Рішення № 89110638, 07.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року справа № 580/517/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі — відповідач ), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-2434-54 від 07.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26 539 грн 26 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що не зареєстрований в органах доходів зборів, як фізична особа-підприємець у розумінні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2020 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI), а тому не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску. А отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позову, відповідач 17.03.2020 надав до суду відзив, в якому вказує, що ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, зареєстрований як фізична особа-підприємець у січні 1999 року у Чорнобаївській районній державній адміністрації Черкаської області. Згідно з реєстраційними та обліковими даними платника податків, позивач має статус « 0 – платник податків за основним місцем обліку», інших відомостей чи заяв про припинення платника податків як ФОП до органів ДПС не надходило. Заборгованість виникла в результаті несплати поточних нарахувань. Нарахування єдиного внеску здійснювалось автоматично на рівні ДПС України, поквартально в розмірі мінімального страхового внеску. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

27.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що у вказані відповідачем періоди свідоцтво про державну реєстрацію Нестеренка Р.В. як фізичної особи-підприємця було недійсним у зв`язку з тим, що було видано до 01.07.2004. Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців протягом строку нарахування єдиного внеску були наявні відомості про реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем. Також позивач звертає увагу, що оскаржувана вимога прийнята з порушенням строків, визначених Законом № 2464-VI.

Керуючись статтями 205, 229, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 31.03.2020 вирішив розгляд справи № 580/517/20 здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, позивача 22.01.1999 зареєстровано як фізину особу-підприємця, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ Чорнобаївської районної державної адміністрації за № 03.

У зв`язку з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 № 406-VI «Про внесення змін до деяких актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», та у відповідності до сумісного листа Мністерства доходів і зборів України та Пенсійного фонду України від 30.08.2013 № 11149/5/99-99-17-03-01-16 та від 30.08.2013 № 22777/03-01 «Про адміністрування єдиного внеску» з урахуванням п.3 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2013 № 406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» функції адміністрування єдиного соціального внеску передано органам доходів і зборів з 01.10.2013.

Станом на 01.10.2013 органами Пенсійного фонду України передано картку особового рахунку по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в інформаційні системи ГУ ДПС платників за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам-підприємцям.

На рівні ДПС України проводяться в автоматичному режимі річні та квартальні нарахування по коду платежу 71040000, у тому числі, і по ОСОБА_1 , а саме: 09.02.2018 в сумі 8 448 грн (за 2017 рік); 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн (за І квартал 2018 року); 19.07.2018 в сумі 2 457, 18 грн (за ІІ квартал 2018 року); 19.10.2018 в сумі 2 457, 18 грн (за ІІІ квартал 2018 року); 20.01.2019 в сумі 2 457, 18 грн (за ІV квартал 2018 року); 19.04.2019 в сумі 2 754, 18 грн (за І квартал 2019 року); 19.07.2019 в сумі 2 754, 18 грн (за ІІ квартал 2019 року); 21.10.2019 в сумі 2 754, 18 грн (за ІІІ квартал 2019 року).

Станом на 31.10.2019 за позивачем рахувалась недоїмка в сумі 26 539,26 грн, на підставі чого відповідачем сформовано вимогу № Ф-2434-54 від 07.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26 539 грн 26 коп.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Зважаючи на те, що спірним у даній справі є питання наявності у позивача обов`язку з нарахування та сплати єдиного внеску саме як фізичною особою-підприємцем, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Платниками єдиного внеску відповідно до п. 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону).

Пункт 3 ч. 1 ст. 7 Закону передбачає, що для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону (в редакції, яка діяла до 31.12.2017) платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пп. 4, 5 та 51 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 755-IV), який набрав чинності 1 липня 2004 року.

Із введенням в дію цього Закону було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 755-ІV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.17 Закон №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" № 2390-VI від 01.07.2010 (набрав чинності з 03.03.2011) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.п.3-4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до п.п. 7, 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Черкаській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2434-54, якою визначено, що станом на 31.10.2019 за 2017 – І-ІІІ квартали 2019 років заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 26 539,26 грн.

При цьому, представник відповідача вказує на те, що на час формування спірної вимоги, позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець та, відповідно, платник єдиного внеску. Однак, відповідачем не надано до суду доказів того, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців протягом 2017-2018 років та в І-ІІІ кварталі 2019 року були наявні відомості про реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем.

Водночас, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.02.2015, долученою позивачем до матеріалів справи, відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 станом на 14.02.2015 відсутні.

Доказів подання позивачем державному реєстратору, у встановлений пунктом 2 розділу ІІ Закону № 2390-VI строк, реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва відповідачем суду не надано.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка.

Вказані обставини свідчать про те, що у період, зокрема з 2017 по І-ІІІ квартали 2019 років, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були відсутні відомості про реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем.

Оскільки обов`язковою підставою для нарахування єдиного внеску в контексті спірних правовідносин відповідно до Закону № 2464-VI є факт реєстрації особи суб`єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем), відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про реєстрацію позивача протягом 2017 – І-ІІІ кварталів 2019 років (період, за який нараховано відповідачем єдиний внесок) фізичною особою-підприємцем дає підстави для висновку про те, що позивач в спірному періоді не був платником єдиного внеску в розумінні Закону № 2464-VI.

Щодо строків формування відповідачем оскаржуваної вимоги суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2 розділу VI Інструкції № 449).

В силу абз. 3 п. 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції № 449).

З аналізу викладених норм слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, що міститься в матеріалах справи, суму єдиного внеску обчислено та нараховано 09.02.2018 за 2017 рік; 19.04.2018 в за І квартал 2018 року; 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року; 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року; 20.01.2019 за ІV квартал 2018 року; 19.04.2019 за І квартал 2019 року; 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року; 21.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року.

Тобто, відповідач мав би протягом 15 робочих днів з дня нарахування сум єдиного внеску сформувати та направити позивачу вимогу про сплату боргу.

Разом з тим, спірну вимогу винесено лише 07.11.2019, тобто із порушенням строку визначеного п.3 Розділу 6 Інструкції.

Таким чином, суд висновує про порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного кварталу у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Проте, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-2434-54 на суму 26 539,26 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920) про визнання протиправною та скасування вимоги — задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-2434-54.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький