Рішення № 89107686, 07.05.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2020 року Справа № 903/157/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О. Г.,

розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія” Нафтогаз України”

до відповідача: Володимир- Волинського агротехнічного коледжу

про стягнення 10216грн. 48коп.

без виклику сторін

встановив: позивач – АТ “Національна акціонерна компанія” Нафтогаз України” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – Володимир- Волинського агротехнічного коледжу 10216грн., 48коп. з яких: 3347грн. 25коп. пені, 1558грн. 59коп.- 3% річних та 5310грн. 64коп. інфляційних втрат. Також, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовна заява обгрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору постачання природного газу №00376/16-ТЕ-2 від 28.11.2016р. щодо своєчасної оплати за переданий газ, внаслідок чого відповідачу нараховано штрафні санкції у вигляді пені, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою суду від 05.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Також, відповідачу встановлено строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2020р., що надсилалась сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримана сторонами про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та витяг з сайту «Укрпошта».

Згідно ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 12.03.2020р., про що свідчить витяг з сайту «Укрпошта». Відповідач відзиву на позов та заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження суду не подав.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших письмових заяв чи клопотань, суд дійшов висновку про проведення розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

28.11.2016 між позивачем- ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальником та відповідачем- Володимир- Волинським агротехнічним коледжем як споживачем укладено договір поставки природного газу №00376/16-ТЕ-2.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п. 3.4. договору сторони передбачили, що приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання – передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість- 5930грн. 40коп. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40коп.)

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Пунктом 12 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 листопада 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2016р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п.8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов договору №00376/16-ТЕ-2 від 28.11.2016р. 31.12.2016р. позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 32142грн. 77коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016р. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, переданого 31.12.2016р. виконав в повному обсязі, але з порушенням строків оплати, визначених договором, що підтверджується сальдом по підприємству та довідкою по операціях за договором.

Внаслідок порушення відповідачем строків оплати позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3347грн. 25коп. за період з 26.01.2017р. по 19.09.2018р.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 нього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. укладеного між сторонами договору № 00376/16-ТЕ-2 від 28.11.2016р. визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За таких обставин, нарахована позивачем пеня у розмірі 3347грн. 25коп. за період з 26.01.2017р. по 19.09.2018р. є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, відповідачу нараховано 1558грн. 59коп. -3% річних за період з 26.01.2017р. по 19.09.2018р. та 5310грн. 64коп. інфляційних втрат за період з 26.01.2017р. по 30.09.2018р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, підставними та підлягають до задоволення.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236- 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,–

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Володимир- Волинського агротехнічного коледжу (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, будинок 27, код ЄДРПОУ 00727771) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 10216грн. 48коп., з яких: 3347грн. 25коп. пені, 1558грн. 59коп.- 3% річних та 5310грн. 64коп. інфляційних втрат, а також 2102грн. витрат по сплаті судового збору..

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно- західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено та підписано 07.05.2020.

Суддя О. Г. Слободян