Рішення № 89109996, 06.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ справа №П/320/11/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить скасувати вимогу від 15.08.2018 №Ф-299-17У.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка хоча і була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, проте не здійснювала жодної підприємницької діяльності. Також позивачка перебувала у трудових відносинах з різними установами (організаціями), які і здійснювали відрахування єдиного внеску із отриманої нею заробітної платні. Враховуючи наведене, вважає, що нарахування єдиного внеску є протиправним, а оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Згідно з ухвалою від 06.01.2020, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачка відноситься до платників єдиного соціального внеску, який у добровільному порядку та визначений законом строк не сплачено.

Згідно з ухвалою від 27.02.2020, суд замінив відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

У судовому засіданні 04.03.2020 судом прийнято рішення про розгляд даної адміністративної справи у порядку письмового провадження, про що постановлено протокольну ухвалу.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 06.02.2007 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, 22.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності (том 1, а.с. 26-29).

Головним управлінням ДФС у Київській області позивачці виставлено вимогу від 15.08.2018 №Ф-299-17У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 28 744,35 грн. за період з 20.01.2014 по 19.07.2018, у т.ч.: недоїмка - 28 744,35 грн., штраф - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн. (том 1, а.с. 45, 47).

Не погоджуючись вимогою, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом про її оскарження.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, особа зареєстрована як фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок у визначеному Законом №2464 розмірі.

Одночасно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону №2464).

Як слідує з довідки Пенсійного воду України ОСОБА_1 у період з квітня 2017 року по січень 2018 року та з жовтня 2018 року по вересень 2019 року перебувала у трудових відносинах з АТ "Таскомбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як найманий працівник, і останніми сплачувались за позивачку страхові виплати (том 1, а.с. 14).

Законом №2464 установлено, що збір єдиного внеску здійснюється з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Суд звертає увагу, що позивачка протягом вказаного періоду була застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховували та сплачували роботодавці.

У зв`язку з наведеним, одночасне нарахування та сплата єдиного внеску позивачкою як фізичною особою-підприємцем є протиправним, оскільки таке оподаткування набуває подвійного характеру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Зі змісту Розрахунку суми боргу за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 №Ф-299-17/У судом встановлено, що за вказаною вимогою визначено суму боргу за період з січня 2014 року по липень 2018 року (том 1, а.с. 47).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що нарахування контролюючим органом позивачці єдиного внеску у період з квітня 2017 року по січень 2018 року є необґрунтованим.

Отже, у цій частині оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню у сумі боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 8 448,00 грн., а тому у цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому, позивачкою не надано суду будь-яких доказів перебування у трудових відносинах у період з січня 2014 року по березень 2017 року, з березня по липень 2018 року та відповідної сплати роботодавцем страхових виплат, а тому у цій частині оскаржувана вимога є обґрунтованою, а тому адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів позивачки про порушення контролюючим органом встановленого законом строку надіслання вимоги про сплату недоїмки, суд зазначає, що вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 222,84 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 15.08.2018 №Ф-299-17У в частині боргу (недоїмки) у розмірі 8 448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 43141377) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 222,84 грн. (двісті двадцять дві гривні 84 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Басай О.В.