Ухвала суду № 89099987, 06.05.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7886/19

Провадження № 4-с/591/8/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого – судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Майбороди А.О.

представника скаржника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 на постанову та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича,

в с т а н о в и в :

11 грудня 2019 року ОСОБА_2 в особі представника – ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою на постанову та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди М.В. та, остаточно уточнивши вимоги 27 лютого 2020 року, скаргу мотивує тим, що 06 квітня 2010 року Зарічним районним судом м. Суми у справі №2-55/10 було ухвалене рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в розмірі 19552650 грн. з урахуванням індексу інфляції, 24% від суми боргу згідно договору 4279772 грн., а всього 6235032 грн.

В забезпечення позову судом був накладений арешт на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності.

30 червня 2010 року Зарічним районним судом м. Суми був виданий виконавчий лист № 2-55/10, який був направлений для виконання за місцем знаходження боржника – ОСОБА_3 у відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, де він перебував на виконанні з 16 липня 2010 року і відкрито виконавче провадження №20289478.

11 грудня 2019 року представнику стягувача стало відомо, що державний виконавець Кеда М.В. 26 червня 2019 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника і виконавчий лист повернув до Зарічного районного суду м. Суми.

Вважає, що державний виконавець Кеда М.В. істотно порушив норми діючого законодавства та передбачені законом права стягувача ОСОБА_2 на обов`язковість виконання рішення суду.

Заявник зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, коли смерть боржника не допускає правонаступництва щодо виконання його обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні.

Але приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження державний виконавець Кеда М.В., не встановив коло осіб, які є спадкоємцями померлого, хоча йому достеменно відомо наявність у померлого ОСОБА_3 спадкового майна, на яке накладений Зарічним районним судом арешт.

Оскільки визначені у виконавчому листі правовідносини допускають правонаступництво, виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду підлягає обов`язковому зупиненню, до встановлення правонаступників відповідно до вимог ч. 1 п. 5 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та ухвалення судом рішення щодо заміни сторони у порядку, встановленому ч. 5 ст. 15 цього Закону.

Всупереч вимогам діючого законодавства, нехтуючи своїми прямими обов`язками, державний виконавець не тільки не встановив правонаступників померлого, а і ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 червня 2019 року та повернув виконавчий лист до суду, не повідомивши стягувача про вчинені дії та позбавив стягувача права на звернення до суду для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд поновити строк на звернення до суду із скаргою на протиправні дії державного виконавця Кеди М.В., вказавши причини пропуску його поважними;

визнати дії державного виконавця Кеди М.В. про закінчення виконавчого провадження №20289478 від 16 липня 2010 року та повернення виконавчого листа до Зарічного районного суду м. Суми протиправними та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26 червня 2019 року;

зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві встановити коло спадкоємців померлого ОСОБА_3 та здійснити заміну сторони виконавчого провадження на правонаступників померлого;

зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження №20289478 від 16 липня 2010 року та зупинити провадження до заміни сторони виконавчого провадження замість померлого боржника його правонаступниками.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2019 року скарга залишена без руху, заявнику запропоновано усунути недоліки.

26 грудня 2019 року представником скаржника – адвокатом Матвєєнко Є.Г. надано суду уточнену скаргу.

08 січня 2020 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми прийнято до провадження зазначену скаргу, призначено справу до розгляду на 04 березня 2020 року.

27 лютого 2020 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла уточнена скарга (а.с. 52-55).

04 березня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 15 квітня 2020 року в зв`язку з витребуванням копії матеріалів виконавчого провадження, неявкою в судове засідання представника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у м. Києві.

15 квітня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 30 квітня 2020 року о13 год. 00 хв. в зв`язку з клопотанням представника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві.

В зазначене судове засідання з`явився представник скаржника ОСОБА_1 , який підтримав скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені судом належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Під час судового розгляду встановлено, що з копії виконавчого листа по справі №2-55/2010 вбачається, що Зарічним районним судом м. Суми 30 червня 2010 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 955 260 грн. суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 24% від суми боргу згідно договору – 4 279 772 грн., а всього – 6 235 032 грн. (а.с. 9-10, 28).

26 червня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кедою М.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-55/2010, що виданий 30 червня 2010 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6235032,00 грн., оскільки згідно повідомлення ГУ ПФУ в м. Києві, яким здійснювалося відрахування коштів з пенсії боржника, боржник – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис № 8975. Наведені обставини, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закінчення виконавчого провадження (а.с.94).

За ст. 129 Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»)

В статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Так, за п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження оформлюється постановою.

Можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у випадку смерті боржника - фізичної особи, даний Закон не передбачає.

Отримавши дані про смерть боржника, за правилами ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вирішити питання про закінчення виконавчого провадження.

Редакція цієї статті виписана законодавцем таким чином, що дозволяє дійти висновку, що у разі смерті боржника обов`язковим є закінчення виконавчого провадження.

Статтею 34 Закону визначено перелік обставин, за яких можливе зупинення вчинення виконавчих дій, до яких віднесено, в тому числі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону).

За нормою ч. 5 ст. 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що зверненню державного виконавця з заявою про заміну сторони її правонаступником має передувати заява сторони, проте під час судового розгляду не встановлено обставин звернення з такою заявою стягувачем, або іншими оосбами.

Зі змісту наведених норм тільки якщо виконавець та/або заінтересована особа звернуться до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону, можливе зупинення вчинення виконавчих дій (п.5 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, правонаступник на даній стадії вже повинен бути встановлений.

Як свідчать матеріали справи, правонаступників після смерті боржника ОСОБА_3 наразі не виявлено. Заяву про заміну вибулої сторони боржника конкретним правонаступником до суду не подано.

При цьому Закон не містить норм, які б зобов`язували державного виконавця здійснювати заходи направлені на встановлення кола спадкоємців померлої сторони виконавчого провадження, посилання у скарзі на такий обов`язок також відсутній.

Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є правильними.

Оскільки правонаступників померлого боржника встановлено не було, то цілком правомірними були дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, а не його зупинення, отже державний виконавець діяв у спосіб, визначений Законом.

Посилання представника скаржника на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10 (провадження № 61-45900св18), від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 від 23 січня 2019 року (провадження № 61-28147сво18) та від 25 квітня 2018 року у справі № 2-н-148/09 (провадження № 61-1104св18), суд не може прийняти до уваги, оскільки вони стосуються обставин, які виникли при розгляді заяв про заміну сторони виконавчого провадження, які вирішувалися судом, що не є предметом розгляду в зазначеній справі щодо дій та рішень державного виконавця. Крім того, в згадуваних постановах Верховного Суду надано оцінку застосуванню норм Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка на момент оскаржуваних дій та рішень державного виконавця у зазначеній справі є нечинною внаслідок внесення змін в законодавство.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10 (провадження № 61-45900св18) спростовує доводи скаржника щодо позбавлення права стягувача на звернення до суду для заміни сторони у виконавчому провадженні внаслідок закінчення виконавчого провадження.

Так згідно зазначеної постанови Верховного Суду заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Тому державний виконавець діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження» і підстави для задоволення скарги відсутні.

За нормами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Звертаючись до суду з вказаною скаргою, представник скаржника подав клопотання про поновлення строку на оскарження дій та рішень державного виконавця, обґрунтовуючи його тим, що про це йому стало відомо лише 11 грудня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами справи у Зарічному районному суді м. Суми.

Суд, вважає, що скаржником пропущений з поважних причин 10-ти денний строк звернення до суду із зазначеною скаргою, а доводи висловлені у клопотанні про поновлення строку підтверджені належними доказами та не спростовані іншими учасниками справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 450- 451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови та дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову та дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди Михайла Валентиновича відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Повне судове рішення виготовлене 06 травня 2020 року.

Суддя А.П.Сидоренко