Рішення № 89089867, 06.05.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/595/20

ЄУН 226/595/20

Провадження № 2/226/339/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.

за участю секретаря судового засідання Тіссен О.В.,

розглянувши у заочному судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що 20.09.2012 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір, за яким позивач надав відповідачеві грошові кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підтвердивши свою згоду на укладення договору, який складається з заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач перестав виконувати взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 31.12.2019 року за ним утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 135955,81 грн, з яких: 3705 грн - заборгованість за кредитом, 132250,81 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. Оскільки відповідачем ніяких заходів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором, не вживається, позивач просить суд стягнути з нього на його користь 135955,81 грн. заборгованості та судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду, в розмірі 2102 грн.

Представник позивача та відповідач до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача надано на адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує про розгляд справи у заочному порядку. Відповідач до судового засіданні двічі не з`явився, відзиву на позов не надав, з огляду на що суд розглядає справу у заочному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 20.09.2012 року між сторонами укладено кредитний договір (без номера), за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну (а.с.8).

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг до його укладення, примірник договору про надання банківських послуг згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту https://privatbank.ua.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 20.09.2012 року (а.с.5-7) вбачається, що станом на 31.12.2019 року за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 135955,81 грн, з яких: 3705 грн - заборгованість за кредитом, 132250,81 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За містом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розміру і порядку нарахування.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що відповідало би встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком у період із часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19).

Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить жодних даних про предмет договору, які саме банківські послуги надавалися банком відповідачу, відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання. Стверджуючи про укладення з відповідачем кредитного договору, банк не надав суду дані про узгоджену між сторонами суму бажаного (обраного) кредитного ліміту, строків внесення платежів, про волевиявлення відповідача щодо оформлення кредитної картки певного виду, строку її дії, дані про видачу кредитної картки, її виду, номеру та строку дії, не зазначена в ній і процентна ставка за користування кредитом, тощо.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню лише в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредита в розмірі 3705 грн. В задоволенні інших вимог слід відмовити .

Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 58,89 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 625, ч.2 ст.1050, ч.1ст.1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д заборгованість за кредитним договором (без номера) від 20.09.2012 року в сумі 3705 (три тисячі сімсот п`ять) грн. та судові витрати в сумі 58 (п`ятдесят вісім) грн. 89 коп., перерахувавши зазначені суми на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

В задоволенні інших вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Димитровського міського суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Л.І.Клепка