Вирок № 89102678, 14.04.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

14.04.2020 Єдиний унікальний номер 205/6630/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Скрипник К.О.

за участю секретаря – Водоп`янової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019040690002342 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03.06.2008 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, за ч. 1 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 1 рік, на основі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком на 1 рік;

- 16.03.2010 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, на основі ст. 71 КК України частково додано не відбуту частину покарання 2 місяці за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2008 року, таким чином до відбуття 3 роки 2 місяці. Звільнений 08.02.2010 року умовно достроково, не відбутий строк 9 місяців 7 днів;

- 10.12.2012 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, за ч. 1 ст. 187 КК України, до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Звільнений 28.08.2015 року умовно достроково, не відбутий строк 1 рік 5 місяців;

- 21.02.2018 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, за ч. 1 ст. 309 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки, на основі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2018 року скасовано іспитовий строк і направлено для відбування покарання, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25.03.2019 року ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2018 року залишена без змін,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Аракеляна О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 , раніше неодноразово засуджений, в тому числі і за корисливі кримінальні правопорушення, судимість за які не знята та не погашена в передбаченому законом порядку, повторно вчинив кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_1 , 16.07.2019 року, близько 04 годин 20 хвилин, перебуваючи біля будинку № 111р, розташованого по вулиці Велика Діївська в м. Дніпро, де реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого групою осіб, а саме, телефонного кабелю довжиною близько 20 метрів, вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою (відносно якої виділені матеріали в окреме провадження). Розподіливши між собою ролі, відповідно до яких ОСОБА_1 мав демонтувати телефонні кабелі та підготувати їх для викрадення, а невстановлений досудовим розслідуванням співучасник мав спостерігати за навколишньою обстановкою і за тим, щоб їхні дії не були викриті сторонніми особами, діючи умисно, з корисливого мотиву та особистої зацікавленості, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, ОСОБА_1 заліз до телекомунікаційного колодязя, та маючи при собі заздалегідь заготовлені металеві кусачки, демонтував телефонний кабель ТПП 50*2*0,4, вартість якого складає 553 гривні 00 копійок, та який належний ПрАТ «Фарлеп-Інвест», тобто виконав всі дії, які вважав за необхідне для вчинення даного кримінального правопорушення, однак підчас того, як він хотів покинути телекомунікаційний колодязь, ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції. Таким чином, ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав необхідними, однак з причин, які не залежали від його волі, не зміг довести злочин до кінця.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро покаявся та погодився надати показання щодо обставин викладених в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України щодо не дослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що дійсно при зазначених в обвинувальному акті обставинах та час, намагався таємно викрасти майно, що належить ПрАТ «Фарлеп-Інвест», проте був зупинений працівниками поліції. Крім того, пояснив, що 16.07.2019 року близько 04 годин 20 хвилин прийшов на роботу, де зустрів раніше знайомого ОСОБА_2 , з яким домовились про крадіжку та пішли до люка, в якому зберігається телефонний кабель. Прийшовши на місце, ОСОБА_1 спустився в люк, а ОСОБА_2 чекав його ззовні, необхідні інструменти були всередині. Обвинувачений ОСОБА_1 перерізав телефонний кабель, інструменти поклав до рюкзака та почав підійматись на поверхню. Однак, піднявшись, ОСОБА_2 біля люка вже не було та на поверхні вже були працівники охорони.

Судом, роз`яснені обвинуваченому наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думки прокурора та відсутності заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого стороною обвинувачення кримінального правопорушення, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у інше сховище, правильно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено рецидив злочинів.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення корисливого злочину, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення корисливихзлочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, офіційно не працевлаштований, який неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей, за місцем мешкання характеризується задовільно.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах установленої санкцією статті обвинувачення, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Крім того, суд вважає необхідним призначити покарання з урахуванням вимог ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_1 вчинив даний злочин після винесення попереднього вироку Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 21.02.2018 року, яким останній засуджений за ч. 1 ст. 309 КК Українидо позбавлення волі на строк 3 роки, на основі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2018 року скасовано іспитовий строк і направлено для відбування покарання, а тому йому необхідно остаточно призначити покарання із застосуванням вимог ст. 71 КК України частково приєднавши до призначеного покарання покарання за попереднім вироком.

Крім того, потерпілим Приватним акціонерним товариством «Фарлеп-Інвест» до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлений цивільний позов, в якому цивільний позивач просить стягнути з обвинуваченого 553,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

В обґрунтування позовних вимог цивільний позивач посилається на те, що внаслідок вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за обставин, викладених у обвинувальному акті, ПрАТ «Фарлеп-Інвест» (цивільному позивачу) спричинено матеріальну шкоду на суму 553,00 грн., яка полягає у викрадені майна, яке належало ПрАТ «Фарлеп-Інвест», що підтверджується висновком судової товарознавчої експертизи. Згідно змісту позовної заяви представник просив слухати справу у його відсутність, цивільний позов підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні цивільний позов визнав в повному обсязі та погодився на відшкодування завданих матеріальних збитків в сумі 553,00 грн.

Наслідки визнання позову судом роз`яснені.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди підлягають задоволенню та відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову товарознавчу експертизу № 3504-19 від 31.07.2019 року, витрати на яку складають 314,00 грн. та судову трасологічна експертизу № 9/4.2/393 від 29.07.2019 року, витрати на яку складають 1256 гривень 08 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 ККУкраїни та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки два місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, призначити покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2018 року у вигляді одного місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбуття покарання у вигляді трьох років трьох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 14 квітня 2020 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання, покарання частково відбуте за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2018 року, а саме, з 16 липня 2019 року по 13 квітня 2020 року.

Цивільний позов Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» матеріальну шкоду в розмірі 553,00 грн. (п`ятсот п`ятдесят три гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 314 (триста чотирнадцять гривень) 00 копійок витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 3504-19 від 31.07.2019 року, та 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 копійок витрати на проведення судової трасологічної експертизи № 9/4.2/393 від 29.07.2019 року.

Речові докази, яким було визнано :

-рюкзак червоного кольору, в якому знаходились інструменти, а саме, пласкогубці, металеві кусачки із ручкою червоного кольору, канцелярський ніж сірого кольору, ліхтарик, металевий предмет із круглим наконечником з однієї сторони та різьбою з другої, які було передано до камери схову речових доказів Новокодацького ВП – знищити;

-відрізок телефонного кабелю марки ТПП 50*2*0,4, довжиною 20 метрів, який передано на зберігання представнику потерпілого ПрАТ «Фарлеп-Інвест» - вважати повернутим представнику потерпілого за належністю;

-зрізи телефонного кабелю марки ТПП 50*2*0,4 у кількості 2 штук, які вилучено з обох кінців виявленого в ході огляду місця події телефонного кабелю довжиною 20 м., які було передано до камери схову речових доказів Новокодацького ВП – знищити;

-великі металеві кусачки, які було передано до камери схову речових доказів Новокодацького ВП – знищити;

-СD – диск, який поміщено у паперовий конверт та опечатано, який зберігається при матеріалах кримінального провадження – зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-СD – диск, який поміщено у паперовий конверт та опечатано, який надано службою безпеки торгових павільйонів «Городок», який зберігається при матеріалах кримінального провадження – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: К.О. Скрипник