Рішення № 89103292, 27.04.2020, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1600/16-ц

Провадження № 2/192/855/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" квітня 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання - Корота Л.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - адвоката Ульяненка А.А., Могильної А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в поряду загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним державного акту про право постійного користування земельною ділянкою та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог від 17 червня 2016 року, звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним державного акту про право постійного користування земельною ділянкою та скасування його державної реєстрації.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 17 березня 1999 року на підставі рішення Солонянської районної ради «Про розширення та надання земель громадянам для ведення фермерських господарств» позивачу у постійне користування надана земельна ділянка, площею 38,600 га. 19 липня 2000 року він отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, а 20 вересня 2000 року було зареєстровано фермерське господарство «БАЗИС».

29 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відділу Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, але 29 травня 2015 року рішенням Державного реєстратора відділу Держземагенства у Солонянському районні № РВ-1200208882015 було відмовлено. Причиною відмови стало те, що відповідно до картографічних матеріалів земельна ділянка площею 22 га, для ведення фермерського господарства, зо розташована на території Васильківської сільської ради, та що згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою належить позивачу на 50 відсотків перетинається із земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 .

12 жовтня 2015 року позивачем отримано копію розпорядження голови районної державної адміністрації про вилучення земель із користування фермерських господарств № 226-р від 11 квітня 1996 року. Згідно якого, на підставі заяви про добровільну відмову від наданих раніше земель, у відповідності з рішенням районної ради народних депутатів № 2-11/ХХ11 від 25 грудня 1995 року, вилучені землі надані для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 , що формально являється суміжним землекористувачем позивача.

Позивач надавши всі підтверджуючи документи та копію розпорядження голови районної державної адміністрації про вилучення земель із користування фермерських господарств № 226-р від 11 квітня 1996 року повторно звернувся до Солонянської районної державної адміністрації, відділу Держгеокадастру у Солонянському районні та Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з проханням сприяти присвоєнню кадастрового номеру належній йому земельній ділянці. Нащо 19 листопада 2015 року Солонянська районна державна адміністрація надала відповідь, що вирішення даного питання не віднесено до їх повноважень. 28 грудня 2015 року відділ Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області надав лист про те, що, оскільки в наявності чинний державний акт на право користування земельною ділянкою серії ДП Сл № 000011 реєстраційний номер 292 від 14 жовтня 1994 року для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та відсутній запис про його скасування у книзі державних актів, тому підстав для скасування реєстрації земельної ділянки у них немає. Також 28 грудня 2015 року позивач отримав відповідь Головного Управління ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно якої фермерське господарство «Дніпрельстан», яке зареєстроване ОСОБА_3 на податковому обліку у ДПІ не обліковано, звіти по плату за землю не надавало, платежі за землекористування не здійснювало.

Згідно листа ДПІ та листа Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області від 02 червня 2016 року відомості про сплату земельного податку відповідачем відсутні, а ФГ «Дніпрельстан» платником земельного податку не являється, на обліку не знаходиться.

Рішенням Солонянської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 17 березня 1992 року, земельна ділянка, площею 11,1 га була надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського господарства.

Згідно довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель № 411 від 24 травня 2016 року зазначено, що відповідно до технічного звіту по встановленню меж земельних ділянок ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства від 1992 року та технічного звіту по встановленню меж ОСОБА_1 , земельні ділянки знаходяться в одних межах, це стало підставою відмови у державній реєстрації права постійного користування ОСОБА_1 , проте при реєстрації прав ОСОБА_3 така відмова надана не була і це є грубим порушенням.

Листом Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області від 02 червня 2016 року також підтверджено, що земельну ділянку ОСОБА_3 було вилучено та зараховано до земель запасу, а право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою витікає з чинного державного акту на право постійного користування від 17 березня 1999 року.

У зв`язку з чим, з 1996 року ОСОБА_3 не має права на постійне користування спірною земельною ділянкою, оскільки зазначена земельна ділянка була у нього вилучена, а видача Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ДП Сл № 000011 реєстраційний номер 292 від 14 жовтня 1994 року вчинена з порушенням чинного законодавства, у зв`язку з чим державна реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає скасуванню, а державний акт визнанню недійсним.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Ульяненко А.А., в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, оскільки вважав безпідставними вимоги позивача, при цьому послався на те, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 25 липня 2018 року, визнано недійсним розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про вилучення у ОСОБА_3 , а також визнано недійсним рішення Солонянської районної ради в частині передачі ОСОБА_1 в постійне користування земельної ділянки площею 11,1 га, що були в користуванні у ОСОБА_3 , тому вважав, що права позивача, відповідачем ОСОБА_3 не порушено, крім того, вважав, що позивач немає права заявляти позов з тих підстав які ним зазначені.

Представник Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в частині вимог щодо Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, оскільки з позову не вбачається які саме вимоги пред`явлені до них.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Ухвалою Солоняняського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року, провадження по справі зупинялось до набрання законної сили судового рішення по справі №192/1954/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Солонянської районної державної адміністрації, Солонянської районної ради про визнання недійсними рішень (Т. 1 а.с. 201-202).

Ухвалою суду від 05 березня 2020 року провадження по справі поновлено.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії ДП Сл №000011 від 14 жовтня 1994 року, ОСОБА_3 , на підставі рішення Солонянської районної ради народних депутатів Солонянського району Дніпропетровської області від 17 березня 1992 року №ІХ надано у постійне користування земельну ділянку площею 11,1 га в межах згідно з планом, що розташована на території Василівської сільської ради народних депутатів (Т. 1 а.с. 20).

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДП Сл №000143 від 19 липня 2000 року, ОСОБА_1 , на підставі рішення Солонянської районної ради народних депутатів Солонянського району Дніпропетровської області від 17 березня 1999 року №6-6/ХХІІІ надано у постійне користування земельну ділянку площею 38,600 га в межах згідно з планом, що розташована на території Василівської сільської ради (Т. 2 а.с. 9).

Згідно наданих відомостей відділом Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року, державна реєстрація земельної ділянки площею 11,1000 га розташована на території Василівської сільської ради, кадастровий номер 1225081500:02:002:0006 проведена вказаним відділом 25 лютого 2015 року (Т. 1 а.с. 136).

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) виданої відділом Держегокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області - ОСОБА_1 24 травня 2016 року - у відповідності до технічного звіту про встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства від 1992 року та технічного звіту по встановленню меж земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства від 2000 року земельні ділянки знаходяться в одних межах (Т. 1 а.с. 132).

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області №РВ-1200208882015 від 29 травня 2015 року прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 , оскільки встановлений перетин ділянок з ділянкою 1225081500:02:002:0006, площа співпадає на 50,0832% (Т. 1 а.с. 14).

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 25 липня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Солонянської районної ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень та розпорядження, позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №226-р від 11 квітня 1996 року в частині вилучення у ОСОБА_3 земельної ділянки площею 11,1 га (фермерське господарство «Дніпрельстан»), Василівська сільська рада.

Визнано недійсним рішення №6-6/ХХІІІ Солонянської районної ради від 17 березня 1999 року в частині передачі ОСОБА_1 в постійне користування земельної ділянки площею 11,1 га за рахунок земель Василівської сільської ради (Т. 1 а.с. 233-238).

Як вбачається з уточненої позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом з метою захисту свого порушеного права, як належного землекористувача та усунення перешкод для присвоєння кадастрового номеру земельної ділянці, що надана йому у постійне користування для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, із вказаного рішення суду від 16 листопада 2017 року, вбачається, що рішення про передачу позивачу в постійне користування земельної ділянки ОСОБА_3 , визнано недійсним, що в свою чергу свідчить, що з боку відповідача ОСОБА_3 не порушується право позивача на користування земельною ділянкою, оскільки даною земельною ділянкою позивач користується безпідставно.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 155 ЗК України - у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 22 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент отримання ОСОБА_3 державного акту) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Як встановлено в судовому засіданні, на даний час відповідач ОСОБА_3 є користувачем земельної ділянки площею 11,1 га. і дане право користування виникло в нього на законних підставах, оскільки він отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи що право користування відповідача ОСОБА_3 виникло до виникнення такого права у позивача, при цьому як встановлено рішенням суду від 16 листопада 2017 року, позивач набув права користування земельною ділянкою ОСОБА_3 з порушенням, тому підстав для висновку, що державним актом ОСОБА_3 порушуються права позивача немає, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсним державного акту задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 11,1 га, наданої для ведення фермерського господарства, ОСОБА_3 , то враховуючи, що вказана вимога є похідною від первісної вимоги, а саме від визнання недійсним державного акту, тому дана вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 22 ЗК України (станом на жовтень 1994 року), ст.ст. 152, 155 ЗК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке розташоване: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 43145015, ОСОБА_3 , який мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорту суду не відомі, Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області яке розташоване: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Задернюка, буд. 3, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04052382 про визнання недійсним державного акту про право постійного користування земельною ділянкою та скасування його державної реєстрації - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 травня 2020 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.