Вирок № 89104561, 06.05.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/2336/20

Провадження № 1-кп/415/883/20

ВИРОК

Іменем України

"06" травня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020130240000209 від 30 січня 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханова Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, раніше судимого 03 лютого 2020 року Лисичанським міським судом Луганської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Скрябіної С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2020 року, в денний час доби, більш точний час під час досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_1 , перебуваючи в гостях у ОСОБА_2 , де вони спільно розпивали спиртні напої, за адресою: АДРЕСА_2 , побачив комп`ютерний монітор, який належить ОСОБА_2 та керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи повторно, таємно викрав монітор марки «Acer», модель «V243HQ» «583», вартістю 2000 гривень, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9/1-254е від 19.02.2020.

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 зник з місця скоєння злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 26 січня 2020 року він, знаходячись в гостях за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , після вживання алкогольних напоїв, коли остання заснула, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, схопив комп`ютерний монітор, вважаючи, що це телевізор та втік з місця скоєння злочину, а коли дізнався, що вкрав не телевізор, а комп`ютерний монітор, скинув його з 4 поверху свого будинку. Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочину. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та врахувати, що він проживає з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою, та якій він допомогає матеріально, коли має роботу. Просив суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Майнову шкоду до теперішнього часу не відшкодував, однак надалі зобов`язався відшкодувати завдані потерпілій збитки.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без її участі. Претензій матеріального характеру не має, покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не одружений, не працює, у побуті характеризується задовільно (а.с.72), має на утриманні матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є пенсіонеркою, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 68), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.70), раніше судимий (а.с.74), та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, єдиного джерела доходів не має, раніше судимий, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, усвідомлюючи характер своєї протиправної поведінки і її наслідків вибачався за вчинене та надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується задовільно, враховуючи думку потерпілої, яка не маючи майнових претензій, просила призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Правових підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 70 КК України суд не вбачає, оскільки штраф в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, призначений вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 03.02.2020, за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, остаточно сплачено останнім 23.03.2020, що підтверджено повідомленням провідного інспектора Лисичанського міського відділу філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області (а.с. 79) і знятий з обліку Лисичанського міського відділу філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не пред`явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-95е від 11.02.2020 року (а.с. 45-54), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 44) складає 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн. 08 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-254е від 19.02.2020 року(а.с.60-63), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 59) складає 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн. 05 коп.

підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- 4 липких стрічки зі слідами папілярних ліній, дактилокарта потерпілої ОСОБА_2 , які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 26 березня 2020 року (а.с.55) та квитанції (а.с.56), знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач – УК у м.Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

- судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-95е від 11.02.2020 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ складає 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн. 08 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-254е від 19.02.2020 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ складає 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн. 05 коп.

Речові докази: 4 липкі стрічки зі слідами папілярних ліній, дактилокарта потерпілої ОСОБА_2 , які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 26 березня 2020 року та квитанції, знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області і - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова