Ухвала суду № 89109552, 05.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 травня 2020 рокум. Ужгород№ 260/226/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2188-51 від 04.11.2019 у розмірі 26 539,26 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Закарпатській області; стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 43143065) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою.

17 лютого 2020 року до суду, відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, в якій зазначив, що позивачем пропущені строки звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки оскаржувану вимогу про сплату боргу від 04.11.2019 №Ф-2188-51 позивачу вручено 06.12.2019 року. На підтвердження чого представником відповідача долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого адресату - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) поштове відправлення вручено особисто 06.12.2019. Відповідно відповідач вважає, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення з даним позовом, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Водночас, суд зауважує, що позивачем при поданні позовної заяви подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до вказаної заяви, позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, встановлений законом. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з даним позовом позивач зазначив, що конверт з оскаржуваною вимогою був переданий позивачеві тільки 14.01.2020 року його племінником, який постійно наглядає за будинком в оселі, тобто після приїзду позивача з міста Київ, де останній постійно проживає зі своєю сім`єю впродовж 15 років, зокрема, там навчаються його діти. На підтвердження власних доводів позивачем долучено докази про навчання дітей, а також пояснення ОСОБА_2 про те, ним дійсно було отримано кореспонденцію на ім`я ОСОБА_1. та передано тільки 14.01.2020 року (а.с.41).

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви, дослідивши матеріали справи у межах заявленого клопотання, зокрема, доводи наведені позивачем на противагу доводам представника відповідача, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до п.п.3,4 частини 4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що з повідомлень про вручення поштового відправлення, наданого відповідачем не можливо встановити, що саме позивач отримував вказану вимогу, оскільки на ньому відсутній підпис позивача. Наведене також підтвердив письмовим поясненням ОСОБА_2 , чий підпис міститься на вищевказаному повідомленні про вручення поштового відправлення та який не являється законним чи уповноваженим представником позивача.

Таким чином, посилання відповідача на те, що вимога №Ф-2188-51 від 04.11.2019 року на суму 26539,26 була отримана позивачем 06.12.2019 року судом не приймається.

Як вказував позивач та підтверджено матеріалами справи, оскаржувану вимогу позивач отримав лише 14.01.2020 року, а з даним адміністративним позовом звернувся до суду 24.01.2020 року.

Вказані обставини роблять безпідставним посилання відповідача на те, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, встановлений законом.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі "Балацький проти України", неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов`язків цивільного буде остаточно вирішено.

Відповідно пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права суд вважає, що навіть якби позивач пропустив строк звернення встановлений статтею 122 КАС України та законом, це не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи, у даних спірних вимогах. На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об`єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 121, 122, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити строк звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включається до апеляційної скарги на рішення суду (ч.3 ст.293 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст ухвали складено та підписано 07.05.2020 року.

Суддя Ю.Ю.Дору