Рішення № 89117335, 04.05.2020, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/409/20

Провадження № 2/324/268/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом – Банк; АТ КБ «ПриватБанк»), та ОСОБА_1 26 квітня 2010 року уклали кредитний договір без номеру, остання також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додасться до позовної заяви.

Позивач зазначив у позові, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 банк виконав, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але у процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 11 березня 2020 року має заборгованість у розмірі 20462,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 11233,14 грн., в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 11233,14 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 0,00 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у сумі 0,00 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 у сумі 4469,03 грн.; нарахованої пені у сумі 3309,37 грн.; нарахованої комісії у сумі 0,00 грн.; штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 950,58 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на користь банку, а також просить стягнути 2102,00 грн. судового збору.

Представник позивача Гребенюк О.С., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, але надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги банку підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 також у судове засідання не з`явилася, але звернулася до суду із заявою, в якій зазначила, що вона має заборгованість за кредитом, проте не має можливості сплатити її одним платежем. Суму боргу вона вважає завищеною, тому при постановленні рішення просить врахувати практику Верховного Суду при розгляді справ даної категорії. Також вона просить судове засідання провести без її участі без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, часткове визнання позову відповідачем, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Наказом Мінфіну від 21 травня 2018 року №519 (рішенням єдиного акціонера банку) було змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією Статуту акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Судом встановлено, що 26 квітня 2010 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача АТ КБ «ПриватБанк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчила підписом свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Згідно з наданим банком розрахунком у відповідача ОСОБА_1 станом на 11 березня 2020 року утворилася заборгованість у сумі 20462,12 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 11233,14 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 у сумі 4469,03 грн.; нарахованої пені у сумі 3309,37 грн.; штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 950,58 грн.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір від 26 квітня 2010 року є договором приєднання і складається не лише із анкети-заяви ОСОБА_1 від 26 квітня 2020 року, Умов та Правил надання банківських послуг, а також із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, за 55 днів пільгового періоду» за підписом ОСОБА_1 про ознайомлення зі всіма Умовами кредитування, зокрема: типом картки, пільговим періодом, валютою, ставками процентів, пені, комісії, штрафів тощо, з якими відповідач ОСОБА_1 погодилась у повному обсязі та які, у тому числі, містять умови, ставки, порядок нарахування банком позичальнику процентів, пені, комісії та штрафів тощо.

Суд у цій справі виходить з презумпції правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору (ст.204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України).

Оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу умов вищезазначеного кредитного договору банк мав право змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт за рішенням банку, на що відповідач дала згоду, підписавши вищезазначену заяву та довідку про умови кредитування від 26 квітня 2010 року.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалася вищезазначеним кредитом, наданим банком, але належним чином не виконувала своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала нараховані їй банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед банком та випискою по рахунку відповідача, що долучені банком до позовної заяви.

Відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів від банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі, а із розрахунку заборгованості встановлено, що позичальник частково сплачував заборгованість.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 11233,14 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

У той же час, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк дії кредитної картки.

При цьому, як встановлено із довідки, наданої позивачем, за кредитним договором б\н від 26 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримала три кредитні картки, а саме: 26 квітня 2010 року №5577212913294461 строком дії до 02/14, 05 вересня 2013 року №4149437725108631 строком дії до 03/16, 26 квітня 2016 року №4149437863162242 строком дії до 12/19.

Відтак, у межах строку кредитування до 31 грудня 2019 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа місяця, наступного за звітним. Починаючи з 01 січня 2020 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

До такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, який мають враховувати загальні суди в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

Зважаючи на це, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам, нарахованим на прострочений кредит, у сумі 4469,03 грн. є лише частково обґрунтованими за період з 01.10.2019 року по 31.12.2019 року включно у сумі 1761,82 грн.

Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків, після закінчення строку дії договору з 01 січня 2020 року по 11 березня 2020 року (в межах заявлених у цій справі позовних вимог) є безпідставним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18).

Також варто зазначити, що оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, пені та комісії за кредитом припиняється, то права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до розрахунку боргу «Процентна ставка на прострочений кредит згідно ст.625, річна» становить 86,4%. Таким чином, посилання позивача у розрахунку на ст.625 без зазначення найменування конкретного нормативного акту чи якогось іншого документу, вочевидь не може розцінюватися судом як вимога про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та/або трьох процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору б\н від 26 квітня 2010 року банк мав право на нарахування відповідачу та стягнення з відповідача у цій справі заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, яка складається із 11233,14 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 1761,82 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит та 3309,37 грн. нарахованої пені, що передбачені договором, лише станом на 31 грудня 2019 року, враховуючи строк дії вищезазначеного договору між сторонами, який відповідає строку дії картки відповідача до 12/2019 року.

Відповідач про застосування строку позовної давності не заявляв, тому питання про його застосування у цій справі судом до будь-якої заборгованості відповідача за договором не вирішується.

Окрім того, вимоги позивача про стягнення одночасно із відповідача пені та штрафів, як це передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг і довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», не ґрунтуються на законі, зважаючи на таке.

Так, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.

У той же час, у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.

Враховуючи однаковість підстав нарахування пені та штрафів, а також те, що вони є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення штрафів, передбачених у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 950,58 грн. (процентна складова), задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

За таких обставин, позовні вимоги банку слід задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 26 квітня 2010 року станом на 11 березня 2020 року у розмірі 16304,33 грн., яка складається із 11233,14 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 1761,82 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 3309,37 грн. нарахованої пені. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1674,89 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений банком за подачу позову до суду 2102,00 грн. х суму задоволених позовних вимог банку 16304,33 грн. / суму заявлених позовних вимог банком 20462,12 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації якої: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на р/р № НОМЕР_2 заборгованість за кредитним договором без номеру від 26 квітня 2010 року, яка утворилася станом на 11 березня 2020 року, в загальній сумі 16304 (шістнадцять тисяч триста чотири) гривні 33 копійки та 1674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири) гривні 89 копійок судового збору, а всього стягнути 17979 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 22 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Каретник Ю. М.