Рішення № 89090527, 05.05.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/2503/20

Номер провадження №2-а/243/45/2020

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«05» травня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

при секретарі Прилуцькій А.В.,

за участю: ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції Бабенка Дмитра Валерійовича про визнання протиправними дій та скасування індивідуального акту суб`єкта владних повноважень - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та закриття провадження у адміністративній справі, -

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора 1 батальйону 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування індивідуального акту суб`єкта владних повноважень - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та закриття провадження у адміністративній справі, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.03.2020 року біля другої години він перебував на сидінні водія у власному автомобілі ВАЗ-063 номерний знак НОМЕР_1 , припаркованому на привокзальній площі залізничного вокзалу м. Слов`янська. У цей час до водійських дверцят автомобіля підійшов поліцейський Бабенко Д.В. (номер жетона 0013651). Після цього, без пояснення причини звернення звинуватив його у порушенні ПДР, а саме в тому, що начебто він керуючи автомобілем виїжджаючи з прилеглої до привокзальної площі території не вказав показник повороту. Після чого склав відносно нього постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає, що поліцейський з грубим порушенням процедури розгляду адміністративної справи незаконно виніс стосовно нього постанову. З винесеною постановою він не згоден, оскільки правопорушення він не вчиняв жодних правил ПДР він не порушував, а процедура розгляду адміністративної справи відбулася без його присутності, без спростування його пояснень щодо непричетності до будь-якого правопорушення, без наявності зафіксованих доказів факту визначеної поліцейським на підставі власних припущень події та грубим порушенням його права на захист у вигляді відмови у наданні можливості скористатися послугами безоплатної юридичної допомоги. З огляду на викладене просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК №2222940 від 10 березня 2020 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутності події правопорушення, а дії поліцейського визнати протиправними.

Позивач ОСОБА_1. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.

Відповідач інспектор 1 батальйону 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Донецькій області лейтенант поліції Бабенко Д.В., у судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, крім того надіслав на адресу суду відзив в якому заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що під час патрулювання 10.03.2020 року екіпажем патрульної поліції, поліцейським батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, а саме Бабенком Дмитром Валерійовичем було виявлено порушення правил дорожнього руху. А саме, водій автомобіля ВАЗ-063, н.з. НОМЕР_1 , в м. Слов`янськ площа Привокзальна, 2, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії чим порушив п. 2.4 а) та 9.2 б) ПДР України. Факт порушення ПДР України зафіксовано відеореєстратором, після чого було прийняте рішення про зупинку транспортного засобу. З відеозапису чітко вбачається виконання маневру повороту, без ввімкненого світлового покажчика. Також навіть попри темну пору доби, місце скоєння правопорушення чітко ідентифікується, а саме, на відеозаписі зафіксовано виїзд водія з прилеглої території супермаркету «АТБ», який знаходиться біля залізничного вокзалу та сам залізничний вокзал. Номерний знак транспортного засобу також можливо ідентифікувати. Перебування водія у своєму транспортному засобі біля залізничного вокзалу в зазначений час також підтверджується ним у позовній заяві. В супереч твердженням позивача, що ним було самостійно завантажено відеозапис на власний телефон пояснив: технічний засіб smart dash cam 28с1 має можливість переглядати зроблені відеозаписи в режимі онлайн (без необхідності завантаження) шляхом підключення до нього за допомогою бездротового з`єднання по wi-fi, тобто відеозапис не завантажується, а лише ретранслюється на мобільний телефон залишаючись при цьому на флеш-накопичувачі відеореєстратора. Під час розгляду справи, клопотань стосовно залучення захисника не надходило, проте водій вільно користувався допомогою через мобільний телефон. Вказав, що під час складання ним постанови було допущено описку, а саме замість п. 2.4 а) ПДР України в постанові було зазначено п. 2.1 а) ПДР України. Проте у фабулі постанови чітко зазначено суть правопорушення, а саме «не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії» тобто вказав не виконання саме пункту 2.4 а) ПДР України. З огляду на викладене він врахував всі обставини необхідні для розгляду справи та правомірно виніс постанову.

До відзиву відповідачем додано відеозапис, який вівся під час скоєння правопорушення, так і під час розгляду адміністративного матеріалу.

Відзив на позовну заяву відповідачем подано до суду не підписаний самим відповідачем, проте оскільки ст. 162 КАС України не містить такої вимоги, то суд приймає до угави відзив наданий відповідачем до суду.

09 квітня 2020 року позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив. В якому зазначив, що зміст відзиву не відповідає вимогам ст. 162 КАС України, жодних викладених у позовній заяві доводів він не спростовує, містить голослівні заперечення, перекручування обставин та ігнорування значної частини аргументів позову. Таким чином у наданому відповідачем відзиву жодного з наведених ним аргументів не спростовано.

Крім того у судовому засіданні було досліджено відеозапис з відеореєстратора позивача, який позивач надав суду на диску.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оглянувши надані сторонами відеозаписи, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом встановлено, що 10 березня 2020 року інспектором роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та м. Слов`янськ Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Донецькій області лейтенантом поліції Бабенка Д.В. було винесено постанову серії ЕAK № 2222940 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушеннях, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень ( а.с. 6).

Відповідно до постанови вбачається, що позивач 10.03.2020 року о 01 год. 49 хв. керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при повороті, та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а та п. 9.2.б ПДР України.

Положення частини 2 статті 122 КУпАП передбачають відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Положення частини 1 статті 126 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

За приписами ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України).

В п. 2.1.а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

В п. 2.4.а ПДР України визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

В п. 9.2.б ПДР України визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Судом встановлено, що відповідачем винесено постанову серії ЕАК № 2222940 від 10.03.2020 року з невірним зазначенням пункту ПДР України, який порушив позивач, хоча суть правопорушення зазначено вірно.

Наявні в матеріалах справи докази: відео з нагрудного реєстратора інспектора, - підтверджують вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Проте, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", одним із превентивних заходів поліцейських є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Під дію цієї норми підпадає і нагрудна відеокамера поліцейського.

Відповідно до ст.40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно п. 1.3. «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них`затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, використання нагрудних відеокамер (відоереєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції.

Відповідно до вимог п. 3.3 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

П. 3.5. Розділу ІІІ Інструкції визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

При цьому, з наданих на dvd-диску відео файлів вбачається, що відео зйомка не була проведено безперервно, є значні проміжки часу, які не охоплені наданими відео файлами, а тому вказані докази не є належними.

Отже, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, не може вважатися належним доказом по даній справі про адміністративне правопорушення.

Згідно пункту 9 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

Судом під час дослідження відеозапису, наданого позивачем з його власного відеореєстратора встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що зробив відповідну заяву відповідачу.

Відтак, суд вважає, що інспектором поліції не було вжито жодних дій щодо надання водію ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Суд наголошує , що такі дії інспектора грубо порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Враховуючи, що відповідачем було порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, постанова відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню навіть за наявності належних доказів здійснення такого правопорушення.

Отже, встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим ст. 2 КАС України.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне постанову скасувати та справу закрити, а тому вимоги позову підлягають задоволенню.

На підставі ст. 139 КАС України у зв`язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку, що судові витрати у справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5-10, 14, 77, 139, 242-246, 250, 295, 297, 286 КАС України, ст.ст. 7, 245, 246, 247, 251, 254, 258, 279 КУпАП, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Краматорську та м. Слов`янську Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції Бабенка Дмитра Валерійовича про визнання протиправними дій та скасування індивідуального акту суб`єкта владних повноважень - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та закриття провадження у адміністративній справі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2222940 від 10 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першому апеляційному адміністративному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину".

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна