Ухвала суду № 89110485, 07.05.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 травня 2020 р. Справа № 480/851/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3051 Національної гвардії України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3051 Національної гвардії України, в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 16 березня 2016 року по 01 червня 2016 року та з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2018 року;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 16 березня 2016 року по 01 червня 2016 року та з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2018 року;

3) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2019 році;

4) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2019 рік;

5) стягнути на його користь з відповідача за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільнені, середній заробіток за період з 17.03.2019 р. по день ухвалення судового рішення в даній справі.

Ухвалою суду від 17.02.2020р. відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

06.03.2020р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, також заявив клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

В обґрунтування клопотання зазначив, що на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України. При цьому 18.03.2019р. позивач був звільнений у запас з військової служби, тоді як з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні звернувся 17.02.2020р., тобто понад встановлений тримісячний строк звернення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи клопотання суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 3051 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини 3051 від 18.03.2019 року №72 (по стройовій частині) позивача було звільнено з військової служби у запас (у зв`язку із закінченням строку контракту), виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.20) та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, наказу МВС України від 15.03.2018р. №200 та розпорядження Командувача Національної гвардії України від 08.01.2019р. №Р-1 виплатити: премію за період з 01 до 16 березня 2019 року в розмірі 130 відсотків посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

В подальшому, 12.11.2019р. до військової частини 3051 Національної гвардії України надійшла заява від громадянина ОСОБА_1 , який просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з березня 2016 року по 18.03.2019 року, враховуючи базовий місяць індексації заробітної плати, нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та надати інформацію у вигляді довідок:

1. про грошове забезпечення за період з березня 2016 по 18.03.2019 року;

2. про розмір індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 по 18.03.2019 року;

3. про суму яка належить до виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік.

За наслідками розгляду даної заяви складено висновок (а.с.14-16), яким зазначено, що у військової частини 3051 Національної гвардії України відсутні підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 .

Крім того, у висновку вказано: «надати заявнику довідку про грошове забезпечення за період з 16.03.2016 по 16.03.2019 року. Довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення надати додатково, після опрацювання особистих грошових карток.

Роз`яснити заявнику , що у разі не згоди з наданою відповіддю він може звернутися з оскарженням даного рішення до вищестоячого командування або до суду».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Зокрема, згідно приписів вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Висновок з приводу правової природи заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 3 справі № 910/4518/16, який відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається зі змісту наказу від 19.03.2019р. №72 (а.с.20), у ньому не зазначено про наявність заборгованості Військової частини 3051 Національної гвардії України перед позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення.

При цьому, роз`яснення щодо індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року до 18.03.2019р. ОСОБА_1 отримав з висновку про результати розгляду його заяви від 11.12.2019р., затвердженого командиром військової частини 3051 (а.с.14-16), в пункті 2 якого вказано: «довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення надати додатково, після опрацювання особистих грошових карток».

Довідка про нарахування та виплату індексації за період з 16.03.2016р. до 16.03.2019р. була видана позивачу 19.12.2019р. із зазначенням у ній сум за певні періоди (а.с.11).

Отже, початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом слід відраховувати з наступного дня після отримання позивачем довідки про нарахування та виплату індексації - 20.12.2019р.

Таким чином звернувшись до суду 11.02.2020р., ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. 122,123, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Військової частини 3051 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 480/851/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3051 Національної гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Осіпова