Рішення № 89109217, 07.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 травня 2020 р. Справа № 126/96/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення № 025350003075 від 11.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії по інвалідності;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області провести призначення та виплату пенсії з 25.09.2019 року, обчисленої відповідно до ч. 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

стягнути на його користь судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він звернувся до Бершадського об`єднаного управління ПФУ щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якого пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Рішенням № 025350003075 від 11.11.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 28.07.1994 року по 08.07.1996 року в КСП ім. Лесі Українки; з 01.10.1996 року по 10.01.1997 року та з 10.03.1998 року по 01.03.1999 року в Бершадській районній державній лікарні ветеринарної медицини.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.03.1999 року по 15.04.2002 року; з 01.02.2006 року по 31.04.2006 року; періоди роботи в 2010,2012,2013,2014,2015 та 2019 роках, які в цілому дають стаж більше 10 років та право виходу на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 15.01.2020 року адміністративну справу за вказаним позовом передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду на підставі п. 2 ч.1 ст. 29 КАС України.

20.02.2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду з Бершадського суду Вінницької області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправно та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

13.03.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності , залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп від 43 років до досягнення особою 45 років включно -10 років.

Вказує, що рішенням № 025350003075 від 11.11.2019 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, так як згідно наданих позивачем довідок та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж, який дає право на призначення пенсії по інвалідності складає 7 років 05 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності.

Відповідач вказує, що для підтвердження наявного страхового стажу для призначення пенсії позивачем надано трудову книжку колгоспника № 260, у якій відсутні дані щодо дати народження позивача, а тому врахувати її неможливо.

При цьому до трудового стажу заявника зараховані періоди роботи з 28.07.1994 року по 08.07.1996 року в КСП ім. Лесі Українки згідно довідки № 311 від 10.09.2019 року, виданої ТОВ «Яланецьке»; з 01.10.1996 року по 10.01.1997 року та з 10.03.1998 року по 01.03.1999 року в Бершадській районній лікарні ветеринарної медицини згідно довідки Бершадської РДЛВМ від 18.09.2019 року № 189.

За таких обставин, відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

19.03.2020 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просив його позов задовольнити.

06.05.2020 року позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

07.05.2020 року сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду були повідомлені вчасно та належним чином.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 194, ч. 3 ст. 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

28.11.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивач надав: виписку з акта огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності; диплом про навчання; довідку про зміну назви організації; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, а саме довідки №189 від 18.09.2019 року та №311 від 19.09.2019 року; заяву про призначення пенсії; паспорт; трудову книжку; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення; пам`ятку пенсіонера.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025350003075 від 11.11.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що згідно поданих довідок та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж, який дає право на призначення пенсії по інвалідності складає 7 років 05 місяців 09 днів, що є недостатнім для визначення права на призначення пенсії по інвалідності.

Для підтвердження наявного страхового стажу для призначення пенсій, врахувати трудову книжку колгоспника № 260 неможливо, оскільки не вказана дата народження заявника ОСОБА_1 .

При цьому до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 28.07.1994 року по 08.07.1996 року в КСП ім. Лесі Українки; з 01.10.1996 року по 10.01.1997 року та з 10.03.1998 року по 01.03.1999 року в Бершадській районній державній лікарні ветеринарної медицини.

Також у рішенні повідомлено позивача про те, що він має право звернутись в органи соціального захисту населення для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію», а також має можливість добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування для набуття права на пенсійне забезпечення.

Судом досліджено наявну в матеріалах адміністративної справи копію трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , № 260 року від 01.12.1995 року та встановлено, що копії трудової книжки, наданої позивачем до суду зазначений рік народження позивача. Разом з тим, в копії, яка надана до суду разом із відзивом дата народження позивача не зазначена.

Із записів трудової книжки вбачається, що позивач працював у КСП ім.Лесі Українки (потім ТОВ «Яланецьке») з 28.07.1994 року по 08.07.1996 року ветфельдшером.

Також ОСОБА_1 працював у Бершадській районній державній лікарні ветеринарної медицини, а саме:

02.10.1996 року зараховано на посаду кучера Яланецької ветдільниці на підставі наказу № 45 від 02.10.1996 року;

10.03.1998 року він зарахований на посаду ветфельдшера Яланецької ветдільниці на підставі наказу № 26 від 13.03.1998 року;

01.03.1999 року він звільнений з посади завідуючого Яланецької ветдільниці за власним бажанням за ст. 36 КЗПП України на підставі наказу № 12 від 01.03.1999 року.

Відповідно до запису №6 від 15.04.2002 року в трудовій книжці запис №5 вважати недійсним.

Записом № 7 від 15.04.2002 року зазначено звільнити з посади зав Яланецької ветдільниці за власним бажанням за ст.38 УЗпП на підставі наказу №12 від 1.03.1998 року.

Відповідно до довідки Бершадської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 189 від 18.09.2019 року ОСОБА_1 дійсно працював в Бершадській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді кучера з 01.10.1996 року (наказ № 45 від 02.10.1996 року) по 10.01.1997 року (наказ №1 від 14.01.1997 року); на посаді ветфельдшера з 10.03.1998 року (наказ № 26 від 13.03.1998 року) по 10.06.1998 року (наказ № 42 від 10.06.1998 року); на посаді завідуючого ветдільниці з 11.06.1998 року (наказ № 42 від 10.06.1998 року) по 01.03.1999 року ( наказ № 12 від 01.03.1999 року).

Відповідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 301910 від 25.07.2019 року позивачу встановлена третя група інвалідності до 01.08.2020 року.

Позивач, вважаючи, що йому протиправно не зарахували до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1999 року по 15.04.2002 року; з 01.02.2006 року по 31.04.2006 року; періоди роботи в 2010,2012,2013,2014,2015 та 2019 роках, які в цілому дають стаж більше 10 років та право виходу на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 ( 301-93-п ) «Про трудові книжки працівників», та прийнятою відповідно до зазначеної постанови Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.

Відповідно до п.п.1.1 Інструкції №110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Вказаною статтею визначено порядок обчислення страхового стажу, а саме: періоди трудової діяльності, що враховувалися для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (по 31.12.2003), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи), а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 3 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, до набрання чинності Законом України №1058-IV (по 31.12.2003), періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до ст. 3, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків

Згідно статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Судом досліджено наявну в матеріалах адміністративної справи копію трудової книжки колгоспника № 260 року від 01.12.1995 року та встановлено, що в ній міститься запис № 6 від 15.04.2002 року про те, що запис за № 5 вважати недійсним; запис № 7 від 15.04.2002 року про звільнення з посади завідуючого ветфельдшера за власним бажанням за ст. 38 КЗПП України на підставі наказу № 12 від 01.03.1998 року.

Суд вважає доводи позивача про те, що він з 01.03.1999 року по 15.04.2002 року працював в Бершадській районній державній лікарні ветеринарної медицини неаргументованими, оскільки в записі №7 лише змінено підстави звільнення позивача, а саме ст. 36 КЗпП України на ст.38 КЗпП України. Крім того, в записі вказано дату наказу №12 - 1.03.1998 року, що також не узгоджується із датами наказів про прийняття на роботу в записі №4 (10.03.1998 року) та №5.

Враховуючи наведені неточності в записах трудової книжки для визначення трудового стажу слід керуватися п. 3 Порядку № 637 відповідно до якого, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зараховано стаж роботи позивача в Яланецькій ветдільниці на підставі довідки Бершадської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 189 від 18.09.2019 року.

Що стосується доводів позивача, що до його стажу протиправно не зараховано також періоди роботи з 01.02.2006 року по 31.04.2006 року; періоди роботи в 2010,2012,2013,2014,2015 та 2019 роках, які в цілому дають стаж більше 10 років та право виходу на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то судом встановлено наступне.

З Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК - 5) щодо застрахованої особи ОСОБА_1 вбачається, що Бершадська районна лікарня ветеринарної медицини (код страхувальника 00691412) за звітний період за 1999 рік (місяць 1, 2, 3) сплачувало страхові внески за позивача.

Далі відомості про сплату страхових внесків за позивача до 2006 року у реєстрі відсутні.

Щодо доводів позивача щодо не зарахування йому періодів роботи з 01.02.2006 року по 31.04.2006 року; періодів роботи в 2010,2012,2013,2014,2015 та 2019 роках, суд зазначає таке.

З Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК - 5) щодо застрахованої особи ОСОБА_1 вбачається, що:

Окружна виборча комісія територіального виборчого округу № 16 (код страхувальника 34004909) за звітний період 2006 року сплатила страхові внески у 4 місяці;

Окружна виборча комісія територіального виборчого округу № 16 (код страхувальника 34928019) за звітний період 2007 року сплатила страхові внески у 9 та 10 місяцях;

Окружна виборча комісія територіального виборчого округу № 17 з виборів Президента України 17.01.2010 року (код страхувальника 36166204) за звітний період 2010 року сплатила страхові внески в першому місяці;

Окружна виборча комісія з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 17 (код страхувальника 38023265) за звітний період 2012 року сплатила страхові внески в 10 місяці;

Споживче товариство «Коопзаготпром ЛГ» (код страхувальника 37908499) за звітний період 2013 року сплатила страхові внески у 8 місяці, за звітний період 2014 року сплатило страхові внески у 7 місяці; за звітний період 2015 року сплатило страхові внески у першому місяць;

Бершадська районна виборча комісія Вінницької області (код страхувальника 34094725) за звітний період 2015 року сплатила страхові внески в 10 місяці.

Зазначені періоди зараховано до стажу позивача відповідно протоколу призначення пенсії та розрахунку стажу, наданого відповідачем на ухвалу суду.

Також позивачу зараховано навчання в Тульчинському технікумі ветеринарної медицини з 01.09.1990 року по 28.06.1994 року.

Позивачем разом із заявою про призначення пенсії не надано інших документів чи відомостей щодо його роботи за 2006, 2007, 2010, 2012, 2013, 2014, 2015 роки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правильно розраховано стаж позивача відповідно до наданих ним довідок, диплому молодшого спеціаліста, а також відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 07.05.2020.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна