Рішення № 89110645, 07.05.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/433/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Другий відділ ДВС у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування вимоги ,-

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 26272-56 від 26.04.2019 р. з єдиного внеску в сумі 18276,72 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про протиправність вимоги №Ф 26272-56 від 26.04.2019 р., в якій визначено недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 гривень. Позивач зазначає, що у період нарахування боргу з 01.01.2017 р. по 31.01.2019 р., ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала дохід, з якого необхідно сплачувати ЄСВ, оскільки працювала лікарем функціональної діагностики в медичній установі ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернівецькій області», який як податковий агент здійснював нарахування та сплату єдиного соціального внеску при виплаті заробітної плати.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області у відзиві на позов заперечувало проти задоволення позову. Відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки єдиний внесок нараховується та сплачується незалежно від отримання доходу, а також підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника податків та зборів. Крім того, податковий орган зазначив, що перебування позивача у трудових відносинах з іншими роботодавцями, які сплачували за ОСОБА_1 єдиний внесок, не може бути підставою для звільнення від сплати єдиного внеску як фізичною особою - підприємцем.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.03.2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без призначення судового засідання та виклику учасників справи.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.04.1993 р. перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податків та зборів. (а.с. 37).

Згідно облікової податкової картки ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 року, за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 18276,72 гривень. (а.с. 38-40).

26.04.2019 р. податковим органом сформовано податкову вимогу №Ф 26272-56 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, станом на 31.01.2019 р., в сумі 18276,72 гривень. (а.с. 10, 41).

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 22.03.2020 р. Другим відділом ДВС у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №61524562 щодо стягнення з позивача коштів відповідно до виконавчого документу ГУ ДПС у Чернівецькій області. Крім того, на рахунки позивача державним виконавцем накладено арешт. (а.с. 8, 9).

Позивачем до матеріалів справи додано копію трудової книжки ОСОБА_1 та довідку про доходи отримані за час роботи у Державній установі «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернівецькій області» з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р., з яких роботодавцем сплачено єдиний соціальний внесок на загальну суму 65847,75 гривень. (а.с. 11-13).

Судом встановлено, що спірні правовідносини полягають в перевірці дотримання податковим органом вимог чинного законодавства під час прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 26272-56 від 26.04.2019 р. в сумі 18276,72 гривень.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної вимоги).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464 (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

У відповідності до ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Згідно з п.1 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає податковий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. перебувала у трудових відносинах з ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернівецькій області», як найманий працівник та не здійснювала підприємницької діяльності. У вказаний період зазначений роботодавець сплатив за ОСОБА_1 страхові внески на загальну суму 65847,75 гривень.

Суд звертає увагу, що доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено та податковим органом не зазначено. Факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464 є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога 2017 р. - 2019 р., нараховував та сплачував страхувальник - ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Чернівецькій області», що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності обов`язку зі сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка одночасно є найманим працівником, висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 р. (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 04.12.2019 р. (справа №440/2149/19), постанові від 23.01.2020 р. (справа №480/4656/18).

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною, а тому суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 26272-56 від 26.04.2019 р. з єдиного внеску в сумі 18276,72 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність сформованої вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф 26272-56 від 26.04.2019 р. з єдиного внеску в сумі 18276,72 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 26272-56 від 26.04.2019 р. з єдиного внеску в сумі 18276,72 гривень.

3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн, відповідно до квитанції №0.0.1658906643.1 від 23.03.2020 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 43143196);

третя особа: Другий відділ ДВС у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Руська, 183, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 41659896).

Суддя Т.М. Брезіна