Ухвала суду № 89093770, 22.04.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13803/19 6/335/24/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року місто Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Косатої М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Святченко Є.В., заінтересовані особи – ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Концерн «Міські теплові мережі», Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_2 , про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Вознесенівського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Святченко Є.В. звернувся до суду з заявою про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

В обґрунтування заяви зазначив, що на виконанні у Вознесенівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження ВП № 48323301, з виконання чотирьох виконавчих листів.

Проте боржник – ОСОБА_1 , не виконала рішень суду у строк, наданий для добровільного виконання.

З метою запобігання відчуження майна боржника, 04.09.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, про що винесено відповідні записи до реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо суб`єкта від 05.03.2019 р., за боржником зареєстровано нежиле приміщення загальною площею 38,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_1 , частка власності 1/1, (свідоцтва про право власності 1536 від 19.07.2000 Запорізької міської ради).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо об`єкта нерухомого майна від 05.03.2019 р. право власності на нежиле приміщенні загальною площею 38,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 951491023101, зареєстровано у розмірі 1/2 частина за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , підстава виникнення права власності - відповідно до рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 22.10.2010, № 2-1125/2010.

Державний виконавець, посилаючись на те, що боржником ОСОБА_1 не здійснено державну реєстрацію нерухомого майна, а саме не внесені дані до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо належній їй на праві власності 1/2 частки вказаного нежитлового приміщення, просить заяву задовольнити, надати дозвіл на звернення стягнення в межах зведеного виконавчого провадження № 48323301 на належну боржникові 1/2 частку нежилого приміщення.

В судове засідання представник Вознесенівського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не з`явився, надав суду заяву про розгляд подання у його відсутності, вимоги подання підтримує, просить задовольнити.

Від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 – адвоката Мухіної Л.С. надійшла заява про розгляд подання у її відсутності, вимоги подання підтримує, просить їх задовольнити.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав суду письмову заяву про розгляд подання без його участі, вимоги подання підтримує просить задовольнити.

Інші зацікавлені особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З`ясувавши всі обставини по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, заяву, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Виходячи зі змісту даної норми права, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, право власності на яке боржником не зареєстровано в установленому законом порядку, застосовується судом у випадку встановлення факту відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Крім цього, з огляду на положення ст.ст.12, 81 ЦПК України саме на державного виконавця покладено обов`язок доказування факту відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Так, з матеріалів подання вбачається, що на виконанні у Вознесенівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження ВП № 48323301, з виконання: виконавчого листа № 335/8534/13-ц, виданого 09.06.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/17- 15/1241-35 від 04.08.2006 у розмірі 518 796,07 грн., судових витрат 1720,50 грн.; виконавчого листа № 2-233/11 від 27.06.2016 року виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації в сумі 114353,00 грн. за 1/2 частку вартості автомобіля та грошової компенсації в сумі 66117,40 грн. за 1/2 частку коштів, сплачених на виконання зобов`язання за кредитними договорами після припинення сімейних відносин, а загалом суми у розмірі 180470,40 грн.; виконавчого листа № 0818/9572/2012 від 28.05.2013 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості у розмірі 1 666 198,36 грн., судових витрат 910,00 грн.; виконавчого листа №335/10927/16-ц, виданого 11.01.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості у розмірі 11033,45 грн.

При цьому, до матеріалів поданої заяви долучено копії постанов про відкриття вищезазначених виконавчих проваджень.

Державним виконавцем неодноразово направлялися вимоги державного виконавця про виклик, однак боржник на виклики не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Державним виконавцем здійснені виходи на відомі адреси боржника, однак встановити місце мешкання боржника не виявилося можливим, що підтверджується копіями актів державного виконавця, які додані до клопотання.

04.09.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, про що винесено відповідні записи до реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

За змістом ч. 10 ст. 440 ЦПК України судом вирішується питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Отже, законодавець в даній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо суб`єкта від 05.03.2019 р., за боржником - ОСОБА_1 , зареєстровано нежиле приміщення загальною площею 38,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна НОМЕР_1 , частка власності 1/1, (свідоцтва про право власності 1536 від 19.07.2000 Запорізької міської ради).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого щодо об`єкта нерухомого майна від 05.03.2019 р. право власності на нежиле приміщенні загальною площею 38,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 951491023101, зареєстровано у розмірі 1/2 частина за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , підстава виникнення права власності - відповідно до рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 22.10.2010, № 2-1125/2010.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2010 року по справі №2-1125/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку в спільному майні, зокрема визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого Запорізькою міською радою 19 липня 200 року №1536. Рішення набрало законної сили 22.01.2011 року.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18 зазначає наступні правові висновки:

«За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Вирішуючи питання про звернення стягнення на незареєстроване в установленому законом порядку майно боржника, суд врахував всі досліджені обставини, наявність арештованого майна боржника, а також відсутність будь яких доказів, які б свідчили про дії боржника, спрямовані на виконання рішень суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що звернення стягнення на незареєстроване в установленому законом порядку майно боржника необхідне для виконання рішень суду, з метою захисту прав стягувачів, суд вважає, що подання державного виконавця слід задовольнити, оскільки, виконання рішень суду без зазначеного заходу є неможливим.

Керуючись ст.ст. 260, 440, 446 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Святченко Є.В., заінтересовані особи – ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Концерн «Міські теплові мережі», Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_2 , про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку – задовольнити.

Дозволити звернути стягнення на 1/2 частку нежилого приміщення АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.І.Рибалко