Рішення № 89109317, 04.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 р. Справа№200/2906/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) про скасування постанов, зобов`язання вчинити дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Маріупольська міська рада звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанов, зобов`язання вчинити дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 лютого 2020 року Маріупольською міською радою отримано постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Масалаб Альони Ігорівни від 20.02.2020 року ВП № 61330844 про стягнення з Маріупольської міської ради виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та ВП № 61330788 про стягнення з Маріупольської міської ради витрат на проведення виконавчих дій у сумі 169,00 грн.

Отже, позивач вважає, що дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області є протиправними та просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Масалаб Альони Ігорівни від 20.02.2020 року ВП № 61330844 про стягнення з Маріупольської міської ради виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.; скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Масалаб Альони Ігорівни від 20.02.2020 року ВП № 61330788 про стягнення з Маріупольської міської ради витрат на проведення виконавчих дій у сумі 169,00 грн.; зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції Масалаб Альони Ігорівни винести постанову про закінчення виконавчого провадження 20.02.2020 року ВП № 61330844 та від 20.02.2020 року ВП № 61330788.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року у якості другого відповідача залучено відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків).

Представники сторін до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради, мотивуючи це тим, що відповідач діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи оскільки відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться у місті Краматорську, а розгляд справи буде проводитися на іншій адміністративно - територіальній одиниці, а саме у м. Слов`янськ.

Суд розглянувши вищезазначене клопотання прийшов до висновку, що воно є таким, що не підлягає задоволенню, оскілки відповідачем не надано жодного доказу, щодо неможливості прибути у судове засідання. Крім того, суд вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь - якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року по справі № 805/2928/18-а частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа ОСОБА_2 . Даним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольської міської ради № 7/23-2205 від 22.11.2017 року «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 та зобов`язано Маріупольську міську раду повторно розглянути на сесії звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2019 року вищевказане рішення залишено без змін.

09 квітня 2019 року по даній справі видані виконавчі листи.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходилось виконавче провадження № 59836586 з примусового виконання виконавчого листа № 805/2928/18-а від 09.04.2019 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов`язання Маріупольської міської ради повторно розглянути на сесії звернення ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

20 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альоною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59836586.

20 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альоною Ігорівною винесено постанову в рамках вищевказаного виконавчого провадження про стягнення з Маріупольської міської ради Донецької області витрати на проведення виконавчих дій у сумі 169,00 грн.

20 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Масалаб Альоною Ігорівною винесено постанову в рамках виконавчого провадження № 59836586 про стягнення з Маріупольської міської ради Донецької області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

05 вересня 2019 року до відповідача надійшло пояснення Маріупольської міської ради № 6288/2019 від 05.09.2019 року, яким було повідомлено, що питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:004:0718) площею 0,0865 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду винесено на черговій сесії. Також у вищевказаному поясненні позивач зазначив, що 16 серпня 2019 року стягувач звернувся з особистою заявою про тимчасове відкладення на розгляді сесії міської ради її питання, щодо затвердження проекту землеустрою до отримання нею роз`яснення від Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/2928/18-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено в роз`яснення судового рішення.

20 грудня 2019 року за вх. № 23356/02.1-40/ державним виконавцем скеровано вимогу про надання документальних підтверджень виконання вимог виконавчого листа.

10 січня 2020 року до відповідача надійшло пояснення Маріупольської міської ради від 27.12.2019 року № 9658/2019 року, яким повідомлено, що на виконання вимог № 23356/02.1-40/ від 20.12.2019 року боржник надає копію рішення Маріупольської міської ради від 05.09.2019 року № 7/44-4401 «Про повторний розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з матеріалів якого вбачається фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом № 805/2928/18-а від 09.04.2019 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.

19 лютого 2020 року державним виконавцем відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

26 лютого 2020 року позивач отримав постанови ВП № 61330844 та № ВП 61330788 від 20.02.2020 року, якими з Маріупольської міської ради стягнуто виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. та 169,00 грн. за витрати за провадження виконавчих дій.

Оскільки постанову державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 20.08.2019 року та постанову про стягнення виконавчого збору з боржника від 20.08.2020 року не було виконано позивачем по справі, а також не було оскаржено, державний виконавець відповідно до ч. 3 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», виділив вищевказані постанови в окреме провадження.

20 лютого 2020 року були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень АСВП 61330844 та АСВП 61330778).

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем постанови ВП № 61330844 від 20.02.2020 року про стягнення з Маріупольської міської ради виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та постанови ВП № 61330788 від 20.02.2020 року про стягнення з Маріупольської міської ради витрат на проведення виконавчих дій у сумі 169,00 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам що склались між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннями статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Отже, позивачем не надано жодного доказу, щодо добровільного виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року по справі № 805/2928/18-а до відкриття виконавчого провадження.

Щодо посилання позивача на той факт, що ОСОБА_1 надала до Маріупольської міської ради заяву від 16.08.2019 року, якою вона просить не виносити на розгляд сесії міської ради її питання про затвердження проекту землеустрою до розгляду Донецьким окружним адміністративним судом її заяви про роз`яснення судового рішення, суд зазначає наступне.

Порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону № 1404-VIII.

Отже, для зупинення виконавчий дій відповідача ОСОБА_1 повинна була звернутись з відповідною заявою саме до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені позивачем вимоги, щодо скасування постанов від 20.02.2020 року у виконавчих провадженнях ВП № 61330788 та ВП № 61330844, а також закінчення ВП № 61330788 та ВП № 61330844, є взаємовиключними, так як, якщо постанови про відкриття виконавчих проваджень будуть скасовані то державний виконавець не зможе закінчити виконавче провадження.

Також, суд вказує на те, що закінчення або завершення виконавчого провадження здійснюються відповідно до ст. 37 або ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в яких визначений виключений перелік підстав для закінчення або завершення виконавчого провадження.

Щодо посилання відповідача на те, що Маріупольською міською радою під час звернення до суду пропущено 10-тиденний строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанови від 20 лютого 2020 року, отже, граничний строк звернення до суду є 02 березня 2020 року.

Як вбачається з штрих коду поштового відправлення № 8750301132342, позивач направив даний адміністративний позов 02 березня 2020 року о 18 год. 49 хв.

З огляду на вищевикладене, позивачем не пропущено строку звернення до суду.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Маріупольської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) про скасування постанов, зобов`язання вчинити дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначений статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду у строки, що визначені статтею 287 КАС України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.М. Тарасенко