Ухвала суду № 89095746, 30.04.2020, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/75/20

Справа № 754/2484/20

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Панченко О.М.

при секретарі Чехун Ю.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Печерський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» на дії (бездіяльність) Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), -

В С Т А Н О В И В :

24.02.2020 р. заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), обґрунтовуючи скаргу тим, що Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи на виконання ухвалених судових рішень у справах про стягнення з неї на користь ТОВ «Унікредит Банк» коштів у розмірі 26 714.82 грн., на користь ТОВ «АУЗ Факторинг» коштів в сумі 26 680.08 грн., на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» коштів в розмірі 101 392,26 грн. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві від 28.05.2015 року виконавчі провадження, відкриті у 2010 році, приєднані до зведеного виконавчого провадження (ЗВП №47689333), яке перебуває на виконанні Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ). 27.12.2019 року заявниця (далі боржник) звернулася із заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби (далі заінтересована особа) про закінчення виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 3, 14 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». 14.02.2020 року заявниця отримала письмову відповідь від заінтересованої особи про відмову у задоволенні заяви. Відмовляючи у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа виходила із того, що у заяві боржника відсутні відомості про фактичне виконання рішення суду, скасування виконавчого документа та відомостей про припинення юридичної особи (без права правонаступництва). Заявниця вважає, що відмова в задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження є протиправною і такою, що прийнята із суттєвими порушеннями норм законодавства, що регулює правовідносини, пов`язані із примусовим виконанням судових рішень та наданою у спосіб, не передбачений законом. На підтвердження наявності підстав для закінчення ВП заявниця надала відомості про виключення стягувача в особі ТОВ «Унікредит Банк» із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відомості щодо не витребування стягнутих з боржника сум у ВП №№1,2,№ були надані самою заінтересованою особою у письмовій відповіді №4789333/9 від 15.04.2019 року. Таким чином заявниця була вимушена звернутися до суду із даною скаргою, в якій просила суд про визнання неправомірними дій (бездіяльності) Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) по розгляду її заяви №32459 від 27.12.2019 року про закінчення виконавчих проваджень; зобов`язати такий відділ винести постанову про закінчення ВП №46174928 (виконавчий лист №2-4023 від 15.10.2010 р.) з підстав, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»; винести постанову про закінчення ВП №46172369 (виконавчий лист №2-3168 від 25.01.2010 р.) з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»; винести постанову про закінчення ВП №46175043 (виконавчий лист №2-3694 від 25.10.2010 року) з підстав, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»; припинити чинність арешту майна боржника та скасувати заходи примусового виконання рішення; винести постанову про закінчення зведеного виконавчого провадження №47689333 з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження»; винести постанову про повернення заявниці на рахунок IBAN НОМЕР_1 грошових коштів, що перебувають на депозитному рахунку відділу ДВС у зв`язку із закінченням виконавчих дій в зведеному виконавчому провадженні №47689333.

Ухвалою суду від 27.02.2020 р. відкрито провадження по даній цивільній справі, одночасно запропоновано Печерському РВ ДВС м. Київ надіслати суду відзив по суті скарги, іншим учасникам надіслати до суду пояснення по суті заявленої скарги у передбачений ЦПК України термін.

Заявниця у справі в судове засідання не з`явилася, в своїй письмовій заяві підтримала вимоги заяви та просила суд її задовольнити, а також проводити судовий розгляд без її участі.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки не повідомили. Про день та час розгляду скарги повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, прийшов до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

За нормами ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні судом було встановлено, що Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи на виконання ухвалених судових рішень у справах про стягнення з заявниці ОСОБА_1 на користь ТОВ «Унікредит Банк» коштів у розмірі 26 714.82 грн., на користь ТОВ «АУЗ Факторинг» коштів в сумі 26 680.08 грн., на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» коштів в розмірі 101 392,26 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві від 28.05.2015 року виконавчі провадження, відкриті у 2010 році приєднані до зведеного виконавчого провадження (ЗВП №47689333), яке перебуває на виконанні Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно листа Відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ у м. Києві від 15.04.2019 року перерахування коштів у вказаному вище виконавчому провадженні не здійснювалося у зв`язку з відсутністю дійсних реквізитів стягувача. В рамках зведеного виконавчого провадження на депозитному рахунку залишаються 26173 грн. 90 коп. які не перераховуються та повертаються на рахунок відділу у зв`язку з відсутністю дійсних реквізитів стягувачів.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що долучено до матеріалів скарги заявницею у справі, на майно заявниці накладено арешт.

27.12.2019 року заявниця (далі боржник) звернулася із заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби (далі заінтересована особа) про закінчення виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 3, 14 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». 14.02.2020 року заявниця отримала письмову відповідь від заінтересованої особи про відмову у задоволенні заяви. Відмовляючи у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа виходила із того, що у заяві боржника відсутні відомості про фактичне виконання рішення суду, скасування виконавчого документа та відомостей про припинення юридичної особи (без права правонаступництва).

Заявниця вважає, що відмова в задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження є протиправною і такою, що прийнята із суттєвими порушеннями норм законодавства, що регулює правовідносини, пов`язані із примусовим виконанням судових рішень та наданою у спосіб, не передбачений законом. На підтвердження наявності підстав для закінчення ВП заявниця надала відомості про виключення стягувача в особі ТОВ «Унікредит Банк» із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви боржника про закінчення виконавчого провадження заінтересована сторона протиправно застосувала ч. 5 ст. 15 Закону, яка регулює питання заміни сторони виконавчого провадження, її правонаступником, тим самим фактично поклавши виконання обов`язку стягувача на боржника, що законодавством не передбачено.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону). Проте у порушення таких вимог законодавства, заінтересована особа надала відповідь боржнику у спосіб, не визначений законом, а саме на підставі ЗУ «Про звернення громадян».

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на час виконання (Строк здійснення виконавчого провадження) встановлено державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Статтею 49. Закону України «Про виконавче провадження» ( Закінчення виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувана чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувана, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувану, або знищення речі, що має бути передана стягувану в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

За ст. 3 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 55 Конституції України передбачено захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно з ст. 3 Конституції України унормовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ст. 19 Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені у скарзі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки, судом встановлено порушення права заявниці.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Печерський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» на дії (бездіяльність) Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), - задовольнити.

Визнати неправомірними дії (бездіяльність) Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) по розгляду заяви ОСОБА_1 №32459 від 27.12.2019 року про закінчення виконавчих проваджень.

Зобов`язати Печерський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, зведеного у ВП №47689333, до якого входять ВП №№ 46174928, 46172369, 46175043 на підставі пунктів 3,5,14 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Скасувати постанови про арешт майна боржника від 14.06.2010 року, від 21.10.2011 року, від 27.07.2012 року, що прийняті ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві та ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.

Зобов`язати Печерський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення боржнику ОСОБА_1 на рахунок IBAN НОМЕР_1 грошових коштів, що перебувають на депозитному рахунку відділу ДВС у зв`язку із закінченням виконавчих дій в зведеному виконавчому провадженні №47689333.

Стягнути з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: