Рішення № 89109380, 06.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 р. Справа№200/2981/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконними та скасування рішень про відмову у призначенні допомоги сім`ям з дітьми від 04.02.2020 № 08/3-00401 та від 25.02.2020 № 08/3-00650, визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини на синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язання призначити та здійснити її виплату.

В обґрунтування вимог позивач послалася на те, що в січні 2020 року звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, в задоволенні якої їй було відмовлено через пропуск дванадцятимісячного строку на звернення за призначенням такої допомоги на сина 2016 р.н. У призначенні допомоги на сина 2019 р.н. також відмовлено, оскільки за актом обстеження матеріально-побутових умов позивача встановлено її відсутність на місцем фактичного проживання, вказаним у заяві. Вказані відмови відповідача позивач вважає протиправними, оскільки строк звернення пропущений з поважних причин, а право на вільний вибір місця проживання визначено чинним законодавством. Відсутність можливості своєчасно звернутись із заявою про отримання державної допомоги позивач обґрунтовує тим, що зареєстрована на непідконтрольній українській владі території, де мешкає із родиною, має скрутне матеріальне становище, що перешкоджало виїзду з неконтрольованої Україною території. При цьому, позивач зауважила на тому, що запитувана допомога є фактично допомогою дитині.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. За змістом наданого відзиву позивача на прийомі у спеціаліста під розписку повідомлено про втрату права на отримання допомоги при народженні дитини - на сина 2016 р.н. Відповідач також вважає, що ним правомірно відмовлено у призначенні допомоги на дитину позивача 2019 р.н. оскільки позивач надала адресу мешкання, за якою встановлено її відсутність під час перевірки матеріально-побутових умов, що підтверджено відповідним актом.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 23.03.2020 позов залишено без руху, надано позивачеві строк на усунення його недоліків. Ухвалою від 06.04.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у спрощеному позовному (письмовому) провадженні без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , відповдіно до паспорту серії НОМЕР_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою від 30.01.2020 позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем її проживання є: АДРЕСА_2 .

Сини позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно довідок від 30.01.2020 також взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до матеріалів справи позивач 30.01.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

За наслідком розгляду цієї заяви відповідачем прийнято:

рішення від 04.02.2020, де вказано, що допомога не призначена згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». Того ж дня відповідачем складено повідомлення № 08/3-00401 про прийняте рішення, відповідно до якого підстави призначення допомоги відсутні через пропуск позивачем 12 місячного строку на звернення із відповідною заявою з моменту народження сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленого ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»;

рішення від 25.02.2020, де вказано що допомога не призначена згідно п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365. Також 25.02.2020 відповідачем сформовано повідомлення № 08/3-00650 позивачу про прийняте рішення, в якому вказано, що на комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 21.02.2020 прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу допомоги при народженні дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки згідно акту обстеження матеріально-побутових умов встановлено відсутність позивача за адресою фактичного мешкання, повідомленою нею відповідачу.

В повідомленнях позивачу роз`яснено право на оскарження рішеннь про відмову у призначенні допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” (далі – Закон № 2811-XII).

За приписами ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 10 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно абз. 5 п. 2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі – Порядок № 1751), допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.

Згідно зі ст. 11 Закону № 2811-ХІІ для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров`я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім`ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону № 2811-ХІІ та п. 12 Порядку №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Син позивача ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про призначення допомоги при народження дитини позивач звернулася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто після спливу 12 місяців з дня народження дитини.

Водночас, статтею 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Даний адміністративний позов стосується інтересів дитини та спрямований на забезпечення її належного матеріального забезпечення. У спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач проживала у м. Горлівці Донецької області та всупереч своєї волі була змушений змінити місце проживання із родиною внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області, зважаючи на те, що відповідно до довідок внутрішньо переміщених осіб позивач із синами перемістились до м. Торецька з непідконтрольної території лише 30.01.2020, суд дійшов висновку про протиправність відмови у призначені допомоги при народженні дитини, оформленої рішенням від 04.02.2020.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справах № 591/610/16 (провадження № К/9901/12622/18), від 24 квітня 2019 року № 462/431/17 (провадження № К/9901/22554/18).

Стосовно відмови у призначенні позивачу допомоги на сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням від 25.02.2020 суд зазначає наступне.

Пунктом 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, визначено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

При цьому, право органу на проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві про призначення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за результатом перевірки, обов`язок особи повідомляти структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання/перебування передбачалось Пунктами 7, 8, 9 цього Порядку, а право комісії на відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати, в разі відсутності особи за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати – пунктом 13 вказаного Порядку.

За п.п. 6, 7 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з`явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися для проходження фізичної ідентифікації.

Разом із цим, п.п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, що набрала законної сили 04.07.2018, а також залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/12123/16.

Підставою для скасування цих нормативно-правових актів (їх окремих пунктів) судом визначалось те, що вони обмежують осіб, що належать до внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такими, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції України.

Суд зауважує, що зазначені нормативно-правові акти не є законом, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Так, згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат.

Право позивача на призначення певних видів соціальної допомоги не може ставитись в залежність від місця проживання особи.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, відмова у призначенні допомоги при народженні дитини, оформлена рішенням від 25.02.2020, також є протиправною.

Вимоги позивача про визнання протиправною відмови в нарахуванні та виплаті допомоги суд зазначає, що фактично ці вимоги дублюють одна одну. Оскільки відмови в призначенні допомоги оформлені відповідними рішеннями, що є актами індивідуальної дії, належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є визнання незаконними та скасування рішень відповідача від 04.02.2020 та від 25.02.2020 про відмову позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини. Отже, в задоволенні вимог про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті допомоги слід відмовити.

При вирішенні вимоги позивача про зобов`язання призначити вказану допомогу та здійснити її виплату суд виходить із наступного.

Відповідачем не заперечується факт належності поданих позивачем заяви та документів для призначення допомоги. Єдиною підставою для непризначення позивачу допомоги визначався пропуск 12-місячного строку для звернення за її призначенням (щодо сина ОСОБА_2 ) та відсутність за місцем фактичного проживання (щодо сина ОСОБА_3 ).

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи відсутність спору щодо належності поданих позивачем заяви та документів для призначення допомоги і незаконність визначених відповідачем підстав відмови у призначенні допомоги, беручи до уваги те, що управління соціального захисту населення при розгляді документів позивача мало лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки та мало прийняте передбачені законом рішення про призначення допомоги, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку вимоги позивача про зобов`язання призначити вказану допомогу за заявою від 30.01.2020 та здійснити її виплату є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 6.03.2019 у справі № 1640/2594/18, від 20.08.2019 у справі № 813/2273/18, від 23.01.2020 у справі № 580/1617/19.

Отже, наданий позивачем позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 цього Кодексу передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, оскільки спір виник внаслідок неправильних його дій, а отже, враховуючи сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає присудженню їй за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини від 04.02.2020 та від 25.02.2020.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою від 30.01.2020 і здійснити її виплату.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області (відповідач) – код ЄДРПОУ 26000411, місцезнаходження: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1.

Суддя А.С. Михайлик