Рішення № 89110273, 07.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2720/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення непраовмірним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить: 1) визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 53 від 18 березня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області № 5-715/20/1 від 13 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , у розмірі 86% від суддівської винагороди у розмірі 161590,25 гривень, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області № 5-715/20/1 від 13 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суддею у відставці Суворовського районного суду м. Одеси, згідно до Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII. На цій підставі, за його письмовою заявою до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2016 року та Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, йому було призначено державне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 30 вересня 2016 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області № 5-715/20/1 від 13 березня 2020 року, позивач був повідомлений, що станом на 19 лютого 2020 року, його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 161591,25 гривень.

16 березня 2020 року позивач звернувся до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді з 19 лютого 2020 року, враховуючи суддівську грошову винагороду у розмірі 161591,25 гривень.

30 березня 2020 року позивач отримав від відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Рішення №53 від 18 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як вказує позивач, в цьому Рішенні відповідач, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року по справі №1-15/2011 (4086/16), не заперечуючи право позивача та свій обов`язок на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру суддівської грошової винагороди 161591,25 гривень, неправомірно відмовив позивачу в здійсненні перерахунку довічного грошового утриманні судді у відставці, посилаючись на відсутність порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позивач посилається в обгрунтування позовних вимог на положення ст.ст. 3, 8 22, 58, 64, 130 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 по справі № 1-15/2018 (4086/16), яким визнано неконституційним абзац 1 пункту 25 Прикінцевих положень Закону України №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», згідно якого право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному в підпункті 4 пункту 24 Закону №1402-VIII, мав суддя, який за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Також позивач посилався на рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, в якому наголошено, що право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачуванні посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення його повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Ухвалою від 06 квітня 2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 06 квітня 2020 року у відповідача витребувано засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

22.04.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до Закону України „Про судоустрій та статус суддів" № 1402-УІІІ від 02.06.2016 року.

Відповідач підтвердив, що 16.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління з заявою про перерахунок довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України „Про судоустрій та статус суддів". До заяви про перерахунок довічного грошового утримання суддів у відставці було додано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, яка видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України від 13.03.2020 за вих. №5-715/20/1.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Підпунктом 4 п. 24 прикінцевих положень Закону України „Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що розмір посадового окладу судді з 1 січня 2020 року становить:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 прикінцевих положень вищевказаного Закону було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 по справі № 1-15/2018 (4086/16) п. 25 прикінцевих положень Закону України „Про судоустрій та статус суддів'' визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Однак, на теперішній час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням рішення Конституційного суду України.

З урахуванням наведеного, вказує відповідач, 18.03.2020 року Відділом з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства № 19 Головного управління, винесено Рішення № 54 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, яка видана територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за вих. № 5-715/20/1, оскільки відсутні роз`яснення щодо порядку проведення такого перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважав, що Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм чинного законодавства України, а отже й відсутні законі підстави для задоволення позовної заяви.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суддею у відставці Суворовського районного суду м. Одеси, згідно Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII.(а.с.56-85).

За письмовою заявою позивача до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та на підставі постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2016 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року по справі № 523/16910/16-а позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 30 вересня 2016 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.(а.с.9-11, 13-16, 41, 46).

16 березня 2020 року позивач звернувся до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді з 19 лютого 2020 року, враховуючи суддівську грошову винагороду у розмірі 161591,25 гривень. До заяви позивач додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-715/20/1 від 13 березня 2020 року, згідно якої станом на 19 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 161591,25 гривень. (а.с.32, 33).

30 березня 2020 року позивач отримав від відділу з питань перерахунків пенсій № 19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішення № 53 від 18 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. (а.с.31).

У цьому рішенні відповідач зазначив, що підпунктом 4 п. 24 прикінцевих положень Закону № 1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу судді з 1 січня 2020 року становить:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Абзацем 1 пункту 25 прикінцевих положень Закону № 1402-VIII передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Відповідач зазначив також, що Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 по справі № 1-15/2018 (4086/16) п. 25 прикінцевих положень Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Як підставу для відмови позивачу в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання у рішенні № 53 від 18 березня 2020 року відповідач зазначив, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі за текстом - Закону № 2453-VI) в редакції, чинній на момент виходу у відставку позивача, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі за текстом - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частин 3, 4 ст.142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Розмір суддівської винагороди визначається ст.135 Закону № 1402-VIII.

Частиною 2 ст.135 вказаного Закону, зокрема, передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п.1 ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також пунктом 25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI, в редакції, яка є чинною відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 року, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, положення пункту 25 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 року.

У пунктах 16, 17 вказаного Рішення № 11-р/2018 від 04.12.2018 року Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст.135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді. Розмір такої суддівської винагороди для позивача вказаний у довідці ТУ ДСА України в Одеській області № 5-715/20/1 від 13.03.2020 року та складає 161591,25 грн.

Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020 року.

Також суд погоджується з доводами позивача, що такий перерахунок має бути проведений у розмірі 86% від суддівської винагороди, вказаної у довідці № 5-715/20/1 від 13.03.2020 року, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи, що на момент виходу позивача у відставку за чинним на той час Законом "Про судоустрій і статус суддів" розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача був обрахований як 86% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, в силу приписів ч.1 ст.58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі, до позивача не може бути застосоване положення частини 3 ст.142 Закону № 1402-VIII, яке погіршує становище судді у відставці, оскільки зменшує розмір щомісячного довічного грошового утримання з 80% до 50 % від суддівської винагороди.

При цьому суд наголошує, що частиною 3 ст.141 Закону № 2453-VI в редакції, чинній на момент виходу у відставку позивача, також передбачалося (як і зараз передбачено ч.4 ст.142 Закону № 1402-VIII), що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Також суд бере до уваги, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, жодних аргументів та заперечень щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з 86% від розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, у відзиві на позов не навів.

Наведені у відзиві доводи відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку суд до уваги не бере, оскільки підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, а тому вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та, визнаючи неправомірним рішення відповідача № 53 від 18 березня 2020 року, скасовує це рішення.

Також суд враховує, що у прохальній частині позову позивач помилково зазначив розмір суддівської винагороди 161590,25 гривень, що на 1 гривню менше розміру, вказаного у довідці ТУ ДСА. Тому, задовольняючи позов, суд зазначає правильний розмір суддівської винагороди - 161591,25 гривень.

Позивач, як інвалід другої групи, звільнений від сплати судового збору. Оскільки судові витрати позивачем понесені не були, вони не підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 293, 295, п.3 розділу VI, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 53 від 18 березня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-715/20/1 від 13 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , у розмірі 86% від суддівської винагороди у розмірі 161591,25 гривень, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-715/20/1 від 13 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Зазначений строк не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя В.В. Андрухів

.