Рішення № 89110580, 07.05.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/805/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21.02.2020 р. № 61341206,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

27 березня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач, Суворовський РВ ДВС у м. Херсоні), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - третя особа, АТ "Херсонська ТЕЦ"), у якому, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви від 14.04.2020 року, просить визнати протиправною та скасувати постанову від 21.02.2020 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2 444,53 грн., винесену в межах виконавчого провадження № 61341206 старшим державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

II. Позиція позивачки, заперечення відповідача, пояснення третьої особи.

Вказані вимоги позивачка обґрунтовує обставинами, викладеними у позовній заяві та відповіді на відзив від 04.05.2020 р., які полягають у тому, що рішенням Херсонського міського суду від 16.07.2019 р. з ОСОБА_1 на користь АТ "Херсонська ТЕЦ" стягнуто заборгованість в сумі 24 443,54 грн., яка по теперішній час погашається нею добровільно на підставі укладеного зі стягувачем договору від 15.01.2020 р. № 06-1-19/8 про реструктуризацію боргу. Проте, 16.03.2020 р. позивачка отримала копію оскаржуваної постанови ВП № 61341206 від 21.02.2020 р. про стягнення з неї виконавчого збору, яку вважає протиправною. Зокрема, позивачка вказує, що в межах виконавчого провадження ВП № 61341206 виконавчий документ був повернений стягувачеві без фактичного виконання, постанова про повернення виконавчого документа від 13.03.2020 р. ВП № 61341206 не містить результату стягнення боргу повністю або частково, а тому державним виконавцем заходи примусового виконання виконавчого листа не вчинялись. При цьому, позивачка вказує на те, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, що підтверджується постановами Верховного Суду від 15.02.2018 р. у справі № 910/1587/13, від 19.09.2018 р. у справі № 804/8289/16. Крім того, посилаючись на позицію Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 р. по справі № 824/172/18-а та від 28.02.2019 р. по справі № 819/1116/17, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 р. по справі № 2540/3203/18 позивачка зазначає, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачеві за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

23.04.2020 року відповідачем в електронній формі подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню була винесена державним виконавцем відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, а тому відсутні підстави для її скасування.

Третя особа не скористалась правом надати суду пояснення щодо заяв по суті спору.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 17.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами, встановленими ст. 287 КАС України, призначено судове засідання на 04.05.2020 р.

В судове засідання 04.05.2020 року учасники справи не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Натомість, 04.05.2020 року учасниками справи в електронній формі надано до суду заяви про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження.

При цьому суддя приймає до уваги положення постанови КМ України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25.03.2020 р. № 239 та від 22.04.2020 р. № 291, якими запроваджено до 11 травня 2020 року на усій території України карантин.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI " Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості розгляду справи через запровадження на усій території України карантину суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

16.07.2019 р. рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/11440/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з березня 2015 року по березень 2018 року в розмірі 23411,80 грн. та судовий збір в сумі 1031,74 грн.

15.01.2020 року між ОСОБА_1 та АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" укладено договір №06-1-19/8 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання, згідно якого підприємство надає громадянину розстрочку у погашенні заборгованості та плати за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання, що утворилася станом на 01.01.2020 р. на суму 21 675,01 грн. з 01.02.2020 р. по 01.09.2020 р. по 3096,43 грн. на сім місяців.

12.02.2020 року Херсонським міським судом видано АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" виконавчий лист № 766/11440/18 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у загальній сумі 24 443,54 грн.

21.02.2020 р. старшим державним виконавцем Суворовського РВ ДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чумак В.В. ( надалі - державний виконавець Чумак В.В.) постановою ВП № 61341206 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 766/11440/18, виданого Херсонським міським судом 12.02.2020 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" коштів в сумі 24443,54 грн.

21.02.2020 р. державним виконавцем Чумак В.В . постановою ВП № 61341206 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 2 444,35 грн.

10.03.2020 р. АТ "Херсонська ТЕЦ" звернулося до Суворовського районного ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про повернення виконавчого листа стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 без виконання у зв`язку з тим, що між боржником та АТ "Херсонська ТЕЦ" укладено договір реструктуризації боргу.

13.03.2020 року державним виконавцем Чумак В.В. винесено постанову ВП № 61341206 про повернення виконавчого листа стягувачу згідно його заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 61341206 від 21.02.2020 р. виведена в окреме виконавче провадження.

Вважаючи постанову державного виконавцям Чумак В.В про стягнення виконавчого збору протиправною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 4 та 8 ст.19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

При цьому, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. ( частина 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) ( абз. 1 частини 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ ).

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

VI. Оцінка суду

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ, діючих на момент виникнення спірних правовідносин, слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року по справі № 480/3452/19.

Як встановлено судом, оскаржувана постанова ВП № 61341206 від 21.02.2020 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 2 444,35 грн. винесена державним виконавцем Чумак В.В. одночасно з постановою ВП № 61341206 від 21.02.2020 р. про відкриття виконавчого провадження за результатами розгляду заяви стягувача АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від 18.02.2020 р. про примусове виконання виконавчого листа № 766/11440/18, виданого Херсонським міським судом 12.02.2020 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" коштів в сумі 24443,54 грн.

В подальшому, на підставі заяви стягувача АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від 10.03.2020 р. про повернення виконавчого документа без виконання, державним виконавцем Чумак В.В. винесено постанову від 13.03.2020 р. ВП № 61341206 про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 ст. 37 Закону України " Про виконавче провадження".

При цьому, 13.03.2020 р. державним виконавцем Чумак В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 615500008 про примусове виконання постанови ВП № 61341206 від 21.02.2020 р., винесеної державним виконавцем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 2 444,35 грн.

З огляду на вказані обставини та враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження стягувач АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" не повідомив виконавця про укладанений з ОСОБА_1. договір № 06-1-19/8 від 15.01.2020 року про реструктуризацію заборгованості, суд вважає, що державним виконавцем правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, розпочато примусове виконання виконавчого документа та одночасно стягнуто виконавчий збір.

Крім того, відповідно частини третьої статті 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу, у даному випадку, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону ( стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.

Натомість, у даній справі виконавчий збір стягнуто державним виконавцем шляхом винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, а тому приписи ст. 40 цього Закону не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Крім того, частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

Відтак, визначення державним виконавцем виконавчого збору з суми, що підлягала до примусового стягнення, є законним, таким, що узгоджується з положеннями норм Закону № 1404-VIII.

За позицією позивачки, протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору полягає у тому, що у межах виконавчого провадження ВП № 61341206 виконавчий документ було повернуто стягувачеві без фактичного виконання, а постанова про повернення виконавчого документа від 13.03.2020 р. ВП № 61341206 не містить результату стягнення боргу повністю або частково, що на думку позивачки унеможливлює стягнення виконавчого збору внаслідок не здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення і як наслідок відсутність підстав для обрахунку розміру виконавчого збору, який складає 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Суд відхиляє вказані доводи позивачки щодо не вчинення державним виконавцем жодних виконавчих дій з примусового виконання, оскільки саме відкриття виконавчого провадження, прийняття виконавчого провадження, направлення копій документів в межах виконавчого провадження є вчиненням державним виконавцем дій з примусового виконання виконавчого документу.

При цьому, суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання" № 2475-VII від 03.07.2018р., який набрав чинності 28.08.2018р., у частині другій статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів", а тому в межах спірних правовідносин розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми, як вважає позивачка.

Крім того, суд вважає посилання позивачки у позові та відповіді на відзив на висновки, викладені у постанові від 15.02.2018 р. у справі № 910/1587/13, від 19.09.2018 р. у справі № 804/8289/16, від 19.06.2019 р. по справі № 824/172/18-а та від 28.02.2019 р. по справі № 819/1116/17, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 р. по справі № 2540/3203/18 безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у вищевказаних справах, у яких, на відміну від справи що розглядається, періоди спірних правовідносин та норми, що їх регулюють інші, зокрема, попередня редакція Закону № 1404-VІІІ, яка була чинною до 28.08.2018 р., Так, згідно аналізу попередньої редакції Закону № 1404-VІІІ касаційна інстанція, у т.ч. Велика Палата Верховного Суду, дійшли висновку , що " ... на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення".

Натомість, спірні правовідносини у даній справі виникли під час дії Закону України № 1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 № 2475 № "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", які набрали чинності 28.08.2018 р., згідно яким законодавець визначив, що умовами стягнення виконавчого збору є прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а не фактичне виконання виконавчого документа, оскільки розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню.

Щодо посилання позивачки на те, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови між позивачем та стягувачем АТ "Херсонська ТЕЦ" вже було укладено договір № 06-1-19/8 від 15.01.2020 р. про реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання, стягнутої рішенням Херсонського міського суду від 16.07.2019 р. у справі № 766/11440/18, то суд вважає його необґрунтованим та спростовується вищевказаними обставинами та висновками суду, які ґрунтуються на положеннях норм Закону № 1404-VIII, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

VII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та визначення обрахунку виконавчого збору з розміру суми, що підлягала примусовому стягненню відповідають приписам ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, діючої на момент виникнення спірних правовідносин, а отже, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України не передбачено відшкодування судових витрат суб`єкту владних повноважень у разі відмови в задоволенні позову позивачу - фізичній особі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місце розташування 73003, м. Херсон, вул. Бориса Мозолевського, буд. 2, код ЄДРПОУ 34906703), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (місце знаходження 73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21.02.2020 р. № 61341206 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 10-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 105000000