від 11 листопада 2019 року у справі № 671/24/19, (провадження № 61-8643св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 671/1558/18 (провадження № 61-15487св19) та від 26.03.2020 № 391/766/17 (61-39074св18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява про визнання спадщини відумерлою є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 524-526, 529, 548, 549, 560 ЦК УРСР, ст.ст. 1216, 1220, 1221, 1269, 1270, 1272 1277 ЦК України, ст.ст. 3-8, 10, 18, 76-89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 334 - 338, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514), заінтересована особа: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 3, ЄДРПОУ 05383454) про визнання спадщини відумерлою - задовольнити.

Визнати відумерлою спадщину після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з квартири АДРЕСА_2 та передати у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.05.2020.

Головуючий суддя К.С. Маштак