Рішення № 89104949, 04.05.2020, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/954/19

№ провадження 2/624/54/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 04 травня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі: головуючої судді - Куст Н.М., секретаря судового засідання – Проскурні Л.М.,

справа №624/954/19,

найменування (ім`я) сторін, прізвища та ініціали представників учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач: приватне підприємство «Агропрогрес»,

вимога позивача: про розірвання договору оренди земельної ділянки та передачу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Агропрогрес» (далі ПП – «Агропрогрес»), зобов`язати відповідача негайно передати позивачу земельну ділянку загальною площею 6,229 га, що розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, в стані придатному для цільового використання та оформити акт прийому-передачі земельної ділянки.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2016 року, спадкова справа № 81/2016, виданого державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області спадкоємцями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її донька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 6,2429 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 6323184500602:000:0116 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 34.

Вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 , згідно договору оренди землі від 09 жовтня 2014 року та зареєстрованого 29 грудня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, передала в оренду ПП «Агропрогрес» строком на десять років.

Про даний договір позивач дізналася згодом, так як ні другого екземпляра договору, ні будь-якої іншої інформації не мала. Про факт підписання та укладання та про волевиявлення матері позивачу не відомо.

На численні звернення позивача до приватного підприємства «Агропрогрес» не надано будь-якої інформації, щодо копії договору чи умов договору оренди. В зв`язку з порушенням її прав, на дану земельну ділянку вона вимушена була звернутися за правовою допомогою до Адвокатського бюро «Пілігрім П.О.» та отримала відповідь з копією договору.

12 жовтня 2019 року позивач звернулася до ПП «Агропрогрес» з заявою-вимогою, щодо повернення власнику земельної ділянки, але отримала відмову та підтвердження того, що дане підприємство використовує земельну ділянку та відмовляється повертати їй, так як вважають, що до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Вважає, що дане твердження суперечить законодавству України. Відповідач не виявив доброї волі для вирішення спору у позасудовому порядку. Зазначає, що орендна плата за користування земельною ділянкою є незначною і не відповідає волевиявленню позивача, з нею як із власником земельної ділянки договір оренди не було укладено. Вона була позбавлена можливості отримати матеріальні блага, на які могла розраховувати при укладенні договору оренди з орендарем.

Виклад позиції відповідача:

Відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та не обґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, такими, що не підлягають задоволенню, а факти наведені позивачем у позовній заяві не відповідають дійсності.

І. Хронологія розвитку подій. Заява про застосування строків давності.

Дійсно, 09 жовтня 2014 року між ПП «Агропрогрес» та ОСОБА_3 укладено договір оренди її земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, площею 6,2429 га, кадастровий номер 6323184500:02:000:0116, строком на 10 років.

Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Кегичівського РУЮ Харківської області Григоренко М.Д. 29 грудня 2014 року, рішення про державну реєстрацію №18425080, номер запису про інше речове право 8288838.

Таким чином вказаний договір вважається дійсним, його укладено за вільного волевиявлення сторін, він скріплений підписами сторін та відображав волю сторін на його укладення, що не оспорюється позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Вищезазначена земельна ділянка успадкована її донькою ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 від 19 жовтня 2016 року, номер в реєстрі 649, спадкова справа № 81/2016.

Твердження позивача, щодо відсутності відомостей щодо вищезазначеного договору, а також відсутності його примірника (копії), не обізнаності з його умовами не відповідають дійсності.

Так, вже 27 жовтня 2016 року, тобто через 8 днів після отримання свідоцтва про спадщину, позивач звернулася до ПП «Агропрогрес» із заявою щодо видачі їй орендної плати по спірному договору оренди земельної ділянки.

При цьому позивач у своїй заяві зазначає про дату укладення цього договору.

Більш того, слід зазначити, що під час оформлення спадщини позивачем замовлявся витяг Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки ОСОБА_3 , у якому присутня інформація щодо спірного договору оренди землі.

Отже позивач, принаймні, станом на 27 жовтня 2016 року достовірно володів інформацією про те, що земельна ділянка знаходиться в оренді у ПП «Агропрогрес» на підставі спірного договору оренди землі.

При цьому позивач звернувся до суду лише у грудні 2019 року.

Строк позовної давності для позивача розпочався щонайменше з 27 жовтня 2016 року (дата звернення до ПП «Агропрогрес») та закінчився відповідно 27 жовтня 2019 року, при цьому позивач звернувся до суду у грудні 2019 року, тобто після спливу строку давності, про що відповідач заявляє.

ІІ. Факти, наведені позивачем, які не відповідають дійсності.

Як зазначено вище позивач надав недостовірні відомості щодо обізнаності з наявністю спірного договору оренди землі.

Крім того, позивач зазначає, про розмір орендної плати та те, що вона є незначною.

При цьому позивач, хоча і додав до позовної заяви відповідь ПП «Агропрогрес» від 12 серпня 2019 року на адвокатський запит адвоката ОСОБА_5 О ОСОБА_6 , при цьому не звернув увагу на його зміст.

Так, не зважаючи на відсутність додаткових угод із власником земельної ділянки щодо підвищення орендної плати, ПП «Агропрогрес» прийнято рішення в односторонньому порядку по виплаті орендної плати у збільшеному розмірі.

Зокрема, по спірному договору оренди землі: 2015 рік – нараховано 7453,42 грн., видано 6000 грн. (утримано податків 1453,42 грн.); 2016 рік – нараховано 11428,6 грн., видано 9200 грн. (утримано податків 2228,57 грн.); 2017 рік – нараховано 12670,81 грн., видано 10200 грн. (утримано податків 2470,81 грн.); 2018 рік – нараховано 12670,81 грн., видано 10200 грн. (утримано податків 2470,81 грн.); 2019 рік – нараховано 12670,81 грн., видано 10200 грн. (утримано податків 2770,81 грн.).

Вказану орендну плату отримувала ОСОБА_3 , а у подальшому позивач ОСОБА_1 без будь-яких заперечень.

Крім того, позивач неодноразово посилається на те, що вона позбавлена можливості отримати те, на що розраховувала по спірному договору оренди землі. Разом з тим, позивач не взяв до уваги те, що ПП «Агропрогрес» неодноразово в усному порядку, а у відповіді на її заяву від жовтня 2019 року і у письмовій формі, було запропоновано провести перемовини стосовно укладення нового договору, чи додаткової угоди до старого договору про заміну сторони, на умовах орендодавця, наводився телефон для консультацій (копія листа, опису вкладення та чеку додається).

При цьому позивач жодного разу не звернувся до ПП «Агропрогрес» із відповідними пропозиціями.

ІІІ. Невідповідність позовних вимог чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини.

У позовній заяві зазначено про підстави визнання договору недійсним, зокрема з підстав передбачених ст. 215 ЦК України та ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі».

Будь-яких порушень в момент вчинення правочину (тобто під час укладення договору з померлою ОСОБА_3 ) допущено не було, і сам позивач про це не заявляє.

Більш того, позивач просить саме розірвати договір, а не визнати його недійсним, що ускладнює сприйняття позовної заяви.

Пунктом 40 спірного договору оренди земельної ділянки передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 24 грудня 2019 року позовну заяву позивача залишено без руху.

Ухвалою суду від 03 січня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29 січня 2020 року на 11 год.

Відповідач у судове засідання не з`явився, натомість надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні позивач та її представник обставини викладені у позовній заяві підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог, зазначили про малий розмір орендної плати, про невідповідність кадастрового номера у договорі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Крім того, представником позивача зазначено про те, що відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору та сплачує орендну плату у більшому розмірі ніж передбачено договором. Позивач вказала, що орендну плату отримувала, в тому числі і за 2019 рік.

Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що відповідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2016 року, спадкова справа № 81/2016, виданого державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області спадкоємцями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її донька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 6,2429 гектарів в межах згідно з планом, кадастровий номер 6323184500602:000:0116 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 34 ( копія, а.с.14).

Договір оренди земельної ділянки, укладений 09 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ПП «Агропрогрес», зареєстрованим 29 грудня 2014 року за № 18425080, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18425080 (копія,а.с.5-7).

Таким чином, ОСОБА_3 передала відповідачеві зазначену земельну ділянку в оренду строком на 15 років з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі (копія, а.с.5-6).

Отже, сторонами укладено правочин, за яким ОСОБА_3 передала у платне користування ПП «Агропрогрес» в особі ОСОБА_7 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку на умовах, визначених сторонами відповідно до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному, на час укладення договору оренди, законодавству.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з пунктів 3, 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що виплата орендної плати за спірним договором здійснювалася у повному обсязі, що підтверджується відомостями (копія, а.с.63-74), з підписами позивача, за період 2015-2014 рр. ОСОБА_3 .

Так, за 2018 рік відповідач сплатив орендну плату у розмірі 10200 грн., за 2017 рік – 10200 грн., за 2016 рік – 9200 грн., за 2015 рік – 6000 грн., за 2014 рік – 65 кг цукру та 700 грн.

В спростування зазначених сум позивачем будь – яких доказів не надала та нею не оспорюється.

Тобто, факту систематичної несплати ПП «Агропрогрес» орендної плати ОСОБА_1 не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Указом Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725/2008) забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово – економічного стану орендаря.

Позивач звернулась до відповідача із письмовою вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки (копія, а.с.17).

Проте, ПП «Агропрогрес» відмовив у цьому, пропонуючи ОСОБА_1 , як новому власнику земельної ділянки, різні умови співпраці, про що направив відповідь (копія, а.с.11).

За таких обставин, суд не вбачає порушення прав позивача відповідачем, оскільки вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки не ґрунтується на вимогах закону, крім того орендодавець не позбавлений можливості вирішувати питання про збільшення розміру орендної плати, шляхом пред`явлення позовних вимог про внесення змін до умов договору. Також береться до уваги, що згідно листа відповідача (копія, а.с.11), він готовий до співробітництва.

Щодо тверджень сторони позивача, як підставу розірвання договору про невідповідність кадастрового номера та виплати орендної плати без урахування індексу інфляції, то ці вимоги не можуть бути визнані достатніми для цього, оскільки кадастровий номер міг бути уточнений при укладанні додаткової угоди чи внесення змін до діючого договору, а щодо виплати орендної плати без урахування індексу інфляції, то стороною позивача зазначено про виплату орендної плати у більшому розмірі, ніж передбачено договором, інших розрахунків при цьому не надано.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачем в порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, що може призвести до погіршення екологічного стану та родючості земельної ділянки.

Проте, суд зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки при наявності обставин, які передбачені законом або договором.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, за змістом ч.1ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

У зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1 , суд відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, без посилання на строки звернення до суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 89, 200, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агропрогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки та передачу земельної ділянки відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1

представник позивача: ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ,

відповідач: приватне підприємство «Агропрогрес», місце знаходження: 64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Ювілейна, 3, ЄДРПОУ 00707998.

Суддя Н.М. Куст