Ухвала суду № 89097940, 05.05.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/33011/19

Провадження №1-кп/127/1069/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Новака В.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого – адвоката Горбатюка В.В.,

сторони захисту: адвокатів Слабого О.В., Варчука А.Б.,

обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289, частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289, частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України (далі – КК) та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186, частиною другою статті 289 КК.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовані тим, що останні обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів із застосуванням насильства, вчинених за попередньою змовою групою осіб. Зауважив, що обвинуваченими допущено порушення встановлених відносно них обмежень. Зокрема, згідно з листом за підписом заступника начальника Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області Лепея М. від 10.02.2020 р. ОСОБА_3 07.02.2020 р. був відсутній за місцем свого проживання. Обвинувачений ОСОБА_2 не з`явився у ряд судових засідань. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив інкриміновані йому злочини в період не знятих та не погашених судимостей, під час іспитового строку, іншим судом здійснюється розгляд кримінального провадження за його обвинуваченням. Тому з метою попередження можливого переховування від суду, чинення тиску на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, до обвинувачених необхідно застосувати зазначені запобіжні заходи.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник – адвокат Горбатюк В.В. – підтримали думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Варчук А.Б. – заперечив щодо задоволення клопотань прокурора, оскільки останнім не доведено існування ризиків, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством. Крім того, неприбуття в судове засідання обвинуваченого обґрунтував тим, що відносно обвинуваченого здійснюється розгляд кримінальних проваджень різними судами і останній переплутав адресу суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат Слабий О.В. – вважає, що підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні, оскільки його підзахисний не ухиляється від явки до суду. Лист з органів національної поліції, на його думку, слід оцінити критично, оскільки у зазначеному листі не зазначено, коли саме проводилась перевірка дотримання встановлених обмежень.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

В судовому засіданні було встановлено, що відмітки про час вручення клопотання стороні захисту надані суду примірники не містять, однак сторона захисту повідомила суду, що відповідні клопотання були вручені стороні захисту завчасно, тому стороною обвинувачення було дотримано вищезазначених норм кримінально-процесуального законодавства. Отже, суд вважає за необхідне вирішити заявлені клопотання по суті й надати відповідну правову оцінку доводам сторін кримінального провадження.

При вирішенні питання щодо доцільності застосування до обвинувачених запобіжних заходів суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті. Крім того, чинне кримінально-процесуальне законодавство уповноважує сторону обвинувачення на зміну обвинувачення в суді. Слід зазначити, що порядок зміни обвинувачення в суді регламентований статтями 338-341 § 2 Глави 28 КПК. Зі змісту зазначеного параграфу кримінально-процесуального закону випливає, що зазначені процесуальні дії вчиняються під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд справи по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 08.07.2019 р. ухвалою слідчого судді надано дозвіл на затримання ОСОБА_2 і в подальшому 24.09.2019 р. слідчим суддею до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому було продовжено до 13.12.2019 р. До ОСОБА_3 27.11.2019 р. було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме: з 22:00 год. по 07:00 год. строком на 20 днів, тобто до 16.12.2019 р.

В подальшому, 11.12.2020 р. за результатом проведення підготовчого судового засідання, обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а обвинуваченому ОСОБА_2 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт цілодобово. Строк дії зазначених запобіжних заходів сплинув 08.02.2020 р. у зв`язку із відсутністю клопотань про їх продовження.

Як на підставу для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на те, що згідно з листом за підписом заступника начальника Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області Лепея М. від 10.02.2020 р. ОСОБА_3 07.02.2020 р. за № 1127/232/04-20 був відсутній за місцем свого проживання. Однак, з наданого прокурором листа, копія якого надійшла і на адресу суду 11.02.2020 р., випливає, що в останньому відсутнє посилання на час здійсненої перевірки. Як вже було зазначено судом вище, до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби (з 23.00 год. до 07.00 год. наступної доби). При цьому зазначені листи не містять відомостей про час здійсненої перевірки. Тому суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, вважає, що прокурором поза розумним сумнівом не доведено факту порушення обвинуваченим застосованих до нього обмежень, а отже, правові підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не вбачає.

Як на підставу для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилався на його неодноразову неявку в судові засідання, а також на наявність відносно нього іншого кримінального провадження. Суд вважає за доцільне зауважити, що документально підтверджена неявка обвинуваченого мала місце16.04.2020 р., тобто поза строками дії застосованих до обвинуваченого обмежень. Наявність іншого кримінального провадження, на переконання суду, не може бути розцінена судом як підстава для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором поза розумним сумнівом не доведено, що вчинення злочину, за який ОСОБА_2 притягується до кримінальної відповідальності й судовий розгляд зазначеного провадження здійснюється іншим судом, було вчинено після вчинення інкримінованого злочину в зазначеному кримінальному провадженні. Посилання прокурора на факт вчинення злочину в період іспитового строку як підставу для застосування запобіжного заходу суд також оцінює критично, оскільки відповідних доказів наявності ризиків, передбачених кримінально-процесуальним законом, які не можуть бути попереджені шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, прокурором не доведено. Тому суд вважає, що правові підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисних тяжких злочинів із застосуванням насильства, вчинених за попередньою змовою групою осіб, з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами судом не завершено, потерпілий у підготовчому засіданні просив обмежити його спілкування з обвинуваченими, тому суд вважає за доцільне застосувати до обвинувачених запобіжні заходи з метою забезпечення кримінального провадження, попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на зазначених осіб, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на 60 днів. Суд при цьому вважає за доцільне з метою забезпечення вищевказаних завдань (мети) запобіжних заходів застосувати його цілодобово, а також вважає за доцільне покласти на обвинувачених обов`язки, передбачені пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 КПК.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 .

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов`язки, передбачені пунктами 1-4 частини п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатися з міста Вінниці без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Строк дії ухвали про застосування до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту – 60 днів, починаючи з 05.05.2020 р. до 23.59 год. 04.07.2020 р.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: