Ухвала суду № 89092186, 06.05.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.05.2020 ЄУН 320/5968/19

Провадження № 1-кп/937/398/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,

суддів - Бахаєва І.М., Колодіної Л.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження №12019080140001466 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.147, ч.2 ст. 147 КК України,

за участю:

прокурора - Савон А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Медвідя Є.М.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019080140001466 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.147, ч.2 ст. 147 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не зменшилися та не зникли. Враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, того факту, що ОСОБА_1 не працює, постійного джерела прибутку не має, обвинувачується у кримінальних правопорушеннях, вчинених після того, як у відношенні ОСОБА_1 був направлений обвинувальний акт у вичинені корисливого злочину, передбаченого ст. 190 КК України. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 147 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів. Прокурор вважає, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та невідворотності покарання за їх вчинення, перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінального покарання буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинить інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник обвинуваченого - адвокат Медвідь Є.М. заперечували щодо продовження терміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено ризики та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, просили обрати цілодобовий домашній арешт, з урахування стану здоров`я наявністю діагнозу гіпертонічної хвороби ІІ ст.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За положеннями ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 147 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, раніше не судимий, однак обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, також перебуває на розгляді у Мелітопольському міськрайонному суді, таким чином, на шлях виправлення не став, висновків не зробив, не має достатньо міцних соціальних зв`язків, місця роботи та джерела доходів, місця постійного проживання, за місцем реєстрації не проживає, тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинені кримінальні правопорушення, з метою ухилення від покарання за них, може переховуватися суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам. Наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Однак, з огляду на характер кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який вчинено із застосуванням насильства, керуючись правилами п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Клопотання Морохіна М.В., яке підтримане захисником обвинуваченого про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. ст. 177, 179, 194, 331, 334 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 05 липня 2020 року включно.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Запорізького слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судді: Т.В. Юрлагіна

І.М.Бахаєв

Л.В.Колодіна