Рішення № 89115763, 16.04.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3448/19

Провадження № 2/216/1482/20

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що він працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 20 років 1 місяць, а саме: з 29.05.1996 по 05.07.2016, - машиністом землесосного плавучого несамохідного снаряду ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат». У січні 2019 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 31 промислової медицини йому було встановлене професійне захворювання: «радикулопатія шийна С5, С6 та попереково-крижова L5, S1 білатеральна на фоні полісегментарної дископатії (протрузія диску L3- L4 - 3 мм, медіанна грижа диску L4- L5 - 5 мм, лівобічна парамедіанна грижа диску L5- S1 - 4 мм) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів». Професійне захворювання було встановлене на підставі даних санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №2/2-11-3/882 від 10.03.2016, виданої Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів де вказано, що позивач працював в умовах підвищених параметрів вібрації загальної і локальної, речовин фіброгенної дії, несприятливого мікроклімату, важкості праці, шуму. Умови праці за параметрами загальної вібрації відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості, за показниками важкості праці відносяться - до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за вмістом в повітрі робочої зони речовин фіброгенної дії відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за мікрокліматом - до 3 класу 1 ступеню шкідливості. По факту професійного захворювання було проведено розслідування, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.02.2019, де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивач виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. Важкість праці: робоча поза (незручна) 32,6 - 34,1 % зміни, при нормі до 25%, величина статичного навантаження за зміну двома руками становила 71410-130800 кг/с при нормі до 42000 кг/с. Тобто відповідач протягом тривалого часу грубо порушував ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпПУ, що саме і призвело до виникнення у нього професійного захворювання, цей факт визнали члени комісії з розслідування ПЗ, та зазначили в п. 16 акту розслідування ПЗ. Внаслідок отримання професійного захворювання позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, без цього його стан погіршується, він не може вести звичне життя, виконувати домашню роботу, допомагати дружині по господарству. Його сім`я змушена нести додаткові витрати на нього через те, що усі державні компенсації ідуть на медичну реабілітацію та придбання ліків. Це завдає йому моральних страждань. Позивача турбує біль в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, що іррадіює в верхні і нижні кінцівки, більше у ліві, та посилюється при рухах, оніміння в них, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час та після фізичних навантажень, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднена хода, періодичний біль в області нирок, перепади артеріального тиску. Все це ставить під загрозу його життя. Це не просто слова позивача - це висновки лікарів, що підтверджуються виписками з його медичної карти. 20 років та 1 місяць позивач працював на підприємстві відповідача, був опорою і підтримкою для своїх дітей, онуків, головним годувальником своєї сім`ї, тепер же за станом здоров`я він не може повноцінно забезпечувати свою родину. При захворюванні позивача повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє йому моральні страждання. Свої моральні і душевні страждання позивач оцінює в 208 650 гривень.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на свою користь 208 650,00 гривень, без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві; стягнути з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3900,00 грн.

У судове засідання представник позивача Карнаух Т.В. не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, з метою запобігання поширення коронавірусної інфекції COVID-19.

Суд вважає, що у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити. Згідно з рішенням Ради суддів України від 16.03.2020, з метою запобігання виникненню та поширенню гострих респіраторних захворювань серед населення та працівників апарату суду відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 №93-р «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19» та введення Урядом України протиепідемічних заходів, на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області запроваджено особливий режим роботи, який наказом від 03.04.2020 за №4-АГ продовжено до 24 квітня 2020 року.

Однак, зазначення у вказаних наказах про можливість відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, мають виключно рекомендований характер. Разом з цим, під час особливого режиму роботи, судові засідання проводяться, справи розглядаються.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини 07.07.1989 у своєму рішенні у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справах проти України також неодноразово зазначав, що однією з ролей національних судів є організація судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (п.28 рішення у справі Шульга проти України від 02.12.2010 р., заява № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (п.24 рішення у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011 р., заява № 26976/06).

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання представник відповідача в судове засідання не з`явився, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Разом з цим, відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивач під час прийняття на роботу до ПАТ «ПІВДГЗК» був ознайомлений із картою умов праці. При цьому, ПАТ «ПІВДГЗК» було забезпечено дотримання прав позивача на охорону праці у шкідливих умовах шляхом забезпечення спецодягом, спецвзуттям, санітарно-побутовими приміщеннями, тощо. Позивач отримував пільги та компенсації, додаткову оплачувану відпустку, мав пільговий стаж. Позивач свідомо, розуміючи наявність на його робочому місці шкідливих виробничих факторів, прийняв рішення працювати на підприємстві і не змінював професію протягом багатьох років, хоча мав таку можливість. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на висновок МСЕК серії 12ААА №054456 від 25.03.2019, яким йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності, групу інвалідності не встановлено, що свідчить про те, що позивач може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт або зі зменшенням обсягу виконуваної роботи. Вина відповідача в завданні моральної шкоди позивачу не доведена. Зазначену позивачем суму на відшкодування моральної шкоди вважає завищеною та такою, що не відповідає завданій моральній шкоді.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, КЗпП України та Законом України «Про охорону праці».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.05.1996 по 05.07.2016 працював машиністом землесосного плавучого несамохідного снаряду ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», і був звільнений з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 28-30).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (а.с. 7-8) ОСОБА_1 було встановлене професійне захворювання: «радикулопатія шийна С5, С6 та попереково-крижова L5, S1 білатеральна на фоні полісегментарної дископатії (протрузія диску L3- L4 - 3 мм, медіанна грижа диску L4- L5 - 5 мм, лівобічна парамедіанна грижа диску L5- S1 - 4 мм) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів».

Професійне захворювання було встановлене на підставі даних санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №2/2-11-3/882 від 10.03.2016, виданої Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів (а.с. 33-38) де вказано, що позивач працював в умовах підвищених параметрів вібрації загальної і локальної, речовин фіброгенної дії, несприятливого мікроклімату, важкості праці, шуму. Умови праці за параметрами загальної вібрації відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості, за показниками важкості праці відносяться - до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за вмістом в повітрі робочої зони речовин фіброгенної дії відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за мікрокліматом - до 3 класу 1 ступеню шкідливості.

За фактом професійного захворювання було проведено розслідування, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.02.2019 (а.с. 4-5), де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивач виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. Важкість праці: робоча поза (незручна) 32,6 - 34,1 % зміни, при нормі до 25%, величина статичного навантаження за зміну двома руками становила 71410-130800 кг/с при нормі до 42000 кг/с.

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, позивач 25.03.2019 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25%, без встановлення групи інвалідності з 18.03.2019 та безстроково, що підтверджується копією виписки із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №054456 (а.с. 6).

Наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, зокрема виписними епікризами, з яких вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров`я з діагнозом зазначеним вище (а.с. 7-27) .

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 25%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров`я. Крім того, відчуває фізичну біль опорно-рухового апарату.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача протягом 20 років 1 місяця в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням без встановлення групи інвалідності безстроково, що вказує на неможливість покращення стану здоров`я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 50 000,00 гривень.

Крім того, з договору про надання правової допомоги від №09/19 від 26.02.2019, укладеного між адвокатом Карнаух Т.В. та ОСОБА_1 (а.с. 39) вбачається, що адвокат зобов`язався надати, використовуючи всі надані йому цивільно-процесуальним законом права та засоби представництва, наступні види правової допомоги клієнту: надання усної консультації, правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви, копіювання документів для складання позовної заяви, формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі, вивчення судової практики суду, складання процесуальних документів, представлення інтересів в суді. У акті приймання-передачі від 15.05.2019 наведено конкретний перелік наданих клієнту послуг (а.с. 43). Згідно з прибутковим касовим ордером №09 від 26.02.2019 позивачем було сплачено 3900,00 грн за договором про надання правової допомоги (а.с. 41).

Отже, суд вважає, що позивачем доведено і документально підтверджено витрати на правничу допомогу, а також підтверджено розрахунок понесених ним витрат, що є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3900,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків у розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 3900,00 грн (три тисячі дев`ятсот гривень).

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

1)позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації:

АДРЕСА_1 )відповідач: публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ПрАТ «ПІВДГЗК», ЄДРПОУ 00191000.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов