Рішення № 89111455, 30.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. Київ №640/11659/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністра-тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пен-сійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Міхальов А.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною відмову відповідача від 27.05.2019 №113427/03;

2) здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;

3) зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу з 23.05.2019 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 17.05.2019 №25.

Підставами позову зазначено те, що позивач має ІІ групу інвалідності і стаж державної служби понад 20 років, тому має право на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" 1993р., у зв`язку з чим звернувся до відповідача із заявою 23.05.2019. Відповідач у листі від 27.05.2019 відмовив позивачу у задоволенні його заяви з мотивів не досягнення ним необхідного пенсійного віку (62 роки), відсутністю стажу на посаді держав-ної служби не менше 10 років. Вважає, що таке рішення суперечить п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу", ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 13.02.2019 №822/524/18.

Представник відповідача Топал Т.Ю. подала відзив, в якому просить відмовити у позові, оскільки станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відпо-відних категорій посад державної служби, складає 2р. 8м. 8д. з необхідних 10 років. Також зауважує, що позивач просить призначити пенсію, однак йому пенсія вже була призначена, тому має здійснюватись перехід з одного виду пенсії на інший.

Представник позивача Міхальов А.О. подав відповідь на відзив, в якій повторює про наявність стажу на посаді державної служби понад 20 років, зауважує на тому, що військова служба зараховується до стажу державної служби, а також зазначив, що закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення пенсійного віку.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи і має пільги, встановлені законо-давством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується копією посвід-чення від 12.03.2018 Серія НОМЕР_4, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

Згідно з копією довідки ГУ ПФУ в м. Києві від 02.05.2019 №7501 позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звіль-нених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.05.2019 щодо переходу на пенсію за віком по Закону України "Про державну службу", у задоволенні якої відповідач відмовив, про що повідомив позивачу листом від 27.05.2019 №113427/03.

Згідно з копією даного листа, яка наявна у справі, підставою відмови є те, що станом на 01.05.2016 позивач не мав 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та не досяг встановленого законодавством пенсійного віку (62 роки). Право на пенсію за цим Законом позивач мати не буде, так як стаж його роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби складає 2р. 8м. 8д. станом на 01.05.2016.

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються переве-дення позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу".

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страху-вання", у т.ч. стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазна-ченого віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним служ-бовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 9 ст. 37 цього Закону пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених час-тиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період пере-бування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

01 травня 2016р. набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про дер-жавну службу" (далі - Закон №889), відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон №3723, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889.

У п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 зазначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 зазначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, відне-сених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призна-чення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначе-ному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до катего-рій посад державних службовців.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності у позивача спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії державного службовця, суд зважає на таке.

На час набрання чинності Законом №889 позивач обіймав посаду державної служби і мав 6 ранг в межах 3 категорії посад державних службовців, а з 01.05.2016 4 ранг в межах посад категорії "Б", що підтверджується записами №№13-15 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , копія якої наявна у справі.

Згідно із записом №11 у трудовій книжці позивача прийнято на посаду державної служби та прийнято ним присягу державного службовця 22.08.2013.

У період з 12.05.1985 по 21.08.2013 позивач проходив військову службу, що підтвер-джується записом №10 у трудовій книжці позивача та копією довідки начальника Санітарно-епідеміологічного управління Міністерства оборони України від 30.08.2013 про проходження військової служби полковником медичної служби ОСОБА_1

Представник позивача стверджує про наявність у позивача трудового стажу на державній службі 34 роки, на підтвердження чого надав копію довідки Міністерства охорони здоров`я України від 17.05.2019 №25 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), в якій зазначено про те, що заробітна плата позивача станом на травень 2019р. включала надбавку за вислугу років (50%) (за стаж державної служби 34 роки).

Також, представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що військова служба зараховується до стажу державної служби.

Суд відхиляє вказані доводи представника позивача і надану ним довідку від 17.05.2019 №25, з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Довідка від 17.05.2019 №25 складалась після набрання чинності Законом №889, тому період військової служби позивача зарахований до стажу державної служби.

Проте, п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону №889 не підлягає застосуванню до спірних правовідно-син. Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 чітко встановлює, що поло-ження ст. 37 Закону №3723 застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, які, у свою чергу, прямо вказують на необхідність таким особам мати стаж (не менше 10 чи 20 років) саме на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Представник позивача не навів аргументованих доводів і не надав суду доказів того, що посади, на яких позивач проходив військову службу у період до 21.08.2013 включно, відносились до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та/або актами Кабінету Міністрів України.

За такого правового регулювання, суд дійшов висновку про те, що довідка від 17.05.2019 №25 не є належним доказом на підтвердження наявності у позивача необхідного стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 і актами Кабінету Міністрів України, тому суд не бере її до уваги.

З цих же мотивів, суд не бере до уваги інші додані до позовної заяви копії: довідки від 17.05.2019 №26 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням за пенсією); б/н б/д про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням за пенсією); архівної довідки від 21.02.2019 №179/1/3441 Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України про грошове забезпечення позивача з січня 2000р. по грудень 2005р.; довідки від 22.02.2019 №3 ВЧ А0972 Міністерства оборони України, видана позивачу в тому, що він служив у ВЧ А0972 та отримав грошове забезпечення за період з 2006р. по 2013р.; диплому НОМЕР_2 про закінчення позивачем у 1982 Львівського медичного державного інституту; диплому НОМЕР_5 про закінчення позивачем у 1993 Військово-медичну ордена Леніна Червонозна-мянську академію ім. С.М. Кірова; посвідчення НОМЕР_6 про те, що позивач 26.11.2009 проходив атестацію в атестаційні комісії при Українській військово-медичній академії і наказом від 26.11.2009 №180 йому присвоєна вища кваліфікаційна категорія зі спеціальності організація і управління охороною здоров`я.

Беручи до уваги записи у трудовій книжці позивача, з яких вбачається, що станом на 01.05.2016 стаж перебування позивача на посадах державних службовців відповідної катего-рії становив 2р. 8м. 8д., а також з огляду на відсутність інших доказів перебування позивача у період до 01.05.2016 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку про відсутність у позивача станом на 01.05.2016 необхідного (не менше 10 чи 20 років) стажу, передбаченого п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723.

Отже, відмова відповідача у задоволенні заяви позивача з підстав відсутності у нього необхідного спеціального стажу є законною і обґрунтованою й суд не вбачає підстав для висновку про допущення відповідачем порушень у цій частині.

Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18, оскільки щодо зарахування посад військової служби у період до 01.05.2016 до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та/або актами Кабінету Міністрів України, Велика Палата Верховного Суду висновків не робила.

Оцінюючи доводи сторін щодо набуття позивачем пенсійного віку 62 роки, то суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 про те, що Закон №3723 не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Зважаючи на цей висновок Великої Палати Верховного Суду, суд вважає помилковим посилання відповідача недосягнення позивачем 62 років, як на підставу для відмови у задо-воленні його заяви.

Також, при вирішенні справи підлягає врахуванню висновок Великої Палати Верхов-ного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 про те, що для належного захисту порушених прав слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці.

Цей висновок Великої Палати Верховного Суду спростовує заперечення представника відповідача у відзиві щодо помилкового формулювання позивачем вимоги про зобов`язання призначити пенсію.

Проте, помилковість цих заперечень відповідача не вказує на обґрунтованість позову і наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позо-ву і відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на недоведеність пози-вачем наявності передбачених п.п. 2, 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 і ст. 37 Закону №3723 підстав для призначення йому пенсії державного службовця.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому підстав для стягнення судового збору не має.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко