Рішення № 89115659, 06.05.2020, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/2415/19

Провадження № 2/306/17/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Пецко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Сусківська сільська рада про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на підставі рішення Свалявського районного суду від 08.02.2014 р. та витягу з ержавного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.10.2014 р. належить житловий будинок в АДРЕСА_1 . Окрім того, у даному помешканні зареєстрований відповідач, який у даному будинку вже багатороків не проживає, участі в утриманні такого не приймає. Вважає, що дана обставина слугує підставою для визнання останнього таким, що втратив користування жилим приміщенням, так як повноцінно користуватися та розпоряджатися своєю власністю позивач не має можливості.

Ухвалою Свалявського районного суду від 16.12.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 14).

Позивач та її представник у судове засідання не з”явилися. Від представника позивача — ОСОБА_3 надійшла до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити (а.с. 33).

Відповідач в судове засідання не з”явився по невідомим суду причинам, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 35).

Представник третьої особи — Сусківської сільської ради в судове засідання не з”явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 16).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Стаття 47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно чинного рішення Свалявського районного суду від 08.02.2014 року, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належить житловий бдинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті дідуся ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-7).

На підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №28797319 від 30.10.2014 р., власником житлового будинку: літера “А”, котельня літера “Б”, вбиральня літера “В”, сарай літера “Г”, сарай літера “Д”, сарай літера “Е”, гараж літера “Ж”, огорожа №1, 2 загальною площею 102,6 кв.м., являється позивач, розмір частки 1/1 (а.с. 8).

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 виконавчим комітетом Сусківської сількьої ради № 755 від 04.12.2019 р., за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач — ОСОБА_2 , 1976 р.н. (а.с. 10).

Належними та допустимими доказами встановлено, що згідно акту від 27.11.2019 року, засвідченого комісією Сусківською сільської ради, де зазначені пояснення сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 , який заресєтрований в АДРЕСА_1 за даною адресою не проживає з 30.10.2017 року (а.с. 9).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За статтею 386 ч.2 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За правилами ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом згаданої норми закону, відповідач правових підстав для реєстрації у даному помешканні, не має, а тому останнього необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Згідно ст. 7 ЗУ “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі …судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Окрім того, суд керується нормами міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин, п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла.

З набуттям позивача по даній справі права власності на житло, остання має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, в тому числі і щодо вирішення питань стосовно можливості проживання в такому інших осіб, а так як наявна реєстрація відповідача фактично перешкоджає позивачу в реалізації його права як власника вищевказаного жилого приміщення і враховуючи, що відповідач фактично не проживає у даному помешканні, позов є обгрунтованим.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 280, 281, 284, 285, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 29, 317, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР, Конституцією України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 — задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

06.05.2020 року