Рішення № 89109644, 06.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2020 року (о 16 год. 05 хв.)Справа № 280/1607/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу врахувавши стаж роботи з 31.10.2018 по 31.12.2018 та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією починаючи з 27.10.2018;

зобов`язати відповідача перерахувати пенсію позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату № 64 від 15.03.2019 починаючи з квітня 2012 року по грудень 2019 рік з урахуванням районних коефіцієнтів та північних надбавок та без застосування обмеження максимальним розміром заробітку починаючи з 27.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.10.2016 перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії позивач продовжив працювати на посаді електрослюсара у ТОВ «Дражник» , що знаходиться за адресою: Магаданська область, місто Сусуман. Набувши 24 страхових місяців стажу позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства. 23.12.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки №64 від 15.11.2019 про заробітну плату та стажу роботи, однак листом б/н та б/д відповідач зазначив що в Угоді «Про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружність Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року визначено порядок призначення пенсій, тому перерахунок пенсії з урахуванням стажу та заробітку набутих після призначення пенсії на територіях інших держав не здійснюється. Оскільки після призначення пенсії з 27.10.2016 по 28.02.2019 позивач працював у ТОВ «Дражнік» та отримував заробітну плату з урахуванням надбавок, премій з якої було сплачено усі страхові внески у повному обсязі згідно із довідкою № 64 від 15.03.2019, то даний період роботи необхідно врахувати до страхового стажу та врахувати усю заробітну плату з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавок, оскільки з них також сплачувались страхові внески. Також відповідач не зарахував заробітну плату з урахуванням районних коефіцієнтів та північних надбавок за період з 01.04.2012 по 27.10.2016. Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням стажу та заробітної плати з усіма надбавками за період з 01.04.2012 по 28.02.2019 відповідно до довідки № 64 від 15.03.2019 та договору про працевлаштування. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 13.04.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

09.04.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16664), в якому зазначає, що починаючи з 27.10.2016 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон № 1058). Станом на 27.10.2016 розмір пенсії позивача визначався відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058. Розрахунок заробітної плати провадився відповідно до ст. 40 Закону № 1058. Так, для обчислення розміру пенсії позивачем були надані довідки про розмір заробітної плати, зокрема, довідка № 37 від 27.03.2017, видана ТОВ «Дражник», в якій відображена заробітна плата за період з квітня 2012 року по листопад 2016 року без врахування районного коефіцієнту та північної надбавки. Вказана довідка мала помилки, які підприємством були виправлені шляхом надання оновленої довідки в липні 2017 року. Дані про заробітну плату позивача за період з квітня 2012 року по листопад 2016 року були враховані при обчисленні пенсії, станом на 01.04.2017 розмір пенсії позивача становив 4058,22 грн., про що свідчить копія розпорядження № 844133 від 20.07.2017. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату № 64 від 15.03.2019 за період з квітня 2012 року по грудень 2019 року, відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу та заробітної плати, набутих після призначення пенсії на території інших держав - учасниць СНД, оскільки норми Угоди від 13.03.1992 застосовуються лише при первинному призначенні пенсії. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням районних коефіцієнтів та північних надбавок відповідача зазначає, що статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання. При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2-5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта). Тобто, такий коефіцієнт пов`язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі. Законом №1058 не передбачено включення в заробітну плату для обчислення пенсії районного коефіцієнта. Крім того, наведеним Законом регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України, у зв`язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, дії об`єднаного управління щодо обчислення розміру пенсії із заробітної плати без урахування районного коефіцієнта за період роботи з квітня 2012 по листопад 2016 є правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.10.2016 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

У період часу з 04.04.2012 по 31.12.2018 позивач працював посаді електрослюсара у ТОВ «Дражник», що знаходиться за адресою: Магаданська область, місто Сусуман, про щ свідчить довідка № 64 від 15.03.2019 (а.с.12).

23.12.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою в якій просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи та заробітної плати з районними коефіцієнтами та північними надбавками на підставі довідки № 64 від 15.03.2019 (а.с.8).

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області б/н б/д позивача повідомлено, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їхніх сімей здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають. В Угоді визначено, зокрема, порядок призначення пенсій громадянам держав - учасниць СНД. Таким чином, перерахунок пенсії з урахуванням стажу і заробітної плати, набутих після призначення пенсії на території інших держав - учасниць, в Угоді не передбачено. Враховуючи вищезазначене, права на перерахунок з урахуванням стажу і заробітної плати, набутих після призначення пенсії на території Російської Федерації відсутнє (а.с.9).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, звернувся з позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням довідки про заробітну плату № 64 від 15.03.2019 за період з квітня 2012 року по грудень 2019 року.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно з частинами другою та третьою ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Отже, відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу та заробітної плати, набутих після призначення пенсії на території інших держав - учасниць СНД, оскільки норми Угоди від 13.03.1992 застосовуються лише при первинному призначенні пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням районних коефіцієнтів та північних надбавок.

Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Отже, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2018 року (справа №676/7065/14-а).

Разом з цим, відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.

При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2-5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).

Аналогічні положення закріплені і в частині третій ст. 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 №1480-1, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов`язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини Російської Федерації.

Тобто, такий коефіцієнт пов`язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.

Законом №1058 не передбачено включення в заробітну плату для обчислення пенсії районного коефіцієнта.

Не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта також і Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які регулюють питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового.

Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України, у зв`язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993.

Таким чином, коефіцієнт та північні надбавки, які пов`язані з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягають врахуванню до заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права неодноразово була висловлена Верховним Судом в постановах, зокрема, від 05.06.2018 у справі №348/1660/16-а (К/9901/39267/18), від 07.06.2018 у справі №345/3172/17 (К/9901/770/17), від 26.09.2018 у справі №671/86/15-а (К/9901/22330/18), від 20.12.2018 у справі № 345/4049/16-а (К/9901/20603/18), від 30.05.2019 у справі № 348/2974/14-а (К/9901/1519/18).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії із заробітної плати без урахування районного коефіцієнта та північних надбавок за період роботи з квітня 2012 року по листопад 2016 року є правомірними.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.05.2020.

Суддя Ю.В. Калашник