Рішення № 89109199, 07.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року Справа № 160/13522/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підриємця ОСОБА_1 до відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради про визнання незаконними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради, в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати Акт інспекційного відвідування №ОМС-ДН2864/1914/АВ від 04 жовтня 2019 року;

постанову №ОМС-ДН2846/1914/АВ/П/ВП/ТД-ФС від 14.11.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами штрафу у розмірі 125 190 грн. на підставі абз.2 ч.2 с.265 КЗпП України;

припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ДН2846/1914/АВ/П від 04.10.2019 року.

В обґрунтовування свого позову позивачка зазначила про незаконність дії відповідача з проведення перевірки, складання Акту інспекційного відвідування № ОМС-ДН2864/1914/АВ від 04 жовтня 2019 року. А відтак вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню Постанова №ОМС-ДН2846/1914/АВ/П/ВП/ТД-ФС від 14.11.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами штрафу у розмірі 125 190 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України та Припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ДН2846/1914/АВ/П від 04.10.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року прийнята справа до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року та від 24 лютого 2020 року відкладено підготовче засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року продовжено підготовче засідання.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що проведення інспекційного відвідування було здійснено на підставі пп. 3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю затверджений постановою КМУ від 21.08.2019 №823, а саме за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у пунктах 1,2, 4-7 цього пункту» та листу/або звернення/ або службової записки внесено до «Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця». Таким чином, підстави для видання Наказу від 03.10.2019 №5/2846 «Про призначення інспекційного відвідування» Позивача вважають законними та відповідають вимогам діючого законодавства України, як і Направлення на проведення інспекційного відвідування від 03.10.2019 №5/2846/1914. Отже усі документи, які складені під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (Позивач) та за результатами інспекційного відвідування останньої, були прийнятті в відповідності до вимог закону та направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 (Позивач) зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до чинного законодавство України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України - суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що відділом праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради в період з 03.10.2019 по 04.10.2019 проведено інспекційне відвідування за місцем реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОМС-ДН2846/1914/АВ від 04.10.2019 року та винесено припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ДН2846/1914/АВ/П.

31 жовтня 2019 року відповідачем складено акт № ОМС-ДН2846/1914/АВ/П/ВП про відмову від підпису у зв`язку з неотриманням акту та припису із підписом ФОП ОСОБА_1 , (а.с. 19).

07 листопада 2019 року на адресу позивачки направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 06.11.2019 року № 929.

На підставі Акту № ОМС-ДН2846/1914/АВ від 04.10.2019 року та у відповідності до Порядку № 509, відділом праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради було винесено Постанову про накладення штрафу від 14 листопада 2019 року № ОМС-ДН2846/1914/АВ/П/ВП/ТД-ФС за порушення вимог ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України у розмірі 125190,00 грн.

Позивач не погодившись із висновками акту перевірки, приписом та постановою про накладення штрафу звернулась до суду із вказаним позовом.

При вирішенні справи по суті суд виходить з наступного: процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок №823).

Відповідно до п.1 розділу 1 Порядку №823 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з пп.3 п.3 розділу 2 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Даний підпункт відсилає до шести можливих підстав для проведення інспекційного відвідування, серед яких:

за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп.1 п.5 розділу 2 Порядку №823);

за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин (пп.2 п.5 розділу 2 Порядку №823);

за рішенням суду (пп.4 п.5 розділу 2 Порядку №823);

за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин (пп.5 п.5 розділу 2 Порядку №823);

за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників (пп.6 п.5 розділу 2 Порядку №823);

за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю (пп.7 п.5 розділу 2 Порядку №823).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 7 ЗУ № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (ч. 1 ст. 1 ЗУ № 877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом (серед інших) неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами.

Частина 1 статті 6 ЗУ № 877-V містить перелік підстав для проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).

Із акту перевірки від 04 жовтня 2019 року вбачається, що інспекційне відвідування проведено на підставі наказу від 03.10.2019 року № 5/2846 та направлення від 03.10.2019 року № 5/2846/1914, на підставі підпункту першого пункту 5 Порядку № 823, тобто за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Так, відповідно до п.п.3 п.5 Порядку № 823, однією з підстав для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Таким чином, доводи відповідача про правомірність призначення інспекційного відвідування за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з посиланням на п.п.3 п.5 Порядку № 823 є необґрунтованими та протирічать вказаному Порядку.

Суд зауважує, що відповідачем доказів звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, яке стало підставою для прийняття рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування до суду не надано, а відтак правомірність призначення перевірки на підставі підпункту першого пункту 5 Порядку № 823 судом не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що аналізованими нормами Закону № 877-V, Порядку № 823, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема інспекційних відвідувань. Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки.

Таким чином, проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов`язкову наявність підстави, з якою закон пов`язує можливість її проведення. Відсутність підстав для проведення перевірки дає право суду зробити висновки про відсутність яких-небудь правових наслідків такої перевірки та тягне за собою скасування рішень, що прийняті за її результатами.

Оскільки відповідач не дотримався жодного з принципів визначених ч. 2 ст. 2 КАС України при прийнятті рішення, допустив порушення процедури проведення перевірки, то суд не надає оцінки порушенню виявленому в акті перевірки та обґрунтуванням позивачки щодо невідповідності складених відповідачем документів законодавству України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що припис № ОМС-ДН2846/1914/АВ/П від 04.10.2019 року про усунення виявлених порушень та Постанова про накладення штрафу від 14 листопада 2019 року № ОМС-ДН2846/1914/АВ/П/ВП/ТД-ФС підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

У той же час, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 та у постанові від 17.09.2019 по справі № 810/3806/19.

Крім того, суд зазначає, що в справі ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" зазначається, що відшкодовуються витрати, які мають розумний характер. Так, у цій справі підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 28000,00 грн до 14000,00 грн для суду касаційної інстанції стала відсутність у договорі пунктів щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, а умова про те, що гонорар оплачується на підставі рахунку виявилася недостатньою.

Тобто, погодинний розрахунок "затраченого часу адвоката на супроводження справи наведений у рахунку та сплачений клієнтом" на думку суду, не є достатнім доказом для стягнення такої суми.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи із положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, зі змісту заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до заяви доказів, вбачається, що розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу, становить 15 000,00 грн., (із розрахунку 15 годин * 1 000,00 грн. із визначеним переліком послуг: ознайомлення із матеріалами справи, збір доказів - 3год., складання, оформлення та подання позовної заяви, підготовка копій додатків до позовної заяви відповідно кількості учасників справи - 5год., складання та подання заяви про забезпечення позовної заяви - 2год., складання інших заяв та/або клопотань з процесуальних питань - 1год., складання та надіслання адвокатських запитів - 1год., участь у судових засіданнях - 1год.) та підтверджується ордером на надання правової допомоги, укладеним Договором про надання правової допомоги від 26.11.2019 року, Актом наданих послуг від 30.01.2020 року, розрахунковою квитанцією №30-01 від 30.01.2020 року.

Враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу та часткове задоволення позовних вимог, а також те, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребувало значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що заявлена сума винагороди є неспівмірною, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 4000 грн.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, беручи до уваги обставини цієї справи, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3172,90 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ОМС-ДН2846/1914/АВ/П від 04.10.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН2846/1914/АВ/П/ВП/ТД-ФС від 14.11.2019 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3172,90 (три тисячі сто сімдесят дві гривні 90 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ - 42879910).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ - 42879910).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев