Рішення № 89111479, 07.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Київ № 826/8583/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТЦ Охоронні системи» доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЦ Охоронні системи» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.04.2017 №0018001404.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що посадові особи Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві при формуванні висновків акта щодо господарської операції у взаємовідносинах між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «СТРОЙКА.КА» (код 40030858, поточна назва Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРЕНДЖ СІСТЕМ») керувались власними припущеннями, методологічними напрацюваннями та іншими суб`єктивними джерелами інформації, що прямо порушує законодавчий принцип презумпції правомірності рішень платника податку. Крім того, на думку позивача, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у не передбачений законодавством України спосіб в акті зробило необґрунтований висновок на підставі даних, які не перевірені та яким не надана належна оцінка в рамках відповідного кримінального провадження єдиним органом, який може здійснювати правосуддя в Україні - судом.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву в якому вказав про обґрунтованість висновків Акту перевірки та правомірності винесеного на його підставі податкового повідомлення - рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.12.2017 суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, викладено його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як слідує з акту перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЦ Охоронні Системи» зареєстровано платником ПДВ з 28.05.2008.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.03.2017 №2021 та направлень від 21.03.2017 №213/26-15-14-04-04 №214/26-15-14-04-04, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СТЦ Охоронні Системи».

За наслідками проведення перевірки складено Акт №139/26-15-14-04-04/35810038 від 03.04.2017, яким зафіксовано порушення позивачем:

пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело, на думку контролюючого органу, до заниження податку на додану вартість на загальну суму 94179 гривень за вересень 2016 року.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються, зокрема, на тому, що перевіркою не встановлено формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК СТРОЙ.КА». Так, податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту за вересень 2016 року на загальну суму 94179 грн. Крім того, контролюючий орган вказує на реєстрацію 04.10.2016 контрагентом позивача податкових накладних №125 від 19.09.2016 та 126 від 20.09.2016, складених за наслідком господарських взаємовідносин з позивачем, після факту реєстрації смерті директора контрагента - 23.09.2016. Також, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №757/12844/17-к, кримінальне провадження №4201610160000135), … «досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи діючих суб`єктів господарської діяльності, використовуючи реквізити підприємств, які мають ознаки «фіктивності», в тому числі ТОВ «БК СТРОЙ.КА» ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи діючих суб`єктів підприємницької діяльності, діючи за попередньою змовою групою осіб, протягом 2016-2017 року з метою умисного ухилення від сплати податків перерахували грошові кошти на рахунки підприємств, що мають ознаки «фіктивності» та підконтрольні невстановленим особам.

В свою чергу невстановлені особи, з метою сприяння в ухиленні від сплати податків та на виконання попередньої змови, використовуючи реквізити, печатки, банківські рахунки тощо, виготовлюють від імені номінальних директорів заздалегідь створених підконтрольних їм підприємств, в тому числі ТОВ «Стренж Сістемс» первинні документи (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні тощо), в яких містяться завідомо неправдиві відомості про вид ТМЦ, обсяг, ціну та свідчать про нібито поставку товару в адресу діючих суб`єктів господарської діяльності. Проте, як встановлено слідством, поставка ТМЦ в адресу суб`єктів підприємницької діяльності фактично не відбувається, а створюється лише видимість здійснення легальних господарських операцій».

Відтак, на підставі вказаної ухвали суду податковий орган, згідно змісту акту перевірки, дійшов висновку, що всі документи, оформлені від імені контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «СТРОЙ.КА» щодо виконання для Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЦ Охоронні Системи» послуг із вхідного контролю обладнання, не опосередковуються реальним виконанням операцій, тобто є нереальними.

На підставі висновків акта перевірки 19.04.2017 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняло податкове повідомлення - рішення №0018001404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 94 179 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 23 544,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Проте Рішенням про результати розгляду скарги 19.06.2017 за №13054/99-99-11-01-02-25 Державна фіскальна служба України скаргу позивача залишила без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що «господарська діяльність» - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовник) та його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «СТРОЙ.КА» (виконавець) 08.06.2016 укладено Договір №17 надання послуг. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 вказаного договору, його предметом є вхідний контроль матеріалів та обладнання ,які поставляються замовником, перевірка їх працездатності та наявності сертифікатів відповідності.

За наслідком здійснення господарських операцій ТОВ «Будівельна компанія «СТРОЙ.КА» виписано на адресу позивача податкові накладні №125 від 19.09.2016 та №126 від 20.09.2016.

Як слідує з акту перевірки, вказані податкові накладні зареєстровані в ЄРПН 04.10.2016. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Так, починаючи з 01.02.2015, реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі, які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру ПДВ, в одній податковій накладній/ розрахунку (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляду текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, що настають за датою їх складання.

З огляду на вказані норми податкового законодавства, суд зазначає, що реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком постачальника товарів чи послуг, в даному конкретному випадку - контрагента позивача ТОВ «БК «СТРОЙ.КА».

Цьому обов`язку платника податків кореспондує обов`язок податкового органу прийняти та зареєструвати надану платником податку - продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних контролюючий орган може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні або розрахунки сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. У такому випадку платнику протягом операційного дня надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді з зазначенням причин такого не прийняття.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається прийнятою та відповідно зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН, як для покупця так і для продавця. Так, у разі відсутності такої реєстрації податкової накладної, вона не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Також, суд зазначає, що несвоєчасна реєстрація податкової накладної призводить до застосування до такого платника негативних наслідків у вигляді винесення щодо нього податкового повідомлення - рішення.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу, про відсутність права віднесення позивачем сум до податкового кредиту на підставі податкових накладних №125 від 19.09.2016 та №126 від 20.09.2016, зважаючи, що такі податкові накладні були прийняті та зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазаначено перевіряючими в акті перевірки.

Суд критично розцінює доводи контролюючого органу щодо протиправності включення позивачем сум до податкового кредиту, згідно податкових накладних №125 від 19.09.2016 та №126 від 20.09.2016, виписаних ТОВ «Будівельна компанія «СТРОЙ.КА» на адресу позивача, враховуючи що такі надійшли на реєстрацію після смерті директора контрагента - 04.10.2016, зважаючи на таке. Так, як зазначено в акті перевірки, та не заперечується сторонами, вказані податкові накладні були прийняті та зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.10.2017.

Варто зазначити, що відповідальність за достовірності фінансової звітності та інформації внесеної на її підставі відповідно до податкових накладних покладається на продавця. Разом з тим, доказів застосування до продавця (контрагента позивача) контролюючим органом заходів впливу внаслідок використання ЕЦП директора, матеріали справи не містять та за час розгляду справи суду не надано. Варто зазначити, що податковим органом не зазначено як використання ЕЦП особи, яка вважається померлою вплинуло на суть господарських правовідносин та фінансової звітності, враховуючи наявність первинної документації на здійснення відповідних господарських операцій між позивачем та йогоконтрагентом. Більше того, відсутні докази звернення податкової до правоохоронних органів щодо повідомлення відповідних обставин та притягнення до відповідальності, за протиправні на думку відповідача дії осіб, які здійснювали дії по підписанню спірних податкових накладних. Також, відсутні докази того, що позивач знав або міг знати про такі дії контрагента по направленню спірних накладних за відповідним підписом директора, який вважається померлим. Обов`язок щодо перевірки вказаних обставин у покупця згідно Податкового кодексу України відсутній. Обов`язок щодо перевірки достовірності даних вказаних у податкових накладних покладено на контролюючий орган під час прийняття рішення про реєстрацію, відмову у реєстрації чи зупинення реєстрації накладних.

Слід зазначити, згідно вимог Податкового кодексу діє презумпція персональної відповідальності платників податків.

Щодо наявності кримінального провадження стосовно контрагента позивача, з яким податковою перевірялися господарські взаємовідносини, суд вважає за необхідне заначити таке.

Так, в акті перевірки (сторінка 10-11 Акту) вказано, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2017 у справі №757/12844/17-к по суті розгляду кримінального провадження №42016101060000135 від 15.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, а саме: …. «досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи діючих суб`єктів господарської діяльності, використовуючи реквізити підприємств, які мають ознаки «фіктивності», в тому числі ТОВ «БК СТРОЙ.КА» ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи діючих суб`єктів підприємницької діяльності, діючи за попередньою змовою групою осіб, протягом 2016-2017 року з метою умисного ухилення від сплати податків перерахували грошові кошти на рахунки підприємств, що мають ознаки «фіктивності» та підконтрольні невстановленим особам.

В свою чергу невстановлені особи, з метою сприяння в ухиленні від сплати податків та на виконання попередньої змови, використовуючи реквізити, печатки, банківські рахунки тощо, виготовлюють від імені номінальних директорів заздалегідь створених підконтрольних їм підприємств, в тому числі ТОВ «Стренж Сістемс» первинні документи (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні тощо), в яких містяться завідомо неправдиві відомості про вид ТМЦ, обсяг, ціну та свідчать про нібито поставку товару в адресу діючих суб`єктів господарської діяльності. Проте, як встановлено слідством, поставка ТМЦ в адресу суб`єктів підприємницької діяльності фактично не відбувається, а створюється лише видимість здійснення легальних господарських операцій».

Так, відповідно до статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, судові рішення.

Згідно статті 369 Кримінального кодексу України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У той же час доказів ухвалення вироку, яким було б встановлено, що вказаний в акті контрагент: ТОВ «БК «СТРОЙ.КА» здійснює фіктивне підприємництво чи кримінальне правопорушення визначене частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, відповідачем в Акті перевірки не вказано, а також суду під час розгляду справи не надано.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 року по справі № К/800/61969/13 в якій було зазначено, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

З урахуванням наведеного в сукупності, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 19.04.2017 №0018001404, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.04.2017 №0018001404.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 29.06.2017 №854 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1765,85 грн., то вказана сума підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статей 2, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТЦ Охоронні Системи» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.04.2017 №0018001404.

Судові витрати в сумі 1765 (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять грн. 85 коп.) грн. 85 коп. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЦ Охоронні Системи» з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Літвінова А.В.