Ухвала суду № 89109229, 04.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 травня 2020 р. Справа №200/3098/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 року №Ю-702-00 на загальну суму 1 731 868,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» (далі за текстом – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (в подальшому – відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 року №Ю-702-00 на загальну суму 1 731 868,48 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 року позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору відповідно до заявлених вимог майнового характеру у розмірі 21 020,00 грн., про що надати суду оригінал квитанції, та заяви про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали, 13.04.2020 року позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що спірну вимогу від 14.01.2020 року було ним оскаржено в адміністративному порядку, рішення податкового органу про залишення скарги підприємства без задоволення від 27.02.2020 року отримано позивачем тільки 04.03.2020 року, а з позовом позивач звернувся 12.03.2020 року, отже позивач вважає, що встановлений строк для звернення до суду не пропущений.

Враховуючи викладене, суд приймає посилання позивача та приходить до висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Разом з тим, позивач усунув лише частково недоліки позовної заяви, оскільки на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2020 року позивачем не надано доказів сплати судового збору відповідно до заявлених вимог майнового характеру у розмірі 21 020,00 грн.

Однак, позивачем надана заява про відстрочення сплати судового збору, яка мотивована тим, що після виплати заробітної плати та обов`язкових платежів, залишок коштів на рахунку підприємства склав 1000 грн., крім того, за постановами державної виконавчої служби на грошові кошти позивача на банківських рахунках накладено арешти, що унеможливлює сплату судового збору. В підтвердження зазначених обставин позивачем надана виписка з банку та постанова про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку.

Розглянувши наведене клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто зазначена стаття визначає можливість, а не обов`язок відстрочення сплати судових витрат.

Окрім того, суд виходить з норм ст. 8 Закону України «Про судовий збір», з яких зокрема вбачається, що враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином суд вважає, що чинним законом встановлено вичерпний перелік щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Разом з цим, за нормами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ст. 73 цього ж Кодексу).

При цьому, за положеннями ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем не надано суду: довідки податкового органу із зазначенням усіх поточних рахунків (оскільки із наданих документів не вбачається, чи є у позивача інші рахунки, на яких можуть бути наявні грошові кошти та відсутні арешти на таких коштах), інформації про рух коштів на усіх рахунках за останні 12 місяців, балансу підприємства, довідки щодо наявного майна підприємства, довідки щодо отримання бюджетного фінансування за останні 12 місяців (у випадку отримання), та інших належних та допустимих доказів складності фінансового стану та об`єктивної неможливості сплати судового збору.

Між тим, обсяг наданих позивачем документів не є, на думку суду, достатнім доказом складності фінансового стану, що унеможливлював би сплату судового збору.

А отже, вирішуючи питання про достатність доказів для встановлення обставин – неможливості сплати судового збору, суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів, на підставі яких можливо було б дійти висновку про дійсно складний матеріальний стан підприємства і об`єктивну неможливість сплати ним судового бору у визначеному законом розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Додатково до наведеного суд також виходить з того, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивачем у встановлений законом та ухвалою суду від 24.03.2020 року строк не було надано доказів сплати судового збору відповідно до заявлених вимог майнового характеру у розмірі 21 020,00 грн., або належних і допустимих доказів об`єктивної неможливості його сплати, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Повернути позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 року №Ю-702-00 на загальну суму 1 731 868,48 грн.

3. Копію ухвали, а також документи, що додані позивачем до позовної заяви, надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Першого апеляційного адміністративного суду) протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідні суди.

Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID – 2019)» від 30.03.2020 року №540.

Суддя В.М. Чучко