Рішення № 89109070, 07.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 травня 2020 р. Справа № 120/1487/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Тетяни Михайлівни, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просила:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області у призначенні пенсії як державному службовцю по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, на підставі даних довідки від 30.01.2020 року № 0200-0503-8/2157 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а також про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (з 01.05.2016 року) в розмірі 60% від суми заробітної плати;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницькій області призначити пенсію як державному службовцю по інвалідності з 31.01.2020 року ОСОБА_1 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-Х1І (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), на підставі даних довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 30-ф від 13.02.2020 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в даних довідках;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницькій області надалі здійснювати щомісяця нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-Х1І в розмірі 60 % від заробітку зазначеного в довідках № 30-ф від 13.02.2020 року та № 0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 31.01.2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 31.01.2020 року звернулась з заявою до відповідача про призначення пенсії державного службовця як інваліду II групи, на виконання вимог статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», статті 66 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», із включенням в розрахунок всіх складових до суми заробітної плати, які відображені в довідці від 30.01.2020 року № 0200-0503-8/2157.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830006833 від 07.02.2020 року позивачу відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що позивач не досягла встановленого ст.26 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.

На думку позивача, станом на 1 травня 2016 року її стаж державного службовця становив більше двадцяти чотирьох років, що відповідає умовам збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ та передбаченим пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889- VІІІ «Про державну службу», а тому вважає відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця протиправною.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

23.04.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Тобто, існує обов`язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 1058, для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

На думку відповідача, Законом України «Про державну службу» не передбачено чинної норми для реалізації права переходу пенсії по інвалідності із зміною спеціального Закону.

В іншому випадку, позивач набуде право переходу з виду на вид, коли досягне загального пенсійного віку та за бажанням склавши заяву звернеться до Головного управління для переведення на пенсію по віку передбачену ст. 26 Закону № 1058.

Зазначає, що з дати набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, тобто з 01.05.2016 року, особи з числа державних службовців, яким встановлено інвалідність, втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 «Про державну службу», проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058 у встановлених ст. 33 Закону розмірах.

За таких обставин, відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 263 КАС України справи визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ 12ААБ № 370138, виданої 24.07.2019 року.

30.07.2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви додала: виписка з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності; диплом про навчання; довідка про присвоєння ідентифікаційного коду; документи про місце проживання особи; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; трудову книжку.

09.07.2019 року позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

31.01.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

До заяви додала: довідку про джерела доходів з 01.07.2000 року №0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; трудову книжку або документи про стаж.

Відповідно до довідки № 0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданої ОСОБА_1 , про те, що вона працювала в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області на посаді начальника відділу виконання бюджету та бюджетно фінансової звітності фінансово - економічного управління, заробітна плата станом на січень 2020 року становила: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років 50% (за стаж державної служби 27 років 10 місяців 13 днів).

Разом з тим, за наслідками здійснення зустрічної перевірки достовірності нарахованих сум заробітної плати та сум, зазначених у довідці, виданій для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» ( акт №448 від 13.02.2020 року) було надано нову довідку про складові заробітної плати (оклад, ранг, вислуга) з урахуванням окладів, затверджених штатним розписом на 2020 рік за №30-ф від 13.02.2020 року.

Також позивачу видано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2019 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830006833 від 07.02.2020 року відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що позивач не досягла встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.

У вказаному рішенні зазначено, що станом на 01.05.2016 року позивач перебувала на державній службі. Стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 року складає 24 роки 01 місяць 01 день ( з 01.04.1992 року по 01.05.2016 року). Станом на 31.01.2020 року на момент звернення до відповідача з перерахунком позивач досягла 57 років 10 місяців 26 днів. При цьому, страховий стаж позивача складає 39 років 06 місяців 10 днів. Додатково повідомлено позивача про те, що вона набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», після досягнення нею 60-річного віку.

Позивач вважає відмову відповідача у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця протиправною, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).

Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII. Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії у п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII не встановлено.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Судом установлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить 27 років 10 місяців 13 днів, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року.

Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ 12ААБ № 370138, виданої 24.07.2019 року.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).

Суд не приймає доводи відповідача про те, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.

Тому суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830006833 від 07.02.2020 року про відмову в переведенні на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю по інвалідності з 31.01.2020 року відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у відповідних довідках.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача надалі здійснювати щомісяця нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-Х1І в розмірі 60 % від заробітку зазначеного в довідках № 30-ф від 13.02.2020 року та № 0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року, то суд звертає увагу, що захист прав позивача буде забезпечено зобов`язанням відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю по інвалідності з 31.01.2020 року відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, що передбачає виплату саме такого виду пенсії надалі.

Ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, він стягненню зі сторін не підлягає.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830006833 від 07.02.2020 року про відмову в переведенні на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію як державному службовцю по інвалідності з 31.01.2020 року ОСОБА_1 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, на підставі даних довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 30-ф від 13.02.2020 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 0200-0503-8/2157 від 30.01.2020 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в даних довідках.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 31.01.2020 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 07.05.2020.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна