Рішення № 89109813, 24.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року справа №320/1393/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , доданих до неї документів та не направлення її до Комісії Київської обласної державної адміністрації щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ЗУ №796-ХІІ 1991 року протиправними діями;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи розглянути, перевірити та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, будучи курсантом Одеської ССШМ МВС СРСР в складі Прип`ятського МВВС, відповідно до своїх службових обов`язків, у період з 26 по 27 квітня 1986 року безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, виконував службові обов`язки по охороні громадського порядку та виселення мешканців м. Прип`яті з неодноразовими заїздами на промислову територію Чорнобильської АЕС, а тому відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач зазначає, що з метою встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі відповідного посвідчення він 31.01.2020 звернувся до Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області з відповідною заявою та переліком необхідних документів.

Проте, листом від 04.02.2020 №3/04 відповідач залишив заяву позивача без розгляду, надавши рекомендації про необхідність особистого звернення позивача до комісії при Київській обласній державній адміністрації для отримання відповідного статусу, тим самим вчинив протиправні дії (бездіяльність) та порушив право позивача на соціальний захист.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.31-33) зазначив про те, що Управлінням був прийнятий пакет документів від позивача для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи», який був розглянутий та перевірений для можливості подальшої передачі на комісію до Київської обласної державної адміністрації, про що листом від 04.02.2020 за вх.№3/04 позивача було проінформовано. При цьому, до поданого пакету документів позивачем не надано власноруч написаної заяви, що унеможливило передачу документів на комісію при КОДА. Відповідач вважає, що позивачем помилково був розцінений вказаний лист як відмова у подачі документів на розгляд комісії КОДА.

Також відповідач вказав, що 03.03.2020 позивачем було подано заяву про визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яку разом з іншими документами передано на розгляд комісії при КОДА. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання діяльності Управління соціального захисту населення незаконною.

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, позивачем подано відповідь на відзив (а.с.58-60), в якому позивач зазначив про те, що 31.01.2020 позивачем власноруч було написано заяву та надано до суб`єкта звернення разом із доданими документами з проханням направити їх до комісії щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить штамп та відповідна відмітка відповідача на титульному листі заяви про її отримання, яку відповідач залишив без розгляду та листом за №3/04 від 04.02.2020 надав позивачу відписку про те, що звернення не є до належного органу.

Також позивач у відповіді на відзив вказав на те, що на його вимогу 03.03.2020 відповідачем надано довідку про те, що 04.03.2020 документи направляються на розгляд комісії для визначення статусу, однак копію направлення документів, завірену в установленому порядку для підтвердження зазначених дій та надання її до суду на вимогу позивача, відповідач не надав.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що сторони із відповідним клопотанням до суду не звертались, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області 19 лютого 1998 року (а.с.5).

Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 19.05.2005 та вкладкою до нього № НОМЕР_3 с (а.с.8).

Судом встановлено, що позивач у період з 12.03.1985 по 27.02.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 (а.с.9).

При цьому, судом встановлено, що позивач у період з 12.03.1985 по 30.09.1986 проходив службу у дивізіоні міліції відділу позавідомчої охорони при ВВС Жовтневого райвиконкому міста Одеси, що вбачається з листа Голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 15.10.2019 №К-1002 (а.с.12).

Відповідно до довідки Відділу внутрішніх справ Виконкому Поліської районної Ради народних депутатів Київської області МВС УРСР від 05.05.1986 №14, ОСОБА_1 , перебуваючи курсантом Одеської ССШМ МВС СРСР, у період знаходження у короткотривалій відпустці за місцем проживання батьків, був задіяний у несенні служби у складі патрульних підрозділів Поліського та Прип`ятського відділень міліції, а саме: 26.04.1986 - м. Прип`ять (10 годин), 27.04.1986 - м. Прип`ять (10 годин), 28.04.1986 - смт. Поліське (10 годин), 29.04.1986 - смт. Поліське-Прип`ять (10 годин), 01.05.1986 - смт. Поліське-Прип`ять (автопатруль). Отримав дозу радіоактивного опромінення - 5,1 рентген (а.с.11).

Також, відповідно до довідки №10, виданої начальником Прип`ятьського МВВС, завіреної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуріним В.М. 03.09.2019, зареєстрованим в реєстрі за №591, позивач був задіяний по охороні громадського порядку в м. Прип`ять та промисловій зоні ЧАЕС, а саме: 26.04.1986 патрулював у промисловій зоні м. Прип`ять 10 годин; 27.04.1986 ніс службу з охорони загального порядку в м. Прип`ять та у промисловій зоні ЧАЕС (а.с.10).

Крім того, з докладу МВС України до Ради Міністрів Української СРСР «Про участь органів внутрішніх справ в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 01.07.1986 під грифом «секретно», розсекреченого 08.06.2007 із фондів Галузевого державного архіву МВС України, вбачається, що 26.04.1986 в м. Прип`ять був терміново направлений особистий склад близрозташованих райвідділів внутрішніх справ з батальйону патрульно-постової служби, а також слухачі та курсанти учбових закладів системи ВС СРСР (а.с.15).

Голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області листом від 15.10.2019 №К-1002 у відповідь на заяву позивача щодо надання маршрутного листа, повідомив про те, що в наказах УВС Київського облвиконкому «Про виплату кратних окладів особовому складу, який брав участь у заходах і ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», зазначені тільки співробітники, які під час відрядження в зону відчуження виконували службові обов`язки та отримували підвищену (кратну) заробітну плату безпосередньо в підрозділах УВС Київської області. Співробітникам інших підрозділів після закінчення терміну відрядження видавалися довідки, на підставі яких їм за місцем проходження служби повинні були зробити позначку в особовій справі та нарахувати підвищену (кратну) заробітну плату. Такі довідки й є підтвердженням участі співробітників у заходах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з боку УВС Київської області (оперативних груп МВС СРСР і УРСР тощо) (а.с.12).

31.01.2020 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області із заявою щодо визначення статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення встановленого зразка (а.с.17-18).

До заяви позивач додав копії наступних документів: довідки начальника Прип`ятьського МВВС №10 (а.с.10), довідки відділу внутрішніх справ Виконкому Поліської районної Ради народних депутатів Київської області МВС УРСР №14 від 05.10.1986 (а.с.11), листа-відповіді голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області «Про надання маршрутного листа» (а.с.12), свідоцтва про народження НОМЕР_5 , паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_13 , військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_9 (а.с.9), письмові пояснення свідка ОСОБА_2 (а.с.20), посвідчення ОСОБА_2 як особи, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС (Категорія 1) №067634 та вкладки до нього, посвідчення ОСОБА_2 як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС № НОМЕР_10 (а.с.21), письмові пояснення батька ОСОБА_1 (а.с.26), паспорт батька ОСОБА_1 (а.с.24), письмові пояснення свідка ОСОБА_3 (а.с.22), посвідчення ОСОБА_3 № НОМЕР_11 від 10.12.1992 (а.с.23), рішення Конституційного Суду України №12-рн/2000 від 25.10.2000.

Розглянувши звернення позивача, Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області, листом від 04.02.2020 №3/04, проінформувало позивача про те, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначається рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, на підставі документів, визначених пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (а.с.19).

03.03.2020 позивач звернувся із заявою до Київської обласної державної адміністрації щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видачі відповідного посвідчення, надавши вищевказані документи (а.с.34).

На вимогу позивача відповідачем видано довідку від 03.03.2020 №12/04 про те, що його документи для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно поданої заяви направляються 04.03.2020 на розгляд комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та про результати комісії заявнику буде повідомлено (а.с.65).

Листом від 06.03.2020 №13/04 Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області повідомило позивачу про те, що при пред`явленні ними поданих позивачем документів на розгляд комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, комісією було вказано про неповний пакет документів, а саме відсутність довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження, та проінформовано про те, що у листі Департаменту соціального захисту населення зазначено перелік документів, які необхідно подати до розгляду, тому позивачу необхідно надати відповідну довідку для подальшого розгляду його справи (а.с.66).

Оскільки зазначені дії (бездіяльність) відповідача щодо залишення без розгляду заяви та доданих до неї документів та не направлення їх до Комісії Київської обласної державної адміністрації щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не відповідають вимогам закону та порушують його права на отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі -Закон №796-ХІІ).

Відповідно до ст.9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно зі ст. 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до зазначеної статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.

При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року №551 (далі - Порядок №551).

Згідно з п. 11 порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються в тому числі учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); та довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку; довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Як зазначено судом вище, у період з 26 по 27 квітня 1986 року позивач, будучи курсантом Одеської ССШМ МВС СРСР в складі Прип`ятського МВВС, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, виконував службові обов`язки з охорони громадського порядку та виселення мешканців м. Прип`яті з неодноразовими заїздами на промислову територію Чорнобильської АЕС, що підтверджується наступними документами:

- записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_9 про проходження у період з 12.03.1985 по 27.02.2005 служби в органах внутрішніх справ (а.с.9);

- докладом МВС України до Ради Міністрів Української СРСР «Про участь органів внутрішніх справ в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 01.07.1986 під грифом «секретно», розсекреченого 08.06.2007 із фондів Галузевого державного архіву МВС України, про мобілізацію особового складу 26.04.1986, зокрема, слухачів та курсантів учбових закладів системи ВС СРСР (а.с.15);

- довідкою начальника Прип`ятьського МВВС №10 про те, що позивач, будучи курсантом Одеської ССШМ МВС СРСР, був задіяний по охороні громадського порядку в м. Прип`ять та промисловій зоні ЧАЕС, а саме: 26.04.1986 патрулював у промисловій зоні м. Прип`ять 10 годин; 27.04.1986 ніс службу з охорони загального порядку в м. Прип`ять та у промисловій зоні ЧАЕС (а.с.10);

- довідкою відділу внутрішніх справ Виконкому Поліської районної Ради народних депутатів Київської області МВС УРСР №14 від 05.10.1986 про те, що позивач, будучи курсантом Одеської ССШМ МВС СРСР, був задіяний у несенні служби у складі патрульних підрозділів Поліського та Прип`ятського відділень міліції, а саме: 26.04.1986 - м. Прип`ять (10 годин), 27.04.1986 - м. Прип`ять (10 годин), 28.04.1986 - смт. Поліське (10 годин), 29.04.1986 - смт. Поліське-Прип`ять (10 годин), 01.05.1986 - смт. Поліське-Прип`ять (автопатруль). Отримав дозу радіоактивного опромінення - 5,1 рентген (а.с.11).

Окрім того, позивачем надано лист голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 15.10.2019 №К-1002, який було надано у відповідь на заяву позивача про надання маршрутного листа, в якому повідомляється про те, що в наказах УВС Київського облвиконкому «Про виплату кратних окладів особовому складу, який брав участь у заходах і ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», зазначені тільки співробітники, які під час відрядження в зону відчуження виконували службові обов`язки та отримували підвищену (кратну) заробітну плату безпосередньо в підрозділах УВС Київської області. Співробітникам інших підрозділів після закінчення терміну відрядження видавалися довідки, на підставі яких їм за місцем проходження служби повинні були зробити позначку в особовій справі та нарахувати підвищену (кратну) заробітну плату. Такі довідки й є підтвердженням участі співробітників у заходах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з боку УВС Київської області (оперативних груп МВС СРСР і УРСР тощо). З наданих матеріалів вбачається, що УВС Київського облвиконкому було видано відповідні довідки про те, що ОСОБА_1 був задіяний по охороні громадського порядку у м. Прип`ять та промисловій зоні Чорнобильської АЕС у 1986 році, для пред`явлення за місцем проходження служби (а.с.12).

При цьому, суд зазначає, що з правової конструкції статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, вважаються учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , будучи курсантом Одеської ССШМ МВС СРСР, безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, у період з 26 по 27 квітня 1986 року був задіяний по охороні громадського порядку у м. Прип`ять та промисловій зоні Чорнобильської АЕС.

Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова відповідача у направленні документів до відповідної комісії Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення.

Відмовляючи у направленні документів до комісії при Київській обласній державній адміністрації для встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення, відповідачем у листі від 04.02.2020 №3/04 рекомендовано позивачу надати відповідні документи до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначених у п. 11 постанови Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018, з приводу чого суд зазначає таке.

Як вже судом було зазначено, пунктом 11 Порядку №551 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами.

У свою чергу статтею 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що видача посвідчень, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Отже, до функцій відповідача входить складання та направлення подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі отриманих документів.

На думку суду, відмовляючи позивачу в оформленні подання для встановлення статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки в його компетенцію відповідно до чинного законодавства входить лише функція прийняття необхідного пакету документів та підготовка подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка, у свою чергу, має повноваження приймати рішення щодо надання особі, зокрема, статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або відмови у такому статусі.

Отже своїм рішенням від 04.02.2020 №3/04 відповідач позбавив позивача певного кола прав, свобод та соціальних гарантій, якими останній був наділеним, у зв`язку з наданням державою певного правового статусу - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що до поданого пакету документів позивачем не надано власноруч написаної заяви, що унеможливило передачу документів на комісію при КОДА, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки даний факт спростовано матеріалами справи, з яких вбачається, що 31.01.2020 позивачем власноруч було написано заяву та надано відповідачу разом із доданими документами з проханням направити їх до комісії при КОДА з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить штамп та відповідна відмітка відповідача на титульному листі заяви про її отримання (а.с.42-44).

Стосовно посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що лист від 04.02.2020 №3/04 помилково був розцінений позивачем як відмова у подачі документів на розгляд комісії КОДА, суд звертає увагу на те, що оскільки спірна відповідь (відмова) надана відповідачем на виконання владних управлінських функцій і така відмова стосується прав та інтересів позивача щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому відповідь (відмова) від 04.02.2020 №3/04 є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

З огляду на наведене, суд, з урахуванням права суду обрати належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області щодо відмови в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, яка викладена у листі №3/04 від 04.02.2020.

У свою чергу, відмова відповідача, викладена у листі від 04.02.2020 №3/04, яка оформлена за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо визначення позивачу статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи розглянути, перевірити та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана відмова відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти документи ОСОБА_1 та оформити і направити відповідне подання до комісії Київської облдержадміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з видачею відповідного посвідчення.

Приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень на сонові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Разом із цим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у пункті 145 рішення від 15.11.1996 року по справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» вказано про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність дій при прийнятті відмови під час розгляду звернення позивача по вирішенню питання про визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема в оформленні та направленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що у відповідача на час звернення позивача із відповідною заявою щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були наявні законні підстави для оформлення подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 242-246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області щодо відмови в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, яка викладена у листі №3/04 від 04.02.2020.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Переяславської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 05408622, адреса місцезнаходження: 08400, Київська область, м. Переяслав, вул. Шевченка, 20) підготувати (оформити) та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян подання про встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст судового рішення складено 24.04.2020.

Суддя Кушнова А.О.