Вирок № 89098241, 05.05.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/771/20

н\п 1-кп/490/428/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Мамаєвої О.В.

за участю секретаря Малявіної Т.В.

провівши відкрите судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження №62019150000000561, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою повною освітою, одруженого, маючого на утриманні 2 неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А2062, перебуваючого на посаді командира евакуаційного відділення взводу спеціальних робіт ремонтної роти, у військовому званні «молодший сержант»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України.

З участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Березовський Ю.О., потерпілий ОСОБА_4 , представник потерпілого Махмутов О.А.;

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

09.10.2015р. ОСОБА_1 укладено з командиром військової частини А2062 (м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 14) полковником Шубіним А.В. контракт для проходження військової служби у Збройних Силах України, того ж дня, наказом командира військової частини А2062 від 09.10.2015 № 62-РС ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду водія-механіка відділення слюсарно-механічних робіт і поточного ремонту агрегатів ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини А2062 та присвоєно військове звання «солдат».

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом.

Відтак, з 09.10.2015р., тобто з моменту зарахування до списків особового складу військової частини А2062, ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

В подальшому, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2062 на різних посадах та військових званнях.

Зокрема, відповідно до наказу командира військової частини А2062 від 03.02.2016 № 10-РС, ОСОБА_1 призначено на посаду командира евакуаційного відділення взводу спеціальних робіт ремонтної роти військової частини А2062 та присвоєно військове звання «молодший сержант».

Разом з тим, у військовій частині А2062 у період із 25.07.2016р. по 16.12.2019р. проходив військову службу за контрактом старший матрос ОСОБА_4 , який у період часу із 29.12.2017р. по 31.01.2019р. займав посаду старшого механіка акумуляторного відділення взводу спеціальних робіт ремонтної роти військової частини А2062 (наказ командира військової частини А 2062 № 185-РС від 29.12.2017).

Згідно ст.ст. 3, 65, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст.ст. 11, 13, 16, 32, 33, 34 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗС України), ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗС України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

При цьому, відповідно до п. 10.1 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

В той же час, молодший сержант ОСОБА_1 , діючи на порушення вище викладених вимог законодавства вчинив порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за наступних обставин:

Так, 17.12.2018р. близько 15 год. 00 хв., молодший сержант ОСОБА_1 , діючи з недбалістю, перебуваючи разом із старшим матросом ОСОБА_4 в боксі № 9 першого сховища для техніки зі сторони контрольно технічного пункту парку військової частини А2062, який розташований за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 64, виконуючи ремонтні роботи пов`язані із заміною і перестановкою шин вантажного автомобіля евакотягача марки КРАЗ-6322-0000021-02 (шасі № НОМЕР_2 ), військовий номер НОМЕР_3 , допустив порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не переконавшись, що старший матрос ОСОБА_4 не знаходиться в безпосередній близькості від автомобіля, запустив двигун евакотягача марки КАЗ-6322-0000021-02 (шасі № НОМЕР_2 ), військовий номер НОМЕР_3 , та привів до руху зазначений автомобіль і здійснив наїзд на старшого матроса ОСОБА_4 .

Зазначеними вище діями, молодший сержант ОСОБА_1 спричинив старшому матросу ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді перелому лонної та сідничної кістки справа та лонної кістки зліва зі зміщенням уламків, перелому шийки лопатки зі зміщенням зліва, розриву мембранозного відділу уретри, з посттравматичним деструкційним дефектом уретри, яке ускладнилось стриктурою мембранозного відділу уретри, постановки епіцістостоми, які за ступенем тяжкості згідно висновку експерта № 816 від 06.11.2019р. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, тобто у порушенні правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, та вказав, що викладені в обвинувальному акті обставини події повністю відповідають дійсності, жодних доказів, здобутих в ході досудового розслідування він не оспорює. У вчиненому щиро кається, частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду та моральну шкоду.

Крім того, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду повідомив, що він, заступаючи в наряд, приїхав в парк військової частини А2062, який розташований за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 64, де ОСОБА_1 повідомив йому, що необхідно проводити роботи на машині, що також підтвердив командир роти. Вони з ОСОБА_1 поставили колеса, машина стояла на каміннях, ОСОБА_1 не помітив його та завів машину. ОСОБА_4 запам`ятав, що ОСОБА_1 витяг його з-під машини. В подальшому, було викликано швидку медичну допомогу. Потім, ОСОБА_4 вказав, що проходив лікування з 17.12.2018 р., перебував в БСМП, у військовому госпіталі в м. Миколаєві та в м. Одесі, у м. Києві йому робили операції. Встановили 2-гу групу інвалідності. Наразі потерпілий потребує ряд операцій.

Зменшив позовні вимоги по раніше заявленому цивільному позову про відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., до 80 000 грн., оскільки обвинувачений добровільно сплатив 20 000 грн.

Дослідивши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, і кваліфікує його дії за ч.1 ст.415 КК України.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проходження військової служби позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, раніше не судимий.

Згідно досудової доповіді, підготовленої старшим інспектором Центрального районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаїській області Мухіним Д.Є. , відносно ОСОБА_1 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький.

Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення даної особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високу небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).

Як обставини справи, що пом`якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, участь в антитерористичній операції, наявність на утриманні 2 неповнолітніх дітей, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, наявності вказаних вище обставин, що пом`якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому та усвідомив свою провину, характеризується позитивно, щиро покаявся у вчиненому, частково відшкодував моральну шкоду потерпілому, має на утриманні двох малолітніх дітей, брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, також враховуючи думку органу пробації, та думку потерпілого, суд вважає можливим, із застосуванням ст.69 КК України призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 415 ч.1 КК України, а саме у вигляді штрафу.

Призначення ОСОБА_1 саме такого покарання буде справедливим, необхідним та достатнім і досягне мети не лише покарати останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

Заявлені прокурором цивільні позови підлягають задоволенню.

Згідно ст. 1206 ч.1,3 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.п.2,3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р., сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Заявлений прокурором цивільний позов в даному кримінальному провадженні на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» на лікування потерпілого ОСОБА_4 шляхом стягнення з обвинуваченого 4 090,39 грн. підлягає задоволенню.

Так, внаслідок вчинення вищенаведених злочинних дій молодшим сержантом ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лонної та сідничної кістки справа та лонної кістки зліва зі зміщенням уламків перелому шийки лопатки зі зміщенням зліва, розриву мембранозного відділу уретри, з посттравматичним деструкційним дефектом уретри, яке ускладнилось стриктурою мембранозного відділу уретри, постановки епісцістоми, які за ступенем тяжкості згідно висновку експерта №816 від 06.11.2019 р. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

В період часу з 17.12.2018 р. по 18.12.2018 р. потерпілий ОСОБА_4 у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями знаходився на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги».

Відповідно до наданої лікарнею довідки під час лікування ОСОБА_4 державою в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» затрачено грошові кошти на загальну суму 4 090, 39 грн.

Крім того, підлягає частковому задоволенню цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Військово-медичного клінічного центру Південного регіону України про стягнення з обвинуваченого коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 40 331, 20 грн.

В період часу з 19.12.2018 р. по 29.02.2019 р. потерпілий ОСОБА_4 у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями знаходився на стаціонарному лікуванні в клініці урології Військово-медичного клінічного центру Південного регіону України.

Відповідно до наданої клінічним центром довідки, під час лікування ОСОБА_4 державою в особі Військово-медичного клінічного центру Південного регіону України затрачено грошові кошти на загальну суму 40 331, 20 грн.

Згідно квитанції №11 від 28.11.2019 р. ТВБВ 10014/021 Р.ст.№2101, обвинуваченим ОСОБА_1 сплачено за лікування ОСОБА_4 15 000 грн. Суд бере до уваги вказану квитанцію як доказ про часткову сплату витрат.

Таким чином, із обвинуваченого підлягає стягненню сума у розмірі 25 331,20 грн.

Крім того, цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на лікування потерпілого ОСОБА_4 в загальній сумі 36 573,21 грн. підлягає задоволенню.

Так, в періоди часу з 14.04.2019 р. по 26.04.2019 р., 13.05.2019 р. по 27.06.2019 р., 30.07.22019 р. по 13.08.2019 р. та 31.08.2019 р. по 12.09.2019 р. потерпілий ОСОБА_4 з отриманими тілесними ушкодженнями знаходився на стаціонарному лікуванні у клініці урології вищевказаного медичного закладу.

Відповідно до наданої клінічним центром довідки на лікування потерпілого, витрачено загальну суму 36 573,21 грн.

Крім того, підлягає задоволенню цивільний позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Військової частини А2428 про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 5 591 грн.

В період часу з 18.12.2018 р. по 19.12.2018 р. та з 02.10.2019 р. по 11.10.2019 р. потерпілий ОСОБА_4 у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні військової частини А2428.

Відповідно до наданої військовою частиною довідки, під час лікування потерпілого затрачено грошові кошти на загальну суму 5 591 грн.

Таким чином, кошти на відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину, згідно вимог ст.1206 ЦК України, мають бути стягнені з обвинуваченого.

Обвинувачений із позовами прокурора згоден, судом роз`яснені наслідки визнання позову.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що вищезазначені позовні заяви є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Крім того, потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з цивільним позовом в даному кримінальному провадженні про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн.

Так, потерпілий зазначив, що внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочином він отримав тяжкі тілесні ушкодження та наслідки, які потягли ці ушкодження, а саме те, що він не може вести повноцінне чоловіче життя, яке вів до цього, в молодому віці він став інвалідом, переніс вже близько 5 операцій, його рідні вимушені доглядати за ним, він зазнав значної моральної шкоди.

Моральна шкода, виражається в постійних душевних стражданнях, після травми у нього з`явилось відчуттям вини за те, що він спричиняє близьким людям великого клопоту у зв`язку з втратою можливості вести повноцінне життя. Ці думки не дають йому спокою, постійно мучають його і не дають спати. Психологічна травма, яка виражається у втраті спілкування з його друзями та знайомими та порушення звичайного ритму життя.

Крім того, внаслідок отриманої травми з вини військовослужбовця військової частини А 2062 ОСОБА_1 , потерпілого звільнено з військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку. Потерпілий більше не зможе виконувати свій обов`язок по захисту Батьківщини, на який свідомо пішов підписавши контракт на проходження військової служби.

Таким чином, потерпілий ОСОБА_4 оцінює завдану йому моральну шкоду у 100 000 гривень. Однак, як зазначив потерпілий, моральна шкода йому була частково аідшкодована у розмірі 20000 грн., тому він просить стягнути моральну шкоду у розмірі 80000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Потерпілий обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду негативними переживанням, душевними стражданнями, пов`язаними з тривалим лікуванням, отриманням інвалідності, погіршенням відносин з оточуючими, порушенням звичного укладу його життя.

Обвинувачений із позовом потерпілого згоден, судом роз`яснені наслідки визнання позову.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги потерпілого є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає задоволенню, враховуючи частину виплачених обвинуваченим коштів в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. За такого, в рахунок відшкодування моральної шкоди із ОСОБА_1 слід стягнути 80 000 грн.

Під час досудового розслідування проведено судову автотехнічну експертизу №32/10.1/349 вартістю 471 грн. 03 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України, вказані процесуальні витрати у розмірі 471,03 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Речові докази по справі:

- оригінал наказу командира військової частини А2062 від 17.12.2018 р. №1023, на 2 арк.;

- оригінал наказу командира військової частини А2062 від 28.01.2019 р. №64, на 2 арк.;

- оригінал акту розслідування нещасного випадку (травмування) старшим матросом ОСОБА_4 , на 29 арк.;

- оригінал журналу реєстрації вхідних документів том 4 військової частини А2062 на 100 арк.;

- оригінал журналу інструктажу водіїв ремонтної роти, на 22 арк.;

- оригінал журналу реєстрації вхідної документації, том №1, на 200 арк.;

- оригінал акту № 14 про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого матроса ОСОБА_4 , форма НВ-3за вх. 7527 від 29.12.2018 р. на 4 арк, -

повернути до Військової частини А 2062.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367-368, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 4090,39 грн. (чотири тисячі дев`яносто гривні тридцять дев`ять копійок).

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Військово-медичного клінічного центру Південного регіону України задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Військово-медичного клінічного центру Південного регіону України кошти, витрачені на надання медичних послуг в розмірі 25 331, 20 грн. (двадцять п`ять тисяч триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» кошти, витрачені на надання медичних послуг в розмірі 36 573,21 грн. (тридцять шість тисяч п`ятсот сімдесят три гривні двадцять одна копійка).

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Військової частини А2428 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини А2428 кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в розмірі 5 591 грн. (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000 грн. (вісімдесят тисяч гривень).

Речові докази по справі - повернути Військовій частині А2062, а саме:

- оригінал наказу командира військової частини А2062 від 17.12.2018 р. №1023, на 2 арк.;

- оригінал наказу командира військової частини А2062 від 28.01.2019 р. №64, на 2 арк.;

- оригінал акту розслідування нещасного випадку (травмування) старшим матросом ОСОБА_4 , на 29 арк.;

- оригінал журналу реєстрації вхідних документів том 4 військової частини А2062 на 100 арк.;

- оригінал журналу інструктажу водіїв ремонтної роти, на 22 арк.;

- оригінал журналу реєстрації вхідної документації, том №1, на 200 арк.;

- оригінал акту № 14 про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого матроса ОСОБА_4 , форма НВ-3за вх. 7527 від 29.12.2018 р. на 4 арк.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 471,03 грн.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя О.В. Мамаєва