Рішення № 89090019, 06.05.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/908/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням учасників справи цивільну справу №233/908/20 за позовом

ОСОБА_1 (представник - ОСОБА_2 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник - ОСОБА_3 )

«про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та допомоги при скороченні»,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій нею до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року у розмірі 7444,44 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4225,78 грн, допомогу при скороченні у розмірі 4890,86 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2117,33 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що вона працювала на посаді розподілювача робіт 4 розряду у виробничому підрозділі «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно із наказом № 10792/ДН-ОС від 14.07.2017 вона була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

В день звільнення відповідач у порушення ст.ст. 47,116 ч.1, 44 КЗпП України не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату за січень - липень 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку (26 днів) та допомогу при скороченні усього на загальну суму у розмірі 16564,08 грн.

Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, а також допомогу при скороченні відповідач відмовляється.

Судовою ухвалою від 18.02.2020 відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін (а.с.34-35).

У судове засідання позивач, представник позивача належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, надавши суду заяву про розгляд справи у їхню відсутність.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.74,76-77), явку представника у судове засідання не забезпечив (представник ОСОБА_3 ), проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.45-45-51), зауваживши на такому:

За період з 01.03.2017 по 15.03.2017 позивачу була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі1253,40 грн, яка отримана 25.07.2017 у касі Донецької дирекції залізничних перевезень м. Лиман.

З 16.03.2017 у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення 7господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих Дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено.

Наслідком цього Рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

У зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» нарахування заробітної плати неможливо.

З 16.03.2016 до Дирекції не надходили первинні документи для нарахування заробітної плати від підприємства, в якому працював позивач. Тобто на підконтрольній Україні території інформація для нарахування заробітної плати відсутня, а не втрачена.

Позивачем у порушення ст.177 ЦПК України не надано доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме - копії журналу виходу на підприємство працівників під час простою, копії табелів обліку використання робочого часу за спірний період.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати від 16.01.2018 р. №126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливило виконання АТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених, зокрема ст.ст.47,83,115,116 КЗпП України, і є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцівська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працювала на посаді розподілювача робіт 4 розряду.

17 липня 2017 року звільнена за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 10792/ДН-ОС від 14.07.2017 з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за невикористану відпустку (копія трудової книжки з відповідними записами - на а.с.11-15, копія наказу № 10792/ДН-ОС від 14.07.2017 - на а.с.16).

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст. 100 КЗпП України (а.с.17-21), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 :

за березень 2017 року всього нараховано 3365,69 грн, сума до виплати 2676,35 грн.

за квітень 2017 року всього нараховано 896,66 грн, сума до виплати 713,01 грн.

за травень 2017 року всього нараховано 448,33 грн, сума до виплати 356,51 грн.

за червень 2017 року всього нараховано 2227,64 грн, сума до виплати 1771,38 грн.

за липень 2017 року всього нараховано 9622,76 грн, в т.ч. допомога при скороченні 4890,86 грн., компенсація за невикористану відпустку 4225,78 грн, сума до виплати 7700,77 грн.

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року та компенсаційних виплат склав 16561,08 грн, до виплати 13218,02 грн.

Розмір зазначеної заборгованості та факт її невиплати позивачу відповідачем не спростовані.

Відомістю на виплату грошей АДРЕСА_1 (а.с.56-57) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати в сумі 1253,40 грн за першу половину березня 2017 року (а.с.55).

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 15307,68 грн = 16561,08 грн - 1253,40 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

На підтвердження факту нарахування заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи, які містять відомості щодо нарахованої і виплаченої зарплати, як це передбачено ст.110 КЗпП і ст.30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР: «При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати».

У наведеній нормі йдеться про обов`язок роботодавця повідомляти працівнику про суми нарахованої зарплати, утримання з неї та суму виплаченої зарплати, тобто - про безумовний обов`язок роботодавця надати працівнику розрахунковий лист із відомостями про зарплату.

На нормативному рівні не затверджена форма «зарплатного» розрахункового листа. Тож цей лист надається у довільній формі.

Зазначені у цих розрахункових листах відомості щодо заробітної плати позивача відповідачем не спростовані і узгоджуються з відомостями, що містяться у наказі (розпорядженні) відповідача за підписом в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Підлузького В. О. за №10792/ДН-ОС від 14.07.2017 про звільнення позивача, яким передбачена у тому числі компенсація за 26 днів відпустки, вихідна допомога (а.с.16).

Окремо суд зауважує, що закон не покладає на робітника обов`язку по веденню первинної документації, необхідної для нарахування та виплати заробітної плати, та доказуванню наявності таких документів.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача щодо форс-мажорних обставин, що, на його розсуд, є підставою для невиконання обов`язку виплати ним заробітної плати позивачу, оскільки обставина непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку (яким може бути стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку), а не підставою звільнення від самого обов`язку, в даному випадку по оплаті праці робітника.

З огляду на наведене, окремо на не доведення відповідачем виконання свого обов`язку з оплати праці позивача у спірний період часу, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

Тож, суд уважає, що позов слід задовольнити частково:

-в частині вимог за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача у рахунок заробітної плати за цей період 15307,68 грн,

-в частині вимог за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 840,80 грн, виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 840,80 грн. (2102,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 2177,33 грн (а.с.28).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та допомоги при скороченні» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у загальному розмірі 15307 (п`ятнадцять тисяч триста сім) грн 68 коп., з яких у тому числі 4225 (чотири тисячі двісті двадцять п`ять) грн 78 коп. компенсації за невикористану відпустку, 4890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) грн 86 коп. допомоги при скороченні, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн 33 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

В частині вимог стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя