Рішення № 89103011, 06.05.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1619/19

2/189/65/20

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Пустовар О.С.

за участю секретаря Комеристої І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.01.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 727,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кратки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 03.09.2019 року має заборгованість в розмірі 51342,29 грн., яка складається з наступного: 617,01 грн. – заборгованість за кредитом; 43254,34 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4549,88 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 2421,06 грн. – штраф (процентна складова). В зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 51342,29 грн. за кредитним договором та судові витрати по справі.

Представник відповідача надіслав до суду заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву в якому зазначив, що з даними позовними вимогами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 не погоджується та не визнає їх у повному обсязі. Відповідно до доданих позивачем – АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до матеріалів справи копій документів, ОСОБА_1 було підписано не кредитний договір а анкету-заяву. В порушення вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» йому взагалі не було повідомлено про умови надання кредиту, додані до матеріалі справи Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ОСОБА_1 не надавалися та ним не підписувалися. Крім того, будь-які копії документів, як-то копію договору чи навіть копії заяви позичальника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в порушення вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» йому не було надано. Крім того, надані позивачем Правила надання банківських послуг Приват ОСОБА_2 , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. У пред`явленому позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК», крім іншого, просить стягнути з ОСОБА_1 4549,88 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Окрім того, позивачем не надано детального розрахунку вказаної суми – 4549,88 грн., а саме: не зазначено, яка сума складає заборгованість за пенею, а яка сума – заборгованість за комісією. Виходячи з цих обставин ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з нього 4549,88 грн. – заборгованості за пенею та комісією. У пред`явленому позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК», крім іншого, просить стягнути з ОСОБА_1 500.00 грн. – штраф (фіксована частина) та 2421,06 грн. – штраф (процентна складова). Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з нього 2421,06 грн. штрафу (процентна складова) не підлягають задоволенню. Окрім зазначених обставин, ОСОБА_1 вважає позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до нього про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню у зв`язку із спливом строку позовної давності. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості просить відмовити у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю та пропуском строку позовної давності.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним картам, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом у Заяві про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до умов та правил з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. На підставі поданої заяви, разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок – ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач в Заяві. Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою картки та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП – пароль. Позивачем надана до суду копія заяви – анкети на двох сторінках від 11.01.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети – заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. У зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов не визнає, заперечує проти його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2011 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач по справі отримав кредит в розмірі 727,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань за кредитним договором від 11.01.2011 року станом на 03.09.2019 року виникла заборгованість в розмірі 51342,29 грн., яка складається з наступного: 617,01 грн. – заборгованість за кредитом; 43254,34 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4549,88 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 2421,06 грн. – штраф (процентна складова).

Крім того, позивач посилається на виписку з рахунку клієнта, як на первинний документ. (а.с. 97-99).

Суд, дослідивши цей документ, встановив, що даний документ не є належним доказом і не є документом, який підтверджує рахунок коштів по рахунку клієнта, оскільки є, по перше, копією, засвідченою юрисконсультом. При цьому у документі не містяться прізвище, ім`я, по батькові, посада посадової особи, яка склала цю довідку, відсутня печатка банку.

З даної «виписки» за період з 01.01.2011 року по 16.12.2019 року з граф «сума в валюті операції», «сума в валюті карти», «сума комісій», «залишок після операції» неможливо встановити ані суми кредитного ліміту, ані розміру виданих сум.

Як встановлено з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.01.2011 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 03.09.2019 року, ОСОБА_1 здійснив останній платіж за кредитним договором 30.03.2017 року.

З довідки від 16.12.2019 року №30.1.0.0/2-20190913/310 встановлено, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 11.01.2011 року, отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії картки до останнього дня 11.2015 року. (а.с. 96).

У постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14 викладений правовий висновок стосовно договорів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, згідно з яким за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не із закінченням строку дії договору.

Враховуючи те, що термін дії кредитної карти ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 11.01.2011 року, до останнього дня 11.2015 року, то до спірних правовідносин суд не може застосувати наслідки спливу строку позовної давності, про які заявлено представником відповідача.

Разом з тим, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Представник позивача вказує, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком Договір, що підтверджується особистим підписом відповідача у заяві. (а.с.7).

Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, що підтверджується розрахунком по заборгованості відповідача, яка складає 51342,29 гривень. (а.с. 5-6).

З доданих до позову документів вбачається, що договір складається із заяви ОСОБА_1 (а.с.7) та доданих до неї витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», умов і правил надання банком послуг (а.с.8-32).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), та зроблено такий висновок: «У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_1 від 11.01.2011 року процентна ставка не визначена.

Крім того, у підписаній сторонами заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Тому в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин частину першу статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (11.01.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.09.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

У підписаній сторонами анкеті-заяві від 11.01.2011 року процентна ставка не зазначена, крім того ця заява не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладений у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №654/3846/16-ц, провадження № 61-30052св18.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів у визначеному в позові розмірі, пені та штрафів, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

При цьому, суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті. Тобто вказане свідчить про порушення прав позивача, тому банк може вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 617,01 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то сплачений ним судовий збір при зверненні до суду з позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Розмір заявлених вимог – 51342,29 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню – 617,01 грн (1,2%), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 23,00 грн. (1921,00 х 1,2 % : 100 %).

Зазначений розрахунок узгоджений з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №654/3846/16-ц, провадження № 61-30052св18.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.274, 279, 265-269 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 28.05.1998 року Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН – НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.01.2011 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 617,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 28.05.1998 року Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 23,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: О.С. Пустовар