Рішення № 89109654, 06.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/5436/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт 15 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 як особі, звільненій із військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності 1 групи з 03.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.02.2020 №16;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби за контрактом, у зв`язку зі встановленням інвалідності 1 групи з 03.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, одноразову грошову допомогу у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019, відповідно до статей 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII та Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому інвалідності І групи, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, однак відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали позивач отримав 14.04.2020, відповідач - 13.04.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що на час первинного встановлення інвалідності не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Також вказує на те, що відмова Міноборони мотивована тим, що позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 04.04.2006 №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність йому була встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що старший прапорщик у відставці ОСОБА_1 проходив кадрову військову службу у добровільному порядку (за контрактом) в Збройних Силах України та звільнений з військової служби за станом здоров`я, що підтверджується витягами з наказів командира 8 армійського корпусу (по особовому складу) від 08.08.2005 №26-ПМ та командира військової частини А2145 (по стройовій частині) від 31.08.2005 №189.

Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 позивачу 04.03.2005 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серія ЖИК №055983 від 04.03.2005 (а.с. 20).

Згідно з витягом із акту огляду у МСЕК (довідка сері ЖИК №004765 від 15.08.2007) позивачу з 24.07.2007 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 22).

У 2019 році проведено повторний огляд позивача і встановлено йому з 03.10.2019 І групу інвалідності, причина інвалідності - травма та її наслідки, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №549128 від 10.10.2019 (а.с. 23).

Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним у протоколі від 07.02.2020 №16, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати, оскільки на час встановлення інвалідності у 2005 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Вказано, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с. 26).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, наголошуючи, що Міністерство оборони України протиправно відмовило у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховується таке.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Закон №2011-ХІІ прийнято 20.12.1991, який введено в дію 10.01.1992 постановою Верховної Ради України №2012-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Станом на 04.03.2005, коли позивачу вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності, Закон №2011-XII, що діяв у редакції, чинній з 11.02.2001, не передбачав виплати одноразової грошової допомоги. Соціальний захист військовослужбовців забезпечувався через механізм державного обов`язкового особистого страхування (ст. 16).

Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".

Отже, починаючи з 01.01.2007 року законодавцем було запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, суб`єктами отримання якої відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011-XII визнавались військовослужбовці у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного під час виконання ними обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності.

Як було встановлено судом, позивачу з 24.07.2007 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням військової служби, а тому у позивача на момент встановлення ІІ групи інвалідності виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

Пунктом 2 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України, установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Отже, виплата одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності відбувалась у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

При цьому, приписами п. 2 Порядку №499 визначено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зміст цієї правової норми свідчить на користь висновку, що на момент виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги право на її отримання в більшому розмірі внаслідок зміни групи інвалідності не було обмежено будь-яким строком.

Відповідна норма була запроваджена згодом у пункті 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII і почала діяти з 01.01.2014.

Таким чином, висновок відповідача, викладений в оскаржуваному рішенні, про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі спливом дворічного строку між зміною груп інвалідності, не відповідає правильному застосуванню наведених норм матеріального права, а тому рішення відповідача у цій частині підлягає скасуванню.

У той же час, предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду І групи, яку йому було встановлено 03.10.2019.

Законом України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 01.01.2014, статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1 - 16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу І групи інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом міністрів України.

На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Як було зазначено, на момент первинного встановлення позивачу інвалідності - 04.03.2005 - у нього виникло право на отримання страхових сум по державному обов`язковому особистому страхуванню.

У той же час, на зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги, може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, що передбачено Порядками №499 та №975.

Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі №278/307/17, відповідно до якої законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. "Обов`язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Як вже було зазначено, предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду І групи.

Разом з тим суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні питання виплати позивачу як інваліду І групи внаслідок інвалідності, настання якої пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, не вирішувалось взагалі.

Оскаржуваним рішенням вирішувалося питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинної групи інвалідності, тобто ІІІ групи інвалідності станом на 2005 рік. Питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності вказаним рішенням не вирішено.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України, не втручається у діяльність такого суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, в іншому ж разі це призведе до порушення принципу розподілу влади.

Відповідно до процесуального закону суд уповноважений давати правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи. Тому, у випадку прийняття (неприйняття) суб`єктом владних повноважень відповідного рішення по суті поставленого питання, суд має надати рішенню правову оцінку та зобов`язати такого суб`єкта прийняти необхідне рішення. Тобто, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у повноваження суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а (провадження №К/9901/4582/18), від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а (провадження №К/9901/1323/17).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи суд не може вирішувати за відповідача питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, оскільки це питання ще не вирішувалось Міністерством оборони України, а тому в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та здійснити таку виплату слід відмовити.

Зважаючи на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги на день її запровадження, а також пропущено строк зміни групи інвалідності, що взагалі суперечить попередньому твердженню, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 15 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 03.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.02.2020 №16.

У той же час, враховуючи, що позивачу було змінено групу інвалідності, що впливає на настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту військовослужбовців, а ці обставини не були предметом розгляду та вирішення відповідачем, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України має повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на предмет вирішення питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду І групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, з врахуванням викладених висновків суду та положень чинного законодавства.

Отже, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування п. 15 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 03.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.02.2020 №16, а також шляхом зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, зважаючи на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підстави, передбачені ст.ст. 139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат у даній справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 15 рішення Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 03.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.02.2020 №16;

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням І групи інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 06.05.2020.

Суддя Н.М. Майстренко