Ухвала суду № 89105781, 05.05.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/18408/18

Провадження № 4-с/643/27/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2020 року Московський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові скаргу ОСОБА_1 , на дії та рішення державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) – Машкіної Ірини Олегівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною скаргою, в якій просить: визнати дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) – Машкіної ОСОБА_3 з виселення її, з квартири АДРЕСА_1 10.01.2020року неправомірними; відмінити постанову від 18.11.2019року та акт державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) – про її виселення від 10.01.2020року з квартири АДРЕСА_2 .

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що 12.04.2019року Московським районним судом м.Харкова винесено рішення про виселення її з квартири АДРЕСА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до неї про виселення. Вона квартиру АДРЕСА_3 зазначеного АДРЕСА_4 , вона займає квартиру АДРЕСА_5 , житловою площею 16,07 кв.м., відповідно до трудового договору від 01.01.2006року з балансоутримувачем будинку. ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 29,8 кв.м. Тобто квартира ОСОБА_2 та квартира, яку вона займає, не є ідентичними за номерами (у неї 348, у ОСОБА_2 – 92), за житловою площею (у неї – 16,7 кв.м., у ОСОБА_5 – 29,8 кв.м.), за складом ( у неї одна кімната, у ОСОБА_2 – дві). 10.01.2020року об 11-00год., державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Машкіна І.О. прийшла з співробітниками поліції, адвокатом ОСОБА_6 , та її сином, які діяли від імені ОСББ, та зазначила, що у неї на виконанні знаходиться виконавче провадження з її виселення з квартири АДРЕСА_2 , та зазначила, що вона її примусово висиляє з вказаної квартири. Вона зазначила державному виконавцю, що постанови про виселення з квартири АДРЕСА_2 , вона не отримувала, та вона має право на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження про виселення, що вона мешкає в квартирі АДРЕСА_5 , а не АДРЕСА_3 . Таким чином, вона постанови про відкриття провадження про виселення всупереч вимогам ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо надіслання постанови рекомендованим поштовим відправленням не отримувала. Всупереч вимогам ч.2 ст.66 ЗУ «Про виконавче провадження» про день та час примусового виселення письмово проінформована не була. Її вимоги про вручення їй постанови та повідомлення про виселення державний виконавець проігнорувала, та склала акт про її примусове виселення 10.01.2020року, який вона відмовилася підписувати. Діями державного виконавця Машкіною І.О. порушено її права на проживання в квартирі АДРЕСА_1 , повноважень по виселенню з квартири АДРЕСА_5 державний виконавець не мала.

Старший державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) – Машкіна І.О. подала до суду відзив на скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування відзиву зазначила, що на виконанні в Московському ВДВС у м.Харкові СМУМЮ (м.Харків) перебувало виконавче провадження №60593236 по примусовому виконанню виконавчого листа по справі №643/18408/18 виданого 24.10.2019року Московським районним судом м.Харкова щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. 18.11.2019року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії направлено сторонам виконавчого провадження. 23.12.2019 року державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_6 , у зв`язку з тим, щоб перевірити чи виконано рішення суду добровільно не вбачалось можливим у зв`язку з відсутністю мешканців квартири, державним виконавцем було залишено додатково у двері постанову про відкриття виконавчого провадження, виклик державного виконавця та повідомлення відповідно якого державним виконавцем 10.01.2020року буде проведено примусові дії щодо виселення боржника згідно рішення суду. Боржник на виклик державного виконавця не з`явився до відділу. Так, 10.01.2020року державним виконавцем Машкіною І.О., згідно акту, було виконано рішення суду щодо виселення боржника за вищевказаною адресою, та того ж дня винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, дії державного виконавця при виконанні судового рішення в повному обсязі відповідають ЗУ «Про виконавче провадження».

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема як зазначено в рішенні по справі «Шмалько проти України від 20.07.2004 р. (заява №60750/00), «Ромашов проти України» від 27.07.2004р. (заява №67534/01), «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997р. для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів вжити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м.Харкова від 12.04.2019року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01.08.2019року, та постановою Верховного суду від 25.09.2019року, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Постановою старшого державного виконавця Московського ВДВС м.Харків ГТУЮ у Харківській області Толочко К.Л. від 18.11.2019року було відкрито виконавче провадження № 60593236 з виконання виконавчого листа №643/18408/18 виданого Московським районним судом м.Харкова 24.10.2019року про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження 18.11.2019року.

23.12.2019 року державним виконавцем Машкіною І.О. було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_6 , двері у квартиру ніхто не відкрив, у зв`язку з чим державним виконавцем було залишено у двері постанову про відкриття виконавчого провадження, виклик державного виконавця та повідомлення відповідно якого державним виконавцем 10.01.2020року буде проведено примусові дії щодо виселення боржника, про що складно відповідний акт.

Постановою державного виконавця від 24.12.2019року у ВП №60593236 було залучено працівників Московського ВП ГУНП у Харківській області, для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 10.01.2020 об 11год.00хв. за адресою: АДРЕСА_6 .

Постановою начальника Московського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 09.01.2020року було утворено виконавчу групу з примусового виконання рішення суду щодо виселення.

10.01.2020року державним виконавцем Машкіною І.О., згідно акту, було виконано рішення суду щодо виселення боржника за вищевказаною адресою, та 10.01.2020року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1, 5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Дана норма статті Закону є імперативною і не може змінюватись на свій розсуд виконавцем.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Таким чином, державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законом. Державний виконавець виконала вимоги закону щодо надіслання копій постанов за адресою вказаною у виконавчому листі. Доводи заявника про те, що вона не отримала постанову не може бути підставою для її скасування як незаконної.

Суд не бере до уваги доводи заявника про те, що державний виконавець не мала права виселяти її з квартири, оскільки вона мешкає у квартирі АДРЕСА_5 в АДРЕСА_2 , та ці квартири не є ідентичними, оскільки вказане спростовується рішенням Московського районного суду міста Харкова від 12 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду м.Харкова від 01.08.2019року, та постановою Верховного Суду від 25.09.2019року.

Згідно зі ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Крім того, у відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення скарги відсутні, оскільки державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) – Машкіна І.О. діяла в межах повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому у задоволенні скарги суд відмовляє у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 / АДРЕСА_7 , на дії та рішення державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) – Машкіної Ірини Олегівни /м.Харків, майдан Захисників України, 7/8/, заінтересована особа: ОСОБА_2 / АДРЕСА_8 / залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 06.05.2020року.

Суддя Т.М.Довготько