Ухвала суду № 89116024, 07.05.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1708/20

2-ві/308/14/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Биркович О.І. про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. при розгляді цивільної справи №308/1708/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку, матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А. знаходиться справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку, матеріальної та моральної шкоди.

24.04.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Биркович О.І. про відвід головуючого по справі Придачук О.А., яку представник мотивує тим, що головуючим у справі - Придачук О.А. не розглянуто і не вирішено подані ними дві заяви про забезпечення позову, а також після подачі ним 20.03.2020 року клопотання про розгляд справи по наявним у матеріалах справи документах суддя видалившись до нарадчої кімнати зобов`язаний був винести судове рішення, однак як вони дізналися з ЄРСР, що справа призначена на 29.04.2020 року, що є прямим порушенням норм процесуального права, тим більше що вони звертали увагу суду на те, що позивачка знаходиться на 9 місяці вагітності. У зв`язку з чим, у позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Биркович О.І. наявні сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Придачук О.А. під час розгляду цивільної справи №308/1708/20.

У відповідності до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст поданої заяви про відвід з додатками та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді..

Згідно ч.2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

При розгляді заяви про відвід, судом приймається до уваги, що право сторін на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

У національному законодавстві відсутні будь-які роз`яснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості суду.

У розумінні ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб`єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та об`єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо об`єктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони вбудь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Оцінюючи доводи позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Биркович О.І. викладені в заяві про відвід, приходжу до висновку, що вказані доводи як окремо, так і в сукупності, не є такими, що об`єктивно свідчать про наявність необ`єктивності та упередженості судді Придачук О.А.

Наведені у заяві про відвід факти не є обставинами, які в розумінні ст.36 КПК України виключають участь судді в розгляді справи. Позивачем та його представником не подано суду жодного доказу, який би підтвердив пряму чи побічну заінтересованість у результаті розгляду справи з боку суду.

Крім цього, доводи позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Биркович О.І. повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами цивільної справи. Суд констатує, що заяви позивача про забезпечення позову були розглянуті судом та за результатами розгляду 21.02.2020 року та 27.03.2020 року судом постановлено ухвали про повернення заяви про забезпечення позову, які направлені позивачу та представнику позивача. Також як встановлено, вказана цивільна справа призначалася до розгляду на 20.03.2020 року, однак, жодних заяв від позивача чи представника позивача про розгляд справи без їх участі станом на 20.03.2020 року до суду не надходило. Як вбачається з матеріалів справи така заява надійшла 25.03.2020 року.

З урахуванням викладеного та матеріалів справи, суд не вбачає жодної правової підстави для відводу судді Придачук О.А., оскільки в заяві не наведено обґрунтованих підстав, передбачених ст.36 ЦПК України для відводу, в тому числі і обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та виключають його участь при розгляді цивільної справи №308/1708/20.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Биркович О.І. про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. не має, а тому в задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Биркович О.І. про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. при розгляді цивільної справи №308/1708/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку, матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Цивільну справу № 308/1708/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку, матеріальної та моральної шкоди, передати судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А. для продовження розгляду в судовому засіданні.

Ухвала є остаточною і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк