Рішення № 89110363, 07.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/596/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04.06.2019 оформлене протоколом №16-А щодо скасування рішення комісії №24-А від 27.11.2018 про призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з жовтня 2018 року та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету у сумі 10471,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2018 Комісією з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання (далі - Комісія) позивачу призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2018 року враховуючи те, що позивач мала середньомісячний дохід менше мінімальної заробітної плати, за неї сплачено ЄСВ протягом двох місяців перед зверненням, відповідно до пункту 7 Положення про порядок призначення житлових субсидій та включено до розрахунку субсидії позивача дохід на рівні трьох прожиткових мінімумів. При цьому позивачу як особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію за рішенням комісії призначено з огляду на те, що строк дії її строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначено житлову субсидію.

У січні 2020 року позивач отримала від відповідача рішення про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що прийняте без врахування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки, з огляду на приписи пункту 7 Положення про порядок призначення житлових субсидій, строк дії її строкового трудового договору з 19.04.2018 до 31.12.2018 та з 03.01.2019 по 31.12.2019 є більшим, ніж строк на який призначено субсидію.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року вирішено перейти до розгляду справи №440/596/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення - за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11:00 26 березня 2020 року /а.с. 99-100/.

16.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у березні 2019 року на запит Управління від органів Пенсійного фонду України отримано інформацію щодо несплати за громадянку ОСОБА_1 ЄСВ за січень 2019 року та з`ясовано, що 31.12.2018 термін дії строкового трудового договору, за яким працювала позивач на момент призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг припинився, а новий строковий трудовий договір було укладено з 03.01.2019 по 31.12.2019. У зв`язку з чим, Управлінням внесено на розгляд комісії подання про скасування рішення про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії згідно з пунктом 7 Положення про порядок призначення житлових субсидій, за результатами розгляду якого прийнято рішення про скасування рішення №24-А від 27.11.2018 щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з жовтня 2018 року та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету України у сумі 10471,38 грн /а.с. 64-68/.

Суд не приймає до уваги доводи Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, які викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області не є учасником справи.

У підготовче засідання 26.03.2020 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від позивача 24.03.2020 надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні /а.с. 92/. Від відповідача 25.03.2020 на електронну пошту суду надійшло не скріплене електронним цифровим підписом клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника /а.с. 93/.

Ухвалою суду від 26 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09:30 23 квітня 2020 року /а.с. 95/.

У судове засідання 23.04.2020 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від позивача 27.03.2020 надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні /а.с. 103/. Від відповідача 27.03.2020 на електронну пошту суду надійшло не скріплене електронним цифровим підписом клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника /а.с. 105/.

Відповідач направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату /а.с. 111/.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд виходить з того, що відповідачем не обґрунтовано необхідність відкладення розгляду справи, не повідомлено про наявність доказів, які ним не залучено до закриття підготовчого провадження у справі і мають значення для розгляду справи по суті та які можуть бути надані ним безпосередньо в судовому засіданні та не можуть бути надані суду засобами поштового зв`язку, а також не надано відомостей, які б свідчили про існування перешкод для розгляду справи за його відсутності.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 23.04.2020 перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області /а.с. 5, 5 - зворот/.

25.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі також - Управління) із заявою про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг /а.с. 75/. До заяви додано декларацією про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії /а.с. 76/.

За результатами розгляду вказаної заяви та згідно з витягом з протоколу №24-А від 27.11.2018 рішенням засідання комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання (надалі також - Комісія) вирішено призначити житлову субсидію ОСОБА_1 з жовтня 2018 року враховуючи те, що заявниця мала середньомісячний дохід менше мінімальної заробітної плати, за неї сплачено ЄСВ протягом двох місяців перед зверненням, відповідно до пункту 7 Положення про порядок призначення житлових субсидій та включити до розрахунку субсидії заявниці дохід на рівні трьох прожиткових мінімумів /а.с. 77/.

З відзиву на адміністративний позов вбачається, що у березні 2019 року на запит Управління від органів Пенсійного фонду України отримано інформацію щодо несплати за громадянку ОСОБА_1 ЄСВ за січень 2019 року та з`ясовано, що 31.12.2018 термін дії строкового трудового договору, за яким працювала позивач на момент призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг припинився, у зв`язку з чим 03.01.2019 укладено новий строковий трудовий договір з терміном дії до 31.12.2019 /а.с. 64-68/.

У зв`язку з отриманням у березні 2019 року інформації щодо закінчення попереднього строкового договору ОСОБА_1 , Управлінням внесено на розгляд комісії подання про скасування рішення про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії згідно з пунктом 7 Положення про порядок призначення житлових субсидій.

Згідно з витягом із протоколу №16-А від 04.06.2019 рішенням засідання Комісії вирішено скасувати рішення №24-А від 27.11.2018 щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з жовтня 2018 року та повернути кошти виплаченої субсидії до Державного бюджету України у сумі 10471,38 грн /а.с. 81/.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що з метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива Кабінетом Міністрів України постановою від 21 жовтня 1995 року №848 (в редакції постанови від 27.04.2018 №329) затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - Положення №848).

Відповідно до пункту 1 Положення №848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг; щомісячної житлової субсидії на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання); житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Згідно із пунктом 2 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Приписами пункту 3 Положення №848 передбачено, що призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). У територіальних громадах (в тому числі об`єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Інформація про призначені житлові субсидії вноситься структурним підрозділом з питань соціального захисту населення до Єдиного державного реєстру отримувачів житлових субсидій, держателем якого є Мінсоцполітики.

Пунктом 6 Положення №848 визначено підстави для відмови у призначенні субсидій. Так, підпунктом 3 пункту 6 Положення №848 однією із підстав для відмови у призначенні субсидії визначено наявність у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства осіб, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим цього підпункту, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду: навчалися за денною формою навчання у закладах середньої освіти, професійно-технічних навчальних закладах, закладах вищої освіти або зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і в цей період навчалися в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості; отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу по догляду за особами з інвалідністю I і II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомогу по безробіттю.

В той же час приписами пункту 7 Положення №848 встановлено, що за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

У мм. Києві та Севастополі, обласних центрах і містах обласного значення у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення субсидії, є такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, позитивне рішення комісії про призначення житлової субсидії може бути прийнято лише у разі, коли такі особи: перебувають у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою, що підтверджується висновком (довідкою) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; на момент призначення житлової субсидії сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначенням житлової субсидії або сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед місяцем, в якому житлова субсидія призначається без звернення громадянина. При цьому особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію за рішенням комісії може бути призначено лише у разі, коли строк дії строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначається житлова субсидія.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення ведуть облік домогосподарств, яким житлову субсидію призначено за рішенням комісії у випадках, зазначених у підпункті 3 пункту 6 цього Положення. Щомісяця на запит вони отримують від органів Пенсійного фонду України інформацію про сплату особами, доходи яких під час призначення житлової субсидії були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, єдиного соціального внеску, а також про його розмір.

Якщо протягом строку призначення житлової субсидії за рішенням комісії у випадках, зазначених у підпункті 3 пункту 6 цього Положення, фізична особа - підприємець, доходи якої під час призначення житлової субсидії були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, не сплатить єдиний соціальний внесок чи сплатить його в розмірі, меншому ніж мінімальний, за будь-який місяць протягом строку призначення житлової субсидії, а також особа, що працює за трудовим договором, доходи якої під час призначення житлової субсидії були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, припинить дію такого договору за ініціативою працівника (статті 38 і 39 Кодексу законів про працю України), за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України), у зв`язку із закінченням строку (пункт 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України) або відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України) в будь-який місяць протягом строку призначення житлової субсидії, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання інформації від органів Пенсійного фонду України вносить на розгляд комісії подання щодо скасування рішення комісії про призначення житлової субсидії такому домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету.

Комісія розглядає таке подання та приймає відповідне рішення протягом 10 календарних днів з дня його отримання.

Рішення комісії про призначення житлової субсидії скасовується з дня його прийняття, а виплачена внаслідок прийняття такого рішення житлова субсидія на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальної послуги до державного бюджету.

Приписами пункту 14 Положення №848 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням.

Структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається рішення про: призначення житлової субсидії; відмову в призначенні житлової субсидії; подання документів на розгляд комісії.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може прийняти рішення про подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії у разі наявності підстав, визначених цим Положенням.

Як убачається з матеріалів справи, позивач у жовтні 2018 року звернулась до Управління із заявою про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та декларацією про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Комісії №24-А від 27.11.2018 призначено житлову субсидію ОСОБА_1 з жовтня 2018 року, враховуючи, що на момент призначення житлової субсидії за ОСОБА_1 сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначенням субсидії.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, у тому числі відзив відповідача, останній при прийнятті рішення про призначення житлової субсидії керувався пунктом 7 Положення №848, відповідно до якого, у мм. Києві та Севастополі, обласних центрах і містах обласного значення у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення субсидії, є такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, позитивне рішення комісії про призначення житлової субсидії може бути прийнято лише у разі, коли такі особи, зокрема, на момент призначення житлової субсидії сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед днем звернення за призначенням житлової субсидії. При цьому особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію за рішенням комісії може бути призначено лише у разі, коли строк дії строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначається житлова субсидія.

Згідно з витягом із протоколу №16-А від 04.06.2019 рішенням засідання Комісії вирішено скасувати рішення №24-А від 27.11.2018 щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з жовтня 2018 року та повернути кошти виплаченої субсидії до Державного бюджету України у сумі 10471,38 грн, у зв`язку з отриманням інформації про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року.

Таким чином, єдиною підставою для скасування рішення про призначення житлової субсидії визначеною Комісією в оскаржуваному рішенні слугувало наявність інформації від органів Пенсійного фонду України про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ (надалі також - Закон №2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент прийняття рішення про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії та повернення виплаченої субсидії до Державного бюджету України, та не заперечується сторонами, позивач працювала за строковим трудовим договором, термін дії якого складав з 03.01.2019 по 31.12.2019, а отже сплату єдиного соціального внеску здійснював її роботодавець.

Суд звертає увагу на те, що за приписами статті 26 Закону №2464-VI адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску; подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом, несуть посадові особи платників єдиного внеску, в розглядуваному випадку - роботодавці.

Суд також наголошує на тому, що несплата за позивача роботодавцем єдиного соціального внеску не може бути підставою для прийняття рішення про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету, оскільки перелік підстав для прийняття такого рішення, з огляду на приписи пункту 7 Положення №848, є вичерпним.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 04.06.2019 року було отримання інформації від органів Пенсійного фонду України про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року /а.с.81/.

До відзиву на адміністративний позов відповідачем надано засвідчені начальником Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Л.М. Глоба додатки, зокрема документи, які були наявні в Комісії під час прийняття оскаржуваного рішення від 04.06.2019 та на підставі яких було прийнято таке оскаржуване рішення.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, у комісії, крім іншого, на розгляді знаходився документ із назвою «Протокол завантажених доходів» у вигляді надрукованої таблиці із зазначенням дати 13.03.2019 та містить наступні назви граф: «№ заяви», «Податковий №», «Паспорт», «ПІБ», «Джерело», «Код доходу», «Назва доходу». Вказана таблиця не містить окремих граф (розділів) із зазначенням назв або номер місяців та року, не зазначено жодних реквізитів органу, яким було створено вказаний документ, не містить підписів та не засвідчений печаткою, містить дописки здійснені невстановленою особою вручну та позначки у вигляді позначень «-», «+». Відтак, вказаний документ не є належним та допустимим доказом в підтвердження інформації від органів Пенсійного фонду України про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року.

В той же час, в комісії на розгляді у матеріалах справи, сформованих відносно ОСОБА_1 був офіційний документ Пенсійного фонду України, а саме виписка за Формою ОК-7, яка сформована 26.03.2019, містить всю інформацію відносно кого вона сформована (із зазначенням окремих граф із ПІБ, № облікової картки застрахованої особи, РНОКПП), інформацію із зазначенням назв та коду ЄДРПОУ страхувальника (яким здійснено сплату ЄСВ із доходів заявника), а також щомісячну інформацію про розмір фактичного заробітку та про сплату ЄСВ за період з січня 2011 року по грудень 2015 та з січня 2018 по березень 2019 року. Вказаний документ підписи двох посадових осіб та печатку органу Пенсійного фонду України. Вказаний документ, крім іншого містить інформацію щодо суми фактичного заробітку особи та сплати страхових внесків (ЄСВ) за січень 2019 року, де у відповідній графі зазначено позначку: «так» /а.с.78/.

Суд звертає увагу, що саме виписка за Формою ОК-7 є офіційним документом, який містить інформацію від органів Пенсійного фонду України про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року.

Однак, комісією безпідставно не було взято до уваги вказаний документ в якому зазначено про сплату заявницею страхових внесків за січень 2019 року та необґрунтовано прийнято оскаржуване рішення із зазначенням в ньому підстави яка не відповідає дійсності, а саме: наявність інформації від органів Пенсійного фонду України про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року.

Разом з цим, вже у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що нібито при прийнятті рішення про скасування рішення щодо призначення житлової субсидії та повернення коштів виплаченої субсидії до державного бюджету, комісія також керувалася приписами пункту 7 Положення №848, відповідно до яких однією із підстав скасування рішення комісії визначено, що якщо протягом строку призначення житлової субсидії за рішенням комісії у випадках, зазначених у підпункті 3 пункту 6 цього Положення, особа, що працює за трудовим договором, доходи якої під час призначення житлової субсидії були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, припинить дію такого договору, у зв`язку із закінченням строку (пункт 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України) в будь-який місяць протягом строку призначення житлової субсидії.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як встановлено судом та не є спірною обставиною між сторонами, на момент призначення житлової субсидії 27.11.2018 на оплату житлово-комунальних послуг позивач працювала за строковим трудовим договором, термін дії якого складав з 19.04.2018 по 31.12.2018.

Як зазначає відповідач у відзиві, житлову субсидію відповідачем призначено заявнику з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно.

З огляду на закінчення у квітня 2019 року строку, на який було призначено ОСОБА_1 житлову субсидію, позивачем 21.05.2019 подано до Управління заяву про призначення житлової субсидії та декларації про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії /а.с. 79, 80/.

Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням вказану заяву від 21.05.2019 у відповідності до умов призначення субсидії, визначених Положенням №848, розглянуто не було, натомість з оглянутих судом додатків до відзиву на адміністративний позов вбачається, що останнім прийнято рішення від 04.06.2019 про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету України.

Таким чином, можна зробити беззаперечний висновок про те, що відповідач при прийнятті спірного рішення від 04.06.2019 та вчинення оскаржених дій розумів пункт 7 Положення №848 так, що факт припинення строкового трудового договору, у зв`язку із закінченням строку (пункт 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України) є безальтернативною підставою для скасування рішення комісії про призначення житлової субсидії такому домогосподарству, в розглядуваному випадку - позивачеві, і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету. В той же час, позивач розуміє наведені вище положення законодавства інакше, зокрема, що строк дії строкового трудового договору з 19.04.2018 до 31.12.2018 та з 03.01.2019 по 31.12.2019 є більшим, ніж строк на який призначено субсидії, що є також підставою для призначення їй житлової субсидії з огляду на приписи пункту 7 цього ж Положення, а тому, на думку позивача, прийняття рішення про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету України з боку відповідача є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами пункту 14 Положення №848 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням.

При цьому, що матеріали справи взагалі не містять доказів, дослідження відповідачем умов строкового трудового договору позивача, ані на момент прийняття рішення про призначення житлової субсидії від 27.11.2018, ані на момент прийняття рішення 04.06.2019 про скасування рішення Комісії №24-А від 27.11.2018 про призначення житлової субсидії та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету.

Крім того, оскільки як встановлено судом із змісту рішення, наданого відповідачем як витяг з протоколу №16-А від 04.06.2019 про скасування рішення комісії №24-А від 27.11.2018 щодо призначення житлової субсидії позивачу з жовтня 2018 року, єдиною підставою визначеною у такому рішенні зазначено отримання інформації від органів Пенсійного фонду України про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року. Така підстава, яку зазначає відповідач вже у відзиві на позовну заяву, а саме те, що термін дії строкового трудового договору, на підставі якого працювала позивач на момент призначення житлової субсидії припинився 31.12.2018, а пролонгований був тільки з 03.01.2019 у рішенні Комісії не зазначено.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов стосовно того, що також підставою для прийняття рішення про скасування рішення комісії №24-А від 27.11.2018 про призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з жовтня 2018 року та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету у сумі 10471,38 грн є те, що термін дії строкового трудового договору, на підставі якого працювала позивач на момент призначення житлової субсидії припинився 31.12.2018, а пролонгований був тільки з 03.01.2019.

Аналіз спірного рішення дає підстави вважати, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних обґрунтованих належними доказами підстав для прийняття 04.06.2019 рішення про скасування рішення Комісії №24-А від 27.11.2018 про призначення житлової субсидії та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету України.

Як зазначено судом, така підстава як «наявність інформації від органів Пенсійного фонду України про несплату заявницею єдиного соціального внеску за січень 2019 року» спростована матеріалами справи та суперечить документам, які були в комісії під час прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд звертає увагу на встановлені під час розгляду справи процедурні порушення комісією під час прийняття оскаржуваного рішення.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє правомірність рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що за приписами пункту 7 Положення №848, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання інформації від органів Пенсійного фонду України вносить на розгляд комісії подання щодо скасування рішення комісії про призначення житлової субсидії такому домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету.

Комісія розглядає таке подання та приймає відповідне рішення протягом 10 календарних днів з дня його отримання.

Рішення комісії про призначення житлової субсидії скасовується з дня його прийняття, а виплачена внаслідок прийняття такого рішення житлова субсидія на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальної послуги до державного бюджету.

Із змісту пункту 7 Положення №848, вбачається наявність підстав для висновку, що подання щодо скасування рішення комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству виноситься на розгляд Комісії протягом трьох днів з дня отримання від органів Пенсійного фонду України відповідної інформації, а відповідне рішення про скасування рішення комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету приймається протягом 10 календарних днів з дня його отримання.

Будь-яких підстав для прийняття рішення про скасування рішення комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету поза межами визначеного Порядком №848 строку законодавством не передбачено.

Таким чином, порушення строків прийняття рішення про скасування рішення комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету ставить позивача у стан правової невизначеності, що є порушенням принципу верховенства права, закріпленим у статті 8 Конституції України.

Право на справедливий суд, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в практиці Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) розуміється у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 4 квітня 2011 року №512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип правової визначеності знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці ЄСПЛ, є спільним для правопорядків держав - членів ЄС і набуває поширення у праві України.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд також вважає за необхідне застосувати положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Аналізуючи дотримання вимог "якості закону", ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке: "Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності".

Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Судом встановлено, що комісією ще 13 березня 2019 року отримано документ неналежної форми та без підписів про начебто несплату заявницею ЄСВ за січень 2019 року /а.с. 77/ та отримано 26 березня 2019 року виписку від органів Пенсійного фонду України з інформацією щодо сплати за громадянку ОСОБА_1 ЄСВ у тому числі за січень 2019 року, що підтверджується копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 від 26.03.2019 надану на запит Управління відповідним органом Пенсійного фонду України /а.с. 78/.

Втім, спірне рішення про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету прийнято лише 04.06.2019, що підтверджується витягом із протоколу №16-А від 04.06.2019.

Докази зупинення перебігу строку прийняття спірного рішення відповідачем не надані.

Таким чином, перебіг строку прийняття рішення про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету розпочався з моменту отримання інформації від органів Пенсійного фонду України у березні 2019 та сплинув, з урахуванням триденного терміну на внесення відповідного подання в квітні 2019.

Разом з тим, рішення про скасування рішення Комісії про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету прийняте лише 04 червня 2019 року, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 7 Порядку №848.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків".

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

На думку суду, процесуальне порушення порядку прийняття рішення про скасування рішення про призначення житлової субсидії домогосподарству і повернення коштів виплаченої житлової субсидії до державного бюджету, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів дотримання відповідачем принципу "належного урядування".

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04.06.2019 оформлене протоколом №16-А щодо скасування рішення комісії №24-А від 27.11.2018 про призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з жовтня 2018 року та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету у сумі 10471,38 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 29.01.2020 №0.0.1598842658.1 /а.с. 3/.

З огляду на те, що судом задоволено позов в повному обсязі, у даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (просп. Свободи, 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 04.06.2019 оформлене протоколом №16-А щодо скасування рішення комісії №24-А від 27.11.2018 про призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з жовтня 2018 року та повернення коштів виплаченої субсидії до Державного бюджету у сумі 10471,38 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (просп. Свободи, 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г.Ясиновський