Рішення № 89103374, 26.02.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5868/16-а

провадження 2-а/216/3/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії,-

встановив:

05 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 звернулася до Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком. З 04.05.2015, позивач є пенсіонером за віком і отримує пенсію відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Дізнавшись із засобів масової інформації про те, що відповідно до вимог п. 7-1 Розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при виході на пенсію позивачу повинні були виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, звернулась до Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з відповідною заявою, однак отримала відмову, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії, а саме 06.04.2015, у позивача був відсутній необхідний 30 річний страховий стаж роботи в закладах охорони здоров`я. При цьому, за підрахунками відповідача, стаж позивача становить 29 років 11 місяців 23 дні. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та протиправними, так як відповідач розрахував страховий стаж не на дату досягнення пенсійного віку позивачем, а на дату звернення за призначенням пенсії. Позивач ОСОБА_1 досягла пенсійного віку 04.05.2015, на цю дату працювала та продовжує працювати по теперішній час на посаді лікаря-стоматолога-хірурга у дитячому відділенні КЗ "Криворізька міська стоматологічна клінічна поліклініка №1", пенсію до цього не отримувала, мала на зазначену дату необхідний страховий стаж у 30 років. В зв`язку з чим вважає, що має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У судове засідання позивач не з`явилася, її представник, адвокат ОСОБА_2 Є.О. надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника управління ПФУ, проти задоволення позову заперечує. 05.09.2017 до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Криворізькому центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 04.05.2015. Відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" отримує пенсію за віком. Загальний стаж роботи на день звернення ОСОБА_1 складає 38 років 3 місяці 28 днів, з них 29 років 11 місяців 23 дні - стаж роботи в закладах охорони здоров`я. За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Проте, оскільки на момент призначення пенсії ОСОБА_1 спеціальний стаж роботи, а саме стаж роботи за вислугою років складає 29 років 11 місяців 23 дні, замість 30 років, управління ПФУ не мало законних підстав для виплати вищевказаної грошової допомоги. Крім цього, вивченням пенсійної справи позивача було встановлено, що згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 01.08.1985 зарахована для проходження інтернатури зі стоматології до 1-ої міської інфекційної лікарні м. Кривого Рогу. Однак, у змісті даного запису не зазначено посади, на яких позивач протягом даного періоду працювала. Тобто, встановлено, що спеціальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення грошової допомоги становить лише 28 років 11 місяців 23 дні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови КМУ №821 від 08.11.2017 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", Криворізьке центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що з 04.05.2015 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до записів трудової книжки від 03.09.1975 (а.с. 7-11), позивач:

- з 26.08.1975 працювала санітаркою клінічної лабораторії у першій Криворізькій міській лікарні;

- з 29.11.1978 звільнена з займаної посади у зв`язку з вступом до Полтавського медичного інституту на підготовче відділення;

- з 01.12.1978 прийнята на посаду слухача Полтавського медичного інституту на підготовче відділення;

- з 23.07.1979 зарахована студентом першого курсу стоматологічного факультету Полтавського медичного інституту;

- з 01.07.1984 присвоєно кваліфікацію лікаря-стоматолога, відрахована з інституту у зв`язку із закінченням навчання;

- з 01.08.1984 зарахована для проходження інтернатури до першої Криворізької міської лікарні;

- з 01.08.1985 звільнена з посади у зв`язку із закінченням інтернатури та прийнята на посаду лікаря стоматолога у дитяче відділення першої Криворізької міської лікарні;

- 16.06.1987 звільнена з посади та переведена до санаторію-профілакторію "Кривбасшахтопроходка";

- 16.06.1987 прийнята на посаду лікаря-стоматолога у санаторій-профілакторій "Каскад";

- 04.03.2001 звільнена з посади лікаря-стоматолога у санаторії-профілакторії "Каскад";

- 05.03.2001 прийнята на посаду лікаря-стоматолога 2 категорії у санаторій-профілакторій "Каскад";

- 31.03.2003 звільнена з посади у зв`язку зі скороченням;

- 01.05.2003 розпочато виплату допомоги по безробіттю;

- 31.07.2003 припинено виплату допомоги по безробіттю;

- 01.08.2003 прийнята на посаду лікаря стоматолога-хірурга у дитяче відділення КЗ "Стоматологічна поліклініка №1", де й працює по теперішній час.

Позивач звернулася до відповідача з заявою щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058.

Листом №736/05/11 від 01.08.2016 відповідач повідомив позивача, що розмір пенсії розрахований вірно у відповідності до вимог чинного законодавства та правові підстави для здійснення вищезазначеного нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти призначених пенсій, відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 відсутні (а.с. 6).

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п. 2 Порядку страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Пунктом а) ч. 1 ст. 83 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" встановлено що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, зокрема, пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Відповідач у листі від №736/05/11 від 01.08.2016 не заперечує, що позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Проте, у цьому ж листі та письмових запереченнях відповідач зазначає, що на момент призначення пенсії спеціальний стаж роботи позивача, а саме стаж роботи за вислугою років складає 29 років 11 місяців 23 дні, замість 30 років. Крім цього, зазначає, що вивченням пенсійної справи позивача було встановлено, що згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 з 01.08.1984 по 01.08.1985 зарахована для проходження інтернатури зі стоматології до 1-ої міської інфекційної лікарні м. Кривого Рогу. Однак, у змісті даного запису не зазначено посади, на яких позивач протягом даного періоду працювала. Тобто, встановлено, що спеціальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення грошової допомоги становить лише 28 років 11 місяців 23 дні. В зв`язку з чим вважає, що положення п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на неї не розповсюджуються.

Однак суд не погоджується з такою правовою позицією, оскільки відповідач повинен був розрахувати необхідний страховий стаж позивачу відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з дня досягнення нею пенсійного віку, тобто з 04.05.2015, ані з дня звернення з відповідним листом 06.04.2015. Крім цього, суд звертає увагу, що у "Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", затвердженому постановою КМУ №909 від 04.11.1993 року, у розділі 2 "Охорона здоров`я" зазначено що до таких осіб належать "лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)", тому твердження, що спеціальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 лише 28 років 11 місяців 23 дні є хибним.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018 в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Тобто пенсія, це перш за все виплата, яку повинна отримати застрахована особа.

Позивач скориставшись у 2015 році своїм правом на призначення пенсії за вислугу років не реалізувала його у повній мірі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн. (а.с. 1).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій згідно з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн (п`ятсот п`ятдесят одну гривню двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 21910427, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов