Рішення № 89109368, 30.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року Справа № 160/2028/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року №Ф-8528-50/67У, в якій ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимагає від ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплатити недоїмку у розмірі 21030,90 грн.;

зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 43145015, відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 29293,44 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2019 року включно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.02.2020 року він дізнався, що у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на примусовому виконанні знаходиться вимога про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно вказаної вимоги ДПС у Дніпропетровській області вимагає від ОСОБА_1 сплатити недоїмку в сумі 21 030,90 грн., вважаючи, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати ЄСВ.

Позивач вважає, що винесення вимоги та її примусове виконання є порушенням його прав та законних інтересів, оскільки з 01.11.2011 року та по теперішній час позивач працює у ТОВ «ІМП» на посаді начальника відділу продажу, а відповідно перебуває у трудових відносинах з вказаною юридичною особою, яка є по відношенню до нього роботодавцем та сплачує за позивача ЄСВ.

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

11 березня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець. На дату формування оскаржуємої вимоги не перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Із врахуванням зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704,00 грн. на місяць ( 3200,00 грн. х 22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017). За 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8448,00 грн. У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць ( 3723,00 грн. х 22%, де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018). У 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918,06 грн. на місяць ( 4173,00 грн. х 22%, де 4173,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019).

Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2018 рік:

нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені;

1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04.2018 року, нарахування не сплачені;

2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 року, нарахування не сплачені;

3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10.2018 року, нарахування не сплачені.

Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15 819,54 грн.

Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2019 рік:

4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року, нарахування не сплачені;

1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені.

Сума недоїмки станом на 30.04.2019 року становила 21 030,90 грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу №Ф-8528-50/У від 21.05.2019 року, адже на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було проведено 01.07.2009 р. (номер запису: 2 224 000 0000 065166) та з 02.07.2009 року він був взятий на облік як платник податків та обліковувався як платник єдиного внеску за реєстраційним номером платника єдиного внеску - 04070320431.

18.02.2020 року було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (номер запису: 22240060002065166), що підтверджується роздруківкою інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21 травня 2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу №Ф8528-50/67У, згідно якої позивачу визначено для сплати суму ЄСВ у розмірі 21030,9 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної вимоги було те, що позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець. На дату формування вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Вказану вимоги позивач отримав 14.02.2020 року.

Зазначена вимога знаходиться на виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виконавче провадження №61269601.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу Форма ОК-5, Даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) у вигляді довідки сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 18.02.2020 року та Індивідуальних відомостей про застраховану особу Форма ОК-7, ними підтверджується, що протягом 2017, 2018, 2019 та 2020 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ІМП», ідентифікаційний код юридичної особи 33770533, отримував заробітну плату та його роботодавцем було сплачено ЄСВ за нього у сумі, що не була меншою мінімального розміру встановленого законом.

Крім того, факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «ІМП» підтверджується довідкою за вих. №7 від 17.02.2020 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 01.11.2011 року та по теперішній час працює у ТОВ «ІМП» на посаді начальника відділу продажу, а також копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, суд має зазначити, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Зазначена позиція суду підтверджується постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, адміністративне провадження №К/9901/28514/19.

Отже, враховуючи викладене, нарахування позивачу єдиного соціального внеску за 2017, 2018, січень-березень 2019 року є неправомірним.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 29293, 44 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2019 року включно, суд має зазначити наступне.

В Електронному кабінеті платника податків ОСОБА_1 за інтернет-адресою: https://cabinet.sts.gov.ua/tax-account. розміщено інформацію про нарахування позивачу станом на 21.01.2020 року недоїмки зі сплати ЄСВ у загальному розмірі 29293,44 грн., частина з яких у розмірі 21030,90 грн. станом на 19.11.2019 року включена до оскаржуваної вимоги, що підтверджується роздруківками цієї інформації.

До абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" були внесені зміни, згідно із Законом № 1774-VІІІ від 06.12.2016 та починаючи з 01.01.2017 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Позивач протягом 2017, 2018, 2019 та 2020 року, як фізична особа-підприємець, такі внески не сплачував, оскільки для цього відсутні законні підстави.

Як вбачається з оскаржуваної вимоги в ній не зазначено, що недоїмка у розмірі 21030,90 грн. розрахована станом на 19.11.2019 року.

Мінімальний розмір єдиного соціального внеску складав:

у 2017 році дорівнював 704,00 грн. за один місяць, а за рік 8448,00 грн.;

у 2018 році дорівнював 819,06 грн. за один місяць, а за рік 9828,72 грн.;

у 2019 році дорівнював 918,06 грн. за один місяць, а за рік 11016.72 грн.;

у 2020 році дорівнює 1039,06 грн. за один місяць, а за рік 12468,72 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що оскаржувана вимога стосується періоду нарахування з січня 2017 року по березень 2019 року включно: 8448,00 грн. (за 2017 рік) + 9828,72 грн. (за 2018 рік)+2754,18 грн. (за січень, лютий, березень 2019 року) = 21030,90 грн.

Загалом станом на 21.01.2020 року щодо ОСОБА_1 обліковується недоїмка по ЄСВ у загальному розмірі 29293,44 грн., до якого входить недоїмка відображена у оскаржуваній вимозі, а відтак 29293,44 грн. - 21030,90 грн.= 8262,54 грн. це недоїмка, яка протиправно нарахована ОСОБА_1 за період квітень 2019 року - грудень 2019 року (за дев`ять місяців 2019 року * 918,06 грн. = 8262,54 грн.)

Згідно з підпунктом 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно з п.2 Порядку - інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Згідно з п. 3.6 Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Розділом II. Порядку визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Облікові показники, які відображаються у ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Для організації оперативного обліку кожній ІКП присвоюється код, який її ідентифікує в інформаційній системі оперативного обліку органів ДФС та не може бути присвоєний іншій ІКП

Враховуючи протиправність нарахування позивачу заборгованості у розмірі 29293,44 грн., суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року №Ф-8528-50/67У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 29293,44 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2019 року включно.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1681,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник